Ухвала суду № 80690354, 25.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1612/19

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835, місцезнаходження: 66350, Одеська обл., Подільський район, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26 а) до Подільської районної ради Одеської області (місцезнаходження: 66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна,105) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області до Подільської районної ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2017 року №319-VII «Про передачу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Подільського району у комунальну власність Куяльницької об’єднаної територіальної громади».

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №1540/4477/18 роз’яснено, що Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області не оскаржувала рішення прийняте Подільською районною радою Одеської області від 22.12.2017 року №319-VII «Про передачу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Подільського району у комунальну власність Куяльницької об’єднаної територіальної громади», а тому, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення свого права. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.

Таким чином, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Судом встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався ще у грудні 2017, тобто датою прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, період, з якого розпочинається порушення прав позивача, які полягають в прийнятому рішенні Подільською районною радою Одеської області від 22.12.2017 року №319-VII «Про передачу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Подільського району у комунальну власність Куяльницької об’єднаної територіальної громади» починається з дня наступного від дати 22.12.2017 року.

При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року по справі №344/9166/17.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також містить положення, відповідно до яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 22.10.1996 по справі “Стаббігс та інш. проти Великобританії”, рішення від 27.02.1980 по справі “Девеер проти Бельгії” ).

Отже, такі строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Посилання позивача на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №1540/4477/18 роз’яснено, що Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області не оскаржувала рішення прийняте Подільською районною радою Одеської області від 22.12.2017 року №319-VII «Про передачу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Подільського району у комунальну власність Куяльницької об’єднаної територіальної громади», суд оцінює критично, оскільки вказані доводи позивача не свідчать про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду.

Позивач не обґрунтував наявність об'єктивних перешкод щодо можливості оскарження вказаного рішення до суду в межах процесуального строку.

Крім того, позивач констатує, що дізнався про порушення свого права в день прийняття оскаржуваного рішення, тобто 22.12.2017 року та жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з грудня 2017 року по теперішній час, тобто понад один рік, позивачем в позовній заяві та у клопотання про поновлення строку - не наведено.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, тобто, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та недоведено поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, наступає наслідок, визначений ст. 240 КАС України.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ключовою є фраза “з поважних причин” а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну “поважні причини”. Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: “Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим”.

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження

Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).

З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є “свобода розсуду” або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги, разом з цим суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити “визнати поважними причини пропуску процесуальних строків” (Ухвала ВСУ від 26.01.06 справа № 6-7307кс04).

Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 вказано про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

З урахуванням викладеного, суддя не вважає доводи позивача щодо причини пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 51, 60, 122, 123, 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви про визнання поважності причини пропуску строку для звернення до суду та відновлення такого строку – відмовити.

Адміністративний позов Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області до Подільської районної ради Одеської області про визнання протиправним рішення від 22.12.2017 року №319-VII «Про передачу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Подільського району у комунальну власність Куяльницької об’єднаної територіальної громади» – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.М. Токмілова