Рішення № 80690560, 12.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року м.Київ справа № 320/5943/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” до Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” (далі-позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач-1), в якому, з урахуванням заяви від 03.12.2018 №213 про уточнення прохальної частини позову (т.1, а.с.68-69), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає у не внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” після набрання законної сили судового рішення у справі №810/4017/16;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петрушки, вулиця Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код: 30367782) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 27.10.2015 по 06.11.2018 у сумі 140365,66 грн. за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження у справі №320/5943/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області (далі-відповідач-2).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій зазначено суму від’ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 192059,00 грн.

17.04.2015 позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якому змінено напрямок зарахування суми від’ємного значення раніше віднесеної до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до сум, що підлягають бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку.

Позивач зазначив, що контролюючим органом не було подано до територіального органу Державної казначейської служби України висновок щодо відшкодування позивачеві суми ПДВ на рахунок у банку у розмірі 192059,00 грн. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №810/4017/16 було зобов’язано Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування ТОВ “Васт-Транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.

Проте, контролюючий орган не виконав рішення суду та не здійснив подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування ТОВ “Васт-Транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн., у зв’язку з чим на теперішній час вказана сума ПДВ залишається не відшкодованою.

Головне управління ДФС у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про неможливість виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 №810/4017/16 в частині подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.,у зв’язку із зміною з 01.01.2017 порядку бюджетного відшкодування та відсутністю у Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повноважень щодо участі у процедурі бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідач-1 зауважив, що з аналізу пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України вбачається, що обов’язковою передумовою нарахування пені на суму невідшкодованого ПДВ є наявність факту погашення заборгованості з такого бюджетного відшкодування, оскільки день такого погашення має включатися у розрахунок. Однак, оскільки на теперішній час сума бюджетного відшкодування позивачеві не повернута, вимоги про стягнення пені контролюючий орган вважає передчасними.

Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалось.

Присутній у судових засіданнях 17.01.2019, 12.02.2019 та 12.03.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судових засіданнях 11.12.2018,17.01.2019, 12.02.2019 та 12.03.2019 представник Головного управління ДФС у Київській області проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні.

Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області у судове засідання, призначене на 12.03.2019, не з’явилось, про дату, час та місце судового засідання було повідомлено належним чином та своєчасно.

Присутній у судовому засіданні 12.03.2019 представник позивача та представник Головного управління ДФС у Київській області заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представників сторін та неявку у судове засідання Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, протокольною ухвалою суду від 12.03.2019 року було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петрушки, вул.Лісна, буд.1) 19.03.1999 зареєстровано як юридична особа, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.11.2018 №1004599822.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №13831221 від 06.04.1999 (т.1, а.с.58).

20.03.2015 позивачем була подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій у рядку 24 задекларовано суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 192059,00 грн. (т.1, а.с.27-34).

Направлення позивачем податкової звітності та її отримання контролюючим органом підтверджується наявною у справі квитанцією №2 (т.1, а.с.35).

17.04.2015 позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, у рядку 24 якого позивач зменшив суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 192059,00 грн. та у рядку 23.2 зазначив суму від’ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 192059,00 грн. (т.1, а.с.36-42).

До уточнюючого розрахунку позивачем були додані: розрахунок суми залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) (т.1, а.с.39); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (т.1, а.с.40); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (т.1, а.с.41-42).

У позовній заяві позивач зазначив, що податковим органом не було надано Головному управлінню Державного казначейства України у Київській області висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування, а тому за твердженням відповідача підстави для перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за вищевказаний період та стягнення пені за його несвоєчасне перерахування - відсутні. У зв’язку з цим, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління державної Казначейської служби України у Київській області про зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 в адміністративній справі №810/4017/16 адміністративний позов, задоволено частково.

Зобов'язано Києво-Святошинську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 69106,34 грн. (т.1, а.с.73-85).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 повернуто апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” до Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів (т.1, а.с.86-88). Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2018 повернуто касаційну скаргу Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №810/4017/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів (т.1, а.с.89-93). Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №810/4017/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів. Судом встановлено, що 17.05.2018 Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи у справі №810/4017/16 (т.1, а.с.94-96).

Так, 17.05.2018 Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №810/4017/16 про зобов’язання Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області подати до органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.

Також 17.05.2018 Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №810/4017/16 про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 69106,34 грн.

Також 17.05.2018 Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №810/4017/16 про стягнення з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” судові витрати у сумі 2414,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Васт-Транс» звернулось до Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі із заявою від 30.05.2018 №18, у якій просило виконати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №810/4017/16 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача кошти у розмірі 69106,34 грн. на розрахунковий рахунок №26004052616013 в ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 320649 (т.1, а.с.97). Також позивач звернувся до Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі із заявою від 30.05.2018 №19, у якій просив виконати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №810/4017/16 та стягнути з Києво-Сятошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ТОВ «Васт-Транс» судовий збір у сумі 2414,60 грн. (т.1, а.с.98). На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №810/4017/16 Державною казначейською службою України було перераховано на користь позивача пеню у розмірі 69106,34 грн., що підтверджується меморіальним ордером №4501 від 19.06.2018 (т.1, а.с.99). Позивач зазначив про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області не було вчинено дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року після набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №810/4017/16. У зв’язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року) бюджетне відшкодування – це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент подання позивачем уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

У силу положень пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що граничним терміном проведення контролюючим органом камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, поданого 17.04.2015, є 18.05.2015, а відтак останнім робочим днем для подачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є 25.05.2015.

В свою чергу, граничним терміном для перерахування органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок ТОВ «Васт-Транс» є 02.06.2015.

З урахуванням встановлених вище обставин, судом встановлено, що право на нарахування пені у позивача за сумою ПДВ, що підлягає відшкодуванню згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р., виникло з 03.06.2015 (з урахуванням 5 операційних днів після отримання висновку про бюджетне відшкодування).

21.12.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Вказаним законом був змінений порядок повернення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в чинній редакції) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 200.7.1 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов’язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов’язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п’яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

При цьому, Постановою КМУ №26 встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;

- дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 7 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Суд звертає увагу на те, що у зв’язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 р. N68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку №68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Однак, судом встановлено, що заявлена позивачем в уточненому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн. не була відображена контролюючим органом в жодному Реєстрі (які ведуться за Порядками №68 та №26; єдиному Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету), що підтверджується відомостями з веб-сайтів Державної фіскальної служби України (https://cabinet.sfs.gov.ua/ cabinet/faces/public/reestr.jspx) та Міністерства фінансів України (http://www.minfin.gov.ua /reestr).

Як зазначено вище, правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми від’ємного значення ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн. є узгодженою.

Отже, до 01.04.2017 контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У свою чергу, після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017, контролюючий орган, мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року N 326 (далі – Порядок №326), внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями.

На кожне електронне повідомлення, яке надходить від ДФС до Реєстру, накладається не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатка відповідного територіального органу ДФС.

ДФС та Казначейство забезпечують своєчасність, достовірність та повноту внесення даних до Реєстру відповідно до цього Порядку (пункт 9 Розділу І Порядку №326).

Згідно з пунктами 1-3 Розділу ІІ Порядку №326 ДФС до 10-ї години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) вносить до Реєстру інформацію, визначену підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу та пунктом 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року N 26, за попередній робочий день.

ДФС відповідно до підпунктів "а", "г" та "ґ" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою та в автоматичному режимі відображається в Реєстрі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Інформація щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування, а також заявлених сум бюджетного відшкодування, які вважатимуться узгодженими відповідно до підпунктів "б" і "в" пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу, із зазначенням платіжних реквізитів передається з накладанням не менше двох електронних цифрових підписів посадових (уповноважених) осіб та печатки відповідного територіального органу ДФС.

Регламент взаємодії структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м.Києві, Офісу великих платників податків ДФС у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, був затверджений Наказом ДФС від 14 квітня 2017 року N 263 (далі – Регламент).

Вказаним Регламентом передбачено, що органами ДФС повідомлення для наповнення Реєстру заяв формуються за даними інформаційної таблиці Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку (далі - Інформаційна таблиця), підписуються накладенням не менше двох електронних цифрових підписів (далі - ЕЦП) посадових (уповноважених) осіб та електронної печатки відповідного головного управління ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (далі - ГУ ДФС) та передаються до Міністерства фінансів України щоденно до 10 год. 00 хв. у робочі дні.

Інформаційна таблиця формується автоматично за даними податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з заявою про суму бюджетного відшкодування (підсистеми "Обробка ПЗ та платежів", "Облік платежів" ІТС "Податковий блок", системи електронного адміністрування (далі - СЕА ПДВ)), реєстраційних даних (підсистема "Реєстрація ПП" ІТС "Податковий блок"), інформації про перевірки, в тому числі апеляційного та судового узгодження результатів перевірок (підсистема "Податковий аудит" ІТС "Податковий блок"), інформації з документів, згідно з якими в Інтегрованій картці платника (далі - ІКП) відбулася зміна суми заявки до відшкодування, що не пов'язані з відшкодуванням таких сум (підсистема "Облік платежів" ІТС "Податковий блок"), або упередження згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (далі - ППР) за формами ППР В1, В3 та В4 (підсистема "Податковий аудит" ІТС "Податковий блок") та розміщується в розділі "Облік ПДВ" підсистеми "Облік платежів" ІТС "Податковий блок".

Повідомлення до Реєстру заяв умовно діляться на дві складові: повідомлення до частини 1 (незмінної) з реквізитами дати подання заяви (або фактичного отримання), яка забезпечує хронологічний порядок Заяв, та платіжними реквізитами; повідомлення до частини 2 (динамічної) щодо інформації до Заяви, яка змінилася (про проведення перевірки, складання акта, узгодження суми, винесення ППР тощо) та платіжними реквізитами.

Згідно з пунктами 4, 5 Розділу УІІ Регламенту формування електронного повідомлення для внесення інформації до Реєстру заяв за попередній робочий день (крім вихідних, святкових та неробочих днів), визначеної підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V ПКУ та пунктом 4 Порядку N 26, а також накладення на це повідомлення не менше двох ЄЦП посадових (уповноважених) осіб та електронної печатки відповідного ГУ ДФС віднесено до рівня ГУ ДФС, тобто у даному випадку є повноваженням Головного управління ДФС у Київській області.

Крім того, Розділом УІІІ Регламенту визначені дії підрозділів щодо перевірки сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (за результатами формується Інформаційна таблиця для створення повідомлень, що вносяться до Реєстру заяв).

Отже, формування як Інформаційної таблиці, так і електронних повідомлень для внесення інформації до Реєстру з 14.04.2017 віднесено до повноважень Головних управлінь ДФС України в областях та м. Києві.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, саме Головне управління ДФС у Київській області у даному випадку є відповідальним органом за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, наявність якої є необхідною передумовою для видачі органом держказначейства належної платникові податку суми бюджетного відшкодування.

У додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву, відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про неможливість виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 №810/4017/16 в частині подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.,у зв’язку із зміною з 01.01.2017 порядку бюджетного відшкодування та відсутністю у Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повноважень щодо участі у процедурі бюджетного відшкодування.

Суд погоджується з тим, що із набранням з 01.01.2017 змін до Податкового кодексу України та зміною процедури повернення платнику податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість територіальні органи Державної фіскальної служби, у т.ч. Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, не приймають участь у такій процедурі.

Так, зокрема, у даному випадку, відповідальними органами за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, наявність якої є необхідною передумовою для видачі органом держказначейства належної платникові податку суми бюджетного відшкодування, є Головні управління ДФС в областях та м.Києві.

Суд зазначає, що оскільки постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 в адміністративній справі №810/4017/16 набрала законної сили 05.03.2018, тобто вже після набрання чинності змінами у законодавстві щодо процедури повернення платнику податків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то відповідно виконання рішення суду в частині зобов’язання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Тран” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн., не є можливим.

Судом встановлено, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 08.02.2019 звернулась до суду з клопотанням про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №810/4017/16, у якій заявник просив суд винести ухвалу, якою змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №810/4017/16 в частині: “Зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Тран” суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятдесят дев’ять) грн. 00 коп.” на “Зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області внести заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” про повернення суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість”.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 (в адміністративній справі №810/4017/16) призначено судове засідання з розгляду клопотання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про зміну способу виконання рішення суду в адміністративній справі № 810/4017/16. Розгляд клопотання триває.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження включення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” про повернення суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн. до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та/або до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість.

Як вбачається з позовної заяви, однією із вимог позивача є вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає у не внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” після набрання законної сили судового рішення у справі №810/4017/16.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Згідно з ч.2 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім’я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред’явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Частиною 3 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Відповідно до ч.4 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Аналіз положень ст.383 КАС України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.

Суд зазначає, що ТОВ «Васт-Транс» обґрунтовує пред’явлений ним адміністративний позов протиправною бездіяльністю відповідача-1 щодо невиконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 в адміністративній справі №810/4017/16 та заявляє позовну вимогу на досягнення результатів, передбачених ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із чим, суд вважає неможливим розгляд пред’явленої позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає у не внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” після набрання законної сили судовим рішенням у справі №810/4017/16, в порядку позовного провадження як новий позов, тоді як судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен здійснюватись в порядку ст.383 КАС України з додержанням певної процедури.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 27.03.2018 (справа №520/5980/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає у не внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” після набрання законної сили судовим рішенням у справі №810/4017/16.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 27.10.2015 по 06.11.2018 у сумі 140365,66 грн. за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, постановою Київського адміністративного суду від 20.07.2017 в адміністративній справі №810/4017/16, серед іншого, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 69106,34 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Державною казначейською службою України було перераховано на користь позивача пеню у розмірі 69106,34 грн., що підтверджується меморіальним ордером №4501 від 19.06.2018. Враховуючи те, що станом на день ухвалення рішення у даній справі, позивачу не було повернуто бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року у сумі 192059,00 грн., та виплачено позивачу на підставі рішення суду пеню за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 69106,34 грн., суд вважає, що у позивача з 27.10.2016 виникло право на отримання пені на суму заборгованості.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 27.10.2015 по 06.11.2018 у сумі 140365,66 грн. за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року.

Разом з тим, з розрахунку пені, доданого до позовної заяви, вбачається, що початковою датою періоду, за який позивач просить стягнути пеню є 27.10.2016 (т.1, а.с.26). Тобто у прохальній частині позовної заяви позивачем допущено технічну помилку в частині зазначення року, з якого розпочинається перебіг строку нарахування пені.

У зв’язку з цим, суд враховує, що в рамках цієї справи позивач просить стягнути пеню за період з 27.10.2016 по 06.11.2018 включно (741 день).

Відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

Оскільки зазначену вище суму ПДВ відповідачами у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 (справа №808/1113/15) та Верховний Суд України у постанові від 03.06.2014 (справа № 21-131а14).

під час розгляду справи судом було встановлено, що право на нарахування пені у позивача виникло 03.06.2015.

Суд зазначає, що у даному випадку при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка, яка діяла на період виникнення у позивача права на нарахування пені, тобто з 03.06.2015.

Так, станом на 03.06.2015 діяла облікова ставка НБУ на рівні 30 % річних, яка була введена Рішенням Правління Національного банку України від 02.03.2015 №154 "Про регулювання грошово-кредитного ринку".

Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, складає 140366,19 грн. (192059,00 грн. х 30% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120% : 365 дн. х 741 дн. (кількість днів прострочення).

Натомість, звертаючись до суду, позивач просив стягнути на його користь суму пені у розмірі 140365,66 грн., тобто на 0,53 грн. менше, ніж розмір пені, розрахований судом.

Суд звертає увагу, що заперечень щодо розрахунку пені з боку відповідачів не надходило.

Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тому, з метою відновлення порушеного права позивача на стягнення пені за час затримки відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у порядок та спосіб, передбачений законодавством, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Васт-Транс» пені у сумі 140366,19 грн. за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ” та Вуліч проти Швеції” Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління”.

У той же час, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача у частині наявності підстав для стягнення пені у сумі 140366,19 грн. за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року відповідач-1 не надав.

Твердження Головного управління ДФС у Київській області про те, що обов’язковою передумовою для виникнення у платника податку права на отримання пені за п.200.13 ст.200 ПК України є наявність факту погашення заборгованості з бюджетного відшкодування, суд вважає хибними, заснованими на невірному тлумаченні зазначеної норми, та такими, що суперечать правовим позиціям Верховного Суду у справі №808/1113/15 та Верховного Суду України у справі № 21-131а14.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути на її користь судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6500,00 грн., з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч.5 ст.134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Судом встановлено, що 13.08.2018 між адвокатом ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (Замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги №101, за умовами якого виконавець зобов’язався надати замовнику на платній основі правничу допомогу по видах та в об’ємі, передбачених цим договором та з метою захисту прав чи інтересів замовника.

Пунктом 2 договору визначено, що виконавець надає правничу допомогу, а саме, серед іншого: щодо захисту прав та інтересів замовника, порушених несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості, заявленої замовником у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року; складання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправної бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області та здійснення необхідних розрахунків; виготовлення трьох примірників позовної заяви з додатками; складання відповіді на відзив відповідача на позов; складання та підготовка процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів замовника, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в тому числі, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Згідно з п.6 договору оплата за даним договором може здійснюватись в готівковій або безготівковій формі з обов’язковим приєднанням платіжних документів або їх належно завірених копій до договору. Оплата замовником у розмірі 6500,00 грн. здійснюється до моменту подання позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду (т.1, а.с.45-47).

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «Васт-Транс» було підписано акт виконаних робіт (надання послуг) від 22.08.2018, з якого вбачається, що виконавцем було надано замовнику обумовлені у договорі послуги (т.1, а.с.48).

Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. додано копію платіжного доручення від 17.08.2018 №12728 на суму 6500,00 грн. про перерахування коштів позивачем адвокату ОСОБА_1 (т.1, а.с.59).

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

У зв’язку з цим, враховуючи складність адміністративної справи та обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у сумі 3867,49 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.10.2018 №13225 на суму 3748,15 грн. та від 02.11.2018 №13428 на суму 119,34 грн., оригінали яких долучені до матеріалів справи (т.1, а.с.3-4).

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем встановлюється ставка судового збору – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи задоволення позову лише в частині майнової вимоги, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Київській області, становить 2105,49 грн. (3867,49 грн. – 1762,00 грн.)

При цьому, задовольняючи адміністративний позов суд враховує, що саме бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області, розумних і правових підстав якої судом не встановлено, спричинила затримку у бюджетному відшкодуванні ПДВ, наслідком чого є нарахування пені.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача складає 8605,49 грн. (6500,00 грн. + 2105,49 грн.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петрушки, вул.Лісна, буд.1) пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року за період з 27.10.2016 по 06.11.2018 у розмірі 140366,19 грн. (сто сорок тисяч триста шістдесят шість грн. 19 коп.)

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (ідентифікаційний код: 30367782, місцезнаходження: 08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петрушки, вул.Лісна, буд.1) судові витрати у сумі 8605,49 грн. (вісім тисяч шістсот п’ять грн. 49 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень –Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

4. В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає у не внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Васт-Транс” після набрання законної сили судового рішення у справі №810/4017/16 – у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення – 12.03.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.