Рішення № 80690134, 13.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у якій містяться вимоги :

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області по проведенню інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що проводилася на підставі направлення № 0550 від 29 березня 2018 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області по складанню акта інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №13-17- 237/0180 від 02 квітня 2018 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 090 від 03 травня 2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки інспектором праці недотримано вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295. Зокрема відповідач пред’явив направлення на проведення інспекційного відвідування № 0550 від 29 березня 2018 року, в якому не було зазначено типу заходу та підстав для здійснення такого всупереч вимог вищезгаданого Закону. Також зазначає, що на прохання позивача про надання наказу на перевірку, працівники ГУ Держпраці у Львівській області відмовили. Позивач вважає, що відповідачем проведено захід державного нагляду без визначених чинним законодавством підстав для його проведення, а тому дії ГУ Держпраці у Львівській обл. по проведенню позапланової перевірки позивача є неправомірними, а відтак неправомірним є акт інспекційного відвідування №13-17-237/0180 від 02 квітня 2018 року та відповідно винесена на підставі нього постанова про накладення штрафу. Крім того, інспектором було винесено 02 квітня 2018 року припис про усунення виявлених порушень № 13-17-237/0180, а постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 лише 03 травня 2018 року, що є не одночасним та суперечить Порядку № 295. Враховуючи наведене вважає, що перевірка ФОП ОСОБА_3 була проведена незаконно, а тому позов підлягає до задоволення.

Представник відповідача проти позову заперечив, долучив до матеріалів справи відзив, в якому зазначено, що відповідачем повністю додержано передбачену чинним законодавством процедуру притягнення суб’єкта господарювання до фінансової відповідальності. Вказує, що на відносини державного контролю за додержанням законодавства про працю частково поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а процедура проведення контрольних заходів за додержанням законодавства про працю регулюється постановою Кабінету Міністрів України (набрала чинності з 17.05.2017 року) від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295). Підставою для проведення інспекційного відвідування у позивача стало звернення працівника ФОП ОСОБА_3 про порушення вимог законодавства про працю. На підставі даного звернення видано наказ про проведення інспекційного відвідування від 29.03.2018 року № 0599-П та направлення від 29.03.2018 року № 0550. Відповідач зазначає, що на виконання вимог чинного законодавства позивача ознайомлено із службовими посвідченнями та надано копію відповідного направлення, після чого посадових осіб Управління було допущено до проведення інспекційного відвідування. За результатами проведеного у позивача інспекційного відвідування складено акт від 02.04.2018 року № 13/17/273/0180 в якому зафіксовано виявлені в ході здійснення контрольного заходу порушення вимог законодавства про працю. Відповідач на підставі даного акту та відповідно до Порядку № 295 виніс припис про усунення виявлених порушень. Вказує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, якою затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), суб’єкт господарювання притягнений до фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.

Позивач подав відповідь на відзив в якій зазначив, що всупереч Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідач не надав суб’єкту господарювання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Крім того, позивач подав до суду додаткові пояснення, де зазначає, що незважаючи на виконання позивачем у повному обсязі вимог припису, спірною постановою до ФО-П ОСОБА_3 застосовано найбільшу міру покарання у вигляді максимально можливого розміру штрафу. Вказує, що відповідачем в автоматичному режимі застосовано найбільший розмір законодавчо встановленої санкції, без урахування будь-яких обставин скоєння позивачем правопорушення, що є безумовним порушенням принципу пропорційності та порушення ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У письмових поясненнях відповідача зазначено, що законодавство, яке встановлює порядок та підстави притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення законодавства про працю, а саме, ст. 265 КЗпП України та Порядок № 509, не наділяє уповноважених посадових осіб Управління дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про накладення на суб’єктів господарювання штрафів за порушення законодавства про працю. Тому зазначає, що посадові осіб Управління при розгляді справи про накладення штрафу не мають права збільшувати чи зменшувати розмір штрафу за порушення вимог законодавства про працю, а також не накладати штраф у разі усунення виявлених порушень (зокрема таких як недотримання мінімальних державних гарантій) на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень.

Ухвалою суду від 01 червня 2018 року залишено справу без руху.

Ухвалою суду від 01 червня 2018 року повернуто заяву про забезпечення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 14 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року забезпечено позов у справі 813/2210/18.

Ухвалою суду від 03 серпня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу в порядку статті 149 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи та

встановив:

Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ від 29.03.2019 року № 0599-П на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків у ФОП ОСОБА_3, на підставі звернення фізичної особи від 19.03.2018 року вх. №П-316. (а.с.76,77)

Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі наказу від 29.03.2018 року № 0599-П, видано направлення від 29.03.2018 року № 0550 для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 в період з 30.03.2018 року по 02.04.2018 року. (а.с.78)

02.04.2018 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №13-17-237/0180, в якому зафіксовані порушення вимог законодавства про працю, зокрема порушено вимоги ч.6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» не проведено індексацію заробітної плати найманим працівникам. (а.с.12-33)

Зазначений акт підписано Головним державним інспектором Кучма М.І. та керівником об’єкта відвідування фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 02.04.2018 року. Також позивач засвідчив своїм підписом отримання примірника акту на 22 аркушів. (а.с.33)

У подальшому, 02.04.2018 року відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №13/17/23710180-0122. (а.с.34-38)

12.04.2018 року відповідач прийняв рішення №99 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 на 26.04.2018 року та направлено на адресу позивача. (а.с.97-98)

Відповідно до листа ГУ Держпраці у Львівській області від 27.04.2018 року № 3963/2/11-34, розгляд справи про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю перенесено на 03.05.2018 року у зв’язку з клопотанням позивача від 26.04.2018 року вх.№01-09/6728. (а.с.99-100)

Згідно відповіді ГУ Держпраці у Львівській області від 07.05.2018 року вх.№4249/3/11-34, позивачу відмовлено в клопотанні від 03.05.2018 року №3105 про перенесення розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 (а.с.112).

03.05.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №090 у розмірі 37230 грн. (а.с.9-10)

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідача про накладення штрафу, оскільки така прийнята на підставі перевірки, що на думку позивача, проведена незаконно, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. З Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення №96).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V становлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності, крім випадків, коли суб’єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов’язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов’язаний повідомити суб’єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем’єр-міністра України про перевірку суб’єктів господарювання у відповідній сфері у зв’язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі звернення фізичної особи від 19.03.2018 року вх. №П-316, Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ від 29.03.2018 року № 0599-П на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків у ФОП ОСОБА_3 Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі даного наказу, видано направлення від 29.03.2018 року № 0550 для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3

На покликання позивача, про недотримання відповідачем процедури здійснення контрольного заходу за додержанням законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Законодавчими актами, які визначають порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю не вимагається одержання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу перед початком проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що необхідність одержання зазначеного погодження, не поширюється на відносини державного контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки дана правова норма не входить до передбаченого ч. 5 ст. 2 цього закону переліку правових норм, дотримання яких зобов’язане забезпечити Управління при здійсненні заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю, тобто не поширюється на даний вид суспільних відносин.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Окрім того, згідно ч. 3 ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст. 10 Закону України “Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності” суб’єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

З вищевикладених правових норм слідує, що документами, якими має бути забезпечений інспектор праці під час інспекційного відвідування є службове посвідчення та направлення на здійснення контрольного заходу.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, останнього ознайомлено із службовим посвідченням та направленням інспектора, в результаті чого допущено до проведення інспекційного відвідування.

Слід зазначити, що відповідно до п. “с” ст. 15 Конвенції МОП № 81 1947 року з урахуванням винятків, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторам праці слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Тому, доводи позивача про те, що його не повідомили про підстави проведення перевірки, а також про те, що в акті, приписі та постанові відсутня інформація про підставу інспекційного відвідування, суд вважає необгрунтованими.

Згідно з п.19 та п.20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Суд встановив, що 02.04.2018 року відповідачем складено акт інспекційного відвідування № 13/17/273/0180, в якому зафіксовано виявлені в ході здійснення контрольного заходу порушення вимог законодавства про працю, зокрема порушення вимог ч.6 ст.95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до п. 21 Порядку № 295, якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно п. 24 Порядку № 295 припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Судом встановлено з матеріалів справи, що акт інспекційного відвідування підписано особисто ФОП ОСОБА_3 без будь-яких зауважень, а також без зазначення того що об’єкт відвідування бажає скористатися своїм правом надати такі зауваження, тому інспектором праці видано припис на усунення порушення.

Відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (на підставі якого прийнято оскаржувану постанову) суб’єкти господарювання несуть відповідальність у виді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно ст. 1 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Стаття 1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Згідно з ст. 33 Закону України “Про оплату праці” в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Таким чином, оскільки індексація заробітної плати є гарантією в оплаті праці, яка передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.04.2018 року в справі № 816/2325/16.

Порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України “Про оплату праці” не оскаржується позивачем, та на виконання вимог припису усунено зазначене порушення донарахуванням працівнику індексацію заробітної плати.

Згідно ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року ( далі – Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Згідно п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Судом встановлено, що Головним Управлінням Держпраці у Львівській області 12.04.2018 року прийнято рішення №99 про призначення справи до розгляду на 26.04.2018 року та направлено на адресу позивача.

Пунктом 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

З матеріалів справи встановлено, що листом ГУ Держпраці у Львівській області від 27.04.2018 року № 3963/2/11-34, розгляд справи про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю перенесено на 03.05.2018 року у зв’язку з клопотанням позивача від 26.04.2018 року вх.№01-09/6728. Згідно відповіді ГУ Держпраці у Львівській області від 07.05.2018 року вх.№4249/3/11-34, позивачу відмовлено в клопотанні від 03.05.2018 року №3105 про перенесення розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3

Згідно п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що 03.05.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 090 у розмірі 37230 грн, та 04.05.2018 року скеровано на адресу позивача. (а.с.113)

Покликання позивача на те, що відповідачем застосовано штраф у максимальному розмірі, не пропорційно за порушення, яке ним було усунуто, тим самим порушено його право гарантоване ст.1 Першого протоколу, чим покладено на позивача надмірний індивідуальний тягар, суд зазначає наступне.

Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України (набрала чинності з 17.05.2017 року) від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з посиланням відповідача на те, що законодавство, яке встановлює порядок та підстави притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення законодавства про працю, а саме, ст. 265 КЗпП України та Порядок № 509, не наділяє уповноважених посадових осіб Управління дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про накладення на суб’єктів господарювання штрафів за порушення законодавства про працю.

Так, посадові особи Управління при розгляді справи про накладення штрафу не мають права збільшувати чи зменшувати розмір штрафу за порушення вимог законодавства про працю, а також не накладати штраф у разі усунення виявлених порушень (зокрема таких як недотримання мінімальних державних гарантій) на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень.

Тобто, накладення штрафу за порушення законодавства про працю, факт вчинення якого підтверджується достатніми і допустимими доказами, зібраними в ході інспекційного відвідування є правовим обов’язком Управління, нехтування яким свідчило б про невиконання останнім покладених на нього повноважень та стало б прямою підставою для притягнення уповноважених посадових осіб Управління до відповідальності згідно закону.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 29 Порядку, передбачено прийняття одночасно із внесенням припису, постанови про накладення штрафу, що не залежить від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування, а не в той самий день.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність своїх дій, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем та порушення його прав спірним рішенням, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 25.03.2019 року.

Суддя Коморний О.І.