Рішення № 80689848, 25.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/253/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування вимоги та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області № Ф-96875-53 від 08 листопада 2018 року про сплату боргу в сумі 15819,54 грн.;

- ухвалити рішення, яким зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області скасувати заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в сумі 15819,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога винесена відповідачем з перевищенням повноважень. Вимога була нарахована не за один місяць, а за більший період. Оскаржувана вимога була невчасно направлена.

Також, позивач зазначив, що майже 10 років не займається підприємницькою діяльністю, а тому йому не відомі підстави нарахування зазначеної заборгованості.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога є законною, обґрунтованою та нарахованою у зв’язку з наявною у позивача заборгованістю по єдиному соціальному внеску.

Позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа -підприємець (дата державної реєстрації 30.09.2008) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу платника, загальна сума заборгованості, станом на 31.10.2018 року, становить 15819,54 грн. (а.с. 22-23).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Позивачу надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-96875-53, згідно якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, станом на 31.10.2018 становить 15819,54 грн. (а.с. 10).

Позивач не погодившись із зазначеною вимогою звернувся до відповідача із заявою про скасування вимоги про сплату боргу (а.с. 11).

Відповідачем було надано відповідь № 100 згідно якої, починаючи з 01.01.2017, у разі якщо фізичними особами - підприємцями, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (а.с. 12-15).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 2464-VІ) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно п. 2 ч. 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, відповідно до Закону № 2464-VІ початком нарахування єдиного внеску, для фізичних осіб-підприємців, є дата державної реєстрації фізичної особи, як підприємця; а закінчення нарахування єдиного внеску, для цієї категорії осіб, є дата внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності.

Згідно Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі — Закон № 755), регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч.1 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно п. 9 розділу III Порядку формування та подання (страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до положень абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Так, судом встановлено, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації 30.09.2008) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.26-27).

Згідно облікових даних інформаційної системи контролюючого органу платника, загальна сума заборгованості, станом на 31.10.2018 року, становить 15819,54 грн. (а.с. 25).

На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-96875-53 (а.с. 10,25).

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-96875-53 є законною та обґрунтованою.

Стосовно позиції позивача, що вимога була нарахована не за один місяць, то відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Стосовно позиції позивача, що оскаржувана вимога була невчасно направлена, то вказана обставина не позбавляє позивача від обов’язку сплатити наявну заборгованість.

Таким чином у задоволенні позовної вимоги, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області № Ф-96875-53 від 08 листопада 2018 року про сплату боргу в сумі 15819,54 грн. необхідно відмовити.

З огляду на те, що позовна вимога, в якій позивач просить ухвалити рішення, яким зобов'язати Головне управління ДФС у Кіровоградській області скасувати заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в сумі 15819,54 грн. є похідною від первинної, у задоволенні якої було відмовлено, а тому у задоволенні цієї вимоги теж необхідно відмовити.

Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача судом не встановлено.

Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Набережна, буд.16-А, с. Войнівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28021, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55 м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про скасування вимоги та зобов’язання вчинити дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2