Рішення № 80690051, 26.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/534/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Старобільське ОУПФУ), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 ОУПФУ щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на його заяву, подану разом з додатками 04.07.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 ОУПФУ про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах на його заяву, подану разом із додатками 04.07.2018;

- зобов’язати Старобільське ОУПФУ зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.07.2018 позивач звернувся до ОСОБА_2 ОУПФУ з заявою щодо визначення права на призначення пенсії. 21.09.2018 отримав лист, в якому зазначалося про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

13.11.2018 позивач звернувся з заявою до відповідача, на яку отримано відповідь, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці надаються: трудова книжка з оформленими належним чином записами про займану посаду (професію) та періоду виконуваної роботи; виписка з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці і в разі відсутності у трудовій книжці відомостей про визнання права на пенсію на пільгових умовах; уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно пакету документів позивачем для призначення пенсії надано довідки від 21.11.2012 № 491, видані ДП «Луганськвугілля», яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Лермонтова, та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, стаж роботи за списком 1 складає 9 років 02 місяці 09 днів, загальний стаж роботи 28 років 02 місяці 19 днів. Не враховано до стажу роботи за списком 1 період роботи з 02.07.1996 по 21.02.1997 (00 років 07 місяців 20 днів) в якості гірничого майстра з причини відсутності первинних документів, які підтверджують спуски в шахту.

Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, оскільки ним разом з заявою про призначення пенсії надано трудову книжку з зазначенням відомостей про роботу, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Крім того, пільговий стаж підтверджується довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На думку позивача, посилання відповідача на те, що для призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 необхідно подати до управління інформацію щодо періоду роботи в шкідливих і важких умовах праці в умовах повного робочого дня, ця вимога становить дискримінаційне поводження відносно позивача, який навіть теоретично не може надати такі документи через відсутність доступу до архіву підприємства, який залишився на непідконтрольній території.

Ухвалою суду від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочено позивачу сплату судового збору (арк.спр.1-2).

Ухвалою суду від 11.03.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобовязано Старобільське ОУПФУ надати суду докази (арк.спр. 53-54).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву від 21.03.2019 за вх. № 15251/2019 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (арк.спр. 60).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

11.03.2019 за вх. № 12833/2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 58-59), у якому відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши наступне.

ОСОБА_1 04.07.2018 звернувся до управління з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та надав пакет документів. Згідно із наданим пакетом документів та даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, стаж роботи позивача за Списком 1 складає 9 років 02 місяці 09 днів, загальний стаж роботи 28 років 02 місяці 19 днів. Таким чином, у позивача відсутнє право на призначення пенсії, про що йому було повідомлено 21.09.2018 листом за вих. № 1256/02-03. Управлінням незаконне рішення або будь-які незаконні дії, що порушують конституційні та законні права позивача, не виносилися та не приймалися.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91002, Луганська обл., м. Луганськ, Кам’янобрідський район, тупик 2-й Заречний, буд. 11, має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 20.06.2018 № 9119 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання як ВПО: 93500, Луганська обл., Новоайдарський район, смт. Новоайдар, кв. МируАДРЕСА_1 (арк. спр. 6-8).

04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 ОУПФУ з заявою про призначення пенсії (арк.спр. 66).

Також 04.07.2018 позивач надав відповідачу заяву, в якій просив розглянути заяву про призначення пенсії за віком (за списком 1 (шахтарі), розрахунок пільгового стажу, зарахувати по наданим документам та по індивідуальним відомостям про застраховану особу, з 2004 по 2008 рік. Надати копії первинних документів та пільгову довідку з 2004 по 2008 рік не має можливості у зв’язку з тим, що підприємство знаходиться на території, непідконтрольній Україні. З умовами призначення пенсії ознайомлений, у разі виникнення переплати зобов’язується надміру сплачену суму повернути повністю (арк.спр. 69).

Згідно з протоколом від 13.07.2018 № 560 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з зазначенням зарахованого стажу: військова служба – 1 рік 10 місяців 22 дні; Список 1 – шахтарі – 9 років 2 місяці 9 днів; страховий стаж з 01.07.2000 – 14 років 8 місяці 4 дні; загальний стаж (після 2004 року) – 11 років 2 місяці 4 дні; загальний стаж – 28 років 2 місяці 19 днів (31.10.2015), стаж на підземних роботах (авто) – 9 років 2 місяці 9 днів (арк. спр. 60).

Рішенням ОСОБА_2 ОУПФУ від 13.07.2018 № 10 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за віком за статтею 114 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю необхідного спеціального стажу для виникнення права на пільгове пенсійне забезпечення. Частиною першою статті 114 Закону визначено, що право на пенсію незалежно від віку мають працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах за списком робіт і професій, що затверджені Кабінетом Міністрів України, за умови, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 10 років. З посиланням на Закон № 1058, Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, зазначено, що по наданим для призначення пенсії документам, спеціальний стаж (на підземних роботах) зараховано частково. До спеціального (підземного) стажу, за виключенням періодів відволікань від роботи, зараховано стаж по наданим уточнюючим довідкам підприємств про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.11.2015 № 491 та даних про спеціальний стаж, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (п.20 Порядку) зараховано 9 років 02 місяці 09 днів. До спеціального (підземного) стажу не враховано періоди роботи з 02.07.1996 по 21.02.1997 на посаді гірничого майстра у зв’язку з відсутністю відомостей про підземні спуски – виїзди в шахту. Згідно відомостей з реєстру страхувальників, підприємства зареєстровані на тимчасово окупованій території. Особливість діяльності таких підприємств визначена Законом № 1207-VII, згідно якого будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними – будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсними і не створюють правових наслідків.

В рішенні зроблено висновок, що за наявними документами загальний стаж становить 28 років 02 місяці 19 днів, з них стаж на підземних роботах 09 років 02 місяці 09 днів, замість необхідних 10 років на умовах, визначених діючим пенсійним законодавством (арк.спр. 61).

ОСОБА_2 ОУПФУ від 21.09.2018 № 1256/02-03 позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 04.07.2018 у зв’язку з відсутністю необхідного стажу в умовах праці, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно діючого законодавства. Згідно пакету документів, наданих для призначення пенсії, та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, стаж роботи за Списком 1 складає 9 років 02 місяці 09 днів, загальний стаж роботи 28 років 02 місяці 19 днів. Право на призначення пенсії позивач отримає з 30.06.2019 (арк.спр. 74-75).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637), Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі – Порядок № 18-1).

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон № 1058 доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.

Аналогічні положення містяться в пункті «а» статті 13 Закону № 1788.

Згідно з паспортом серії ЕК 730906, виданим 16.02.1998 Кам’янобрідським РВ УМВС України в Луганській області, дата народження позивача – 29.06.1968, тобто 04.07.2018 позивачу виповнилося 50 років (арк.спр. 13-14).

Тобто, станом на 04.07.2018 (дата звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах) позивач досяг віку, визначеного вимогами статті 114 Закону № 1058.

Крім досягнення віку, необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах є наявність страхового стажу не менше 22 років, з якого – не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання, військової служби.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Суд зауважує, що в рішенні від 13.07.2018 № 10 «Про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1М.» зазначено, що до пільгового стажу зараховано 09 років 02 місяці 09 днів, і не враховано періоди роботи з 02.07.1996 по 21.02.1997 на посаді гірничого майстра у зв’язку з відсутністю відомостей про підземні спуски-виїзди в шахту. Також зазначено, що згідно відомостей з реєстру страхувальників, підприємства зареєстровані на тимчасово окупованій території. Особливість діяльності таких підприємств визначена Законом України від 15.04.2014 № 1207-VII, згідно якого будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними – будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсними і не створює правових наслідків. За наявними документами загальний стаж становить 28 років 02 місяці 19 днів, з них стаж на підземних роботах 09 років 02 місяці 09 днів замість необхідних 10 років (арк.спр. 61).

Тобто, рішення не містить зазначення конкретних періодів роботи позивача, які включено до пільгового стажу за Списком № 1, та до загального страхового стажу, при цьому з розрахунку стажу, що міститься в матеріалах пенсійної справи (арк.спр. 62) вбачається, що до загального стажу враховано військову службу за період з 05.07.1986 по 26.05.1988 (1 рік 10 місяців 22 дні), проте в рішенні не зазначено мотивів невключення цього періоду до пільгового стажу за Списком 1, з огляду на абзац другий частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, згідно з яким час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України “Про оборону України”, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 02.07.1996 по 21.02.1997 гірничим майстром підземним на дільниці ПР шахти «Луганська» ДП «Стахановвугілля», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на відсутність відомостей про підземні спуски – виїзди в шахту.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У трудовій книжці БТ-ІІ № 0220584, виданій на ім’я позивача, під номером 10 міститься запис: «2.07.1996 – переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею на ділянці ПР, наказ 364 від 2.07.1997», тобто наявна інформація про повний робочий день під землею, і витребування відомостей про підземні спуски – виїзди в шахту є безпідставним.

Діючим пенсійним законодавством не передбачено такої умови для зараховування до пільгового стажу періодів роботи, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому відповідачем у відзиві на позов також не зазначено жодної норми діючого законодавства, якою передбачено такі вимоги для зараховування до пільгового стажу періодів роботи, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період (який не зараховано позивачу до пільгового стажу і який зазначено в рішенні від 13.07.2018 № 10) ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах.

Суд зазначає, оскільки частиною третьою статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Крім того, позивачем надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану ДП «Луганськвугілля», в якій зазначено про особливий характер праці позивача у спірний період, і інформація в якій узгоджується з відомостями з трудової книжки (арк.спр. 17).

Щодо посилань у рішенні від 13.07.2018 № 10 на те, що підприємства зареєстровані на тимчасово окупованій території, а особливість діяльності таких підприємств визначена Законом України від 15.04.2014 № 1207-VII, згідно якого будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними – будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсними і не створює правових наслідків, суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у уточнюючій довідці (арк.спр. 17), оскільки така інформація в повній мірі узгоджується з записами у трудовій книжці.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача у спірний період ОСОБА_1 перебував на посадах, які дають йому право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

З аналізу вищенаведених положень Порядку № 442, Порядку № 383 та п. “а” статті 13 Закону № 1788 в сукупності слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому, якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Водночас, суд не має можливості перевірити наявність всіх умов для зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача. Зокрема, до суду не надано інформацію щодо результатів атестації робочого місця позивача гірничим майстром за період з 02.07.1996 по 21.02.1997, відповідач у рішенні від 13.07.2018 № 10 про відмову в призначенні пенсії також не зазначає про дотримання або не дотримання такої умови, а перевірка вказаних обставин відноситься до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Вищенаведені обставини свідчать про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб’єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 13.07.2018 № 10 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відповідача.

Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 04.07.2018 задоволенню не підлягає, оскільки самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача.

Що стосується вимоги позивача про зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, тому суд дійшов до висновку про необхідність зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення з урахуванням висновків суду по цій справі, та з врахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058, згідно з яким пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв’язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов’язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із застосуванням положень КАС України щодо виходу за межі позовних вимог та обранням іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.02.2019 відстрочено сплату судового збору в розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі (арк.спр. 1-2).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов’язаними між собою.

Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91002, м. Луганськ, Кам’янобрідський район, тупик 2-й Заречний, буд. 11, фактичне місце проживання: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, кв. МираАДРЕСА_1) до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246506, 93704, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1а) про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 13 липня 2018 року № 10 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Старобільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3