Рішення № 80689810, 18.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року № 320/5907/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Броварський об’єднаний міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним рішення комісії Міністерства оборони України від 21.09.2018 року №93, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1;

- зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи з 04.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з його виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статтей 16 – 16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Міністерства оборони України від 24.09.2018 р. №93, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі – Комісії), про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини поранення, є неправомірним.

Дане твердження позивач підтверджує тим, що законодавчо форма такого документа не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (конфузії, травми, каліцтва). Також, позивач зазначає, що Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказам Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, що зареєстровано в Міністерстві юстиції 17.11.2008 року за №1109/15800, передбачено, що колишні військовослужбовці при встановленні причинного зв’язку поранення (контузії, травми, каліцтва) надавати довідку про причини та обставини поранення не повинні. За змістом пункту 21.21. вказаного Положення, за наявності тілесних ушкоджень у колишніх військовослужбовців – учасників бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарською комісією (далі – ВЛК) з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом. Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта), який направляється до штатних ВЛК. Відповідно до п. 21.3. Положення № 402 причинний зв’язок захворювань, поранень, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК. Тому, на думку позивача, витяг з протоколу Центральної ВЛК за № 4837 від 17.12.2015 року свідчить про те, що його захворювання є наслідком отриманих травм, які пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії і він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву у встановлений термін.

Відзиву на позовну заяву до Київського окружного адміністративного суду не надходило.

Відповідно до положень статті 257 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.12.1979 по 15.06.1981 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій та виконував інтернаціональний обов'язок в Демократичній республіці Афганістан у складі військової частини польова пошта №51932, що підтверджується військовим квитком серії НК №4819798 від 02.07.1979.

Під час проходження військової служби у республіці Афганістан позивач отримав мінно-вибухову травму, осколочні поранення голови та лівої ноги.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17.12.2015 №4837 наслідками поранень є МВТ, ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи 2465/Ж від 09.12.2015 року «Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи», та які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких наслідків перенесеної МВТ, ЗЧМТ (контузія головного мозку) у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II ступеня з мнестичним зниженням, вестибуло-атактичним синдромом, вираженим церебростенічним синдромом, вегето-сосудистою дисфункцією, стійко вираженим цефалічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією III ступеня та інше, що підтверджується медичними та військово-обліковими документами.

Вказані поранення пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Згідно висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 09.12.2015 №2465/Ж виявлені у ОСОБА_1 описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитись внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1980 році.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0198257 з 04.01.2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, довічно, причиною інвалідності встановлено: травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Встановлена 3 група інвалідності підтверджується також посвідченням серії Є №007415 від 11.01.2016 року.

Позивачем також було надано лист Федерального державного казенного підприємства «Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації» від 09.12.2016 № 8/116184, в якому зазначено: «в книге алфавитного учета личного состава войсковой части полевая почта 51932 призыва 1979 года значится:

«Полагать убывшими 19.09.1980г.

Нижепоименованных военнослужащих на стационарное лечение:

- в в/ч пп 94777:

4. ряд. ОСОБА_2 - (АДН) 1 МСБ».

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 року за справою №361/4944/16-а та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 р., прийнятої в результаті апеляційного оскарження вищезазначеного рішення Київського окружного адміністративного суду, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянула подані позивачем документи і дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене це рішення протоколом засідання Комісії від 21.09.2018 №93.

Дане рішення було обґрунтоване не поданням позивачем документа, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Висновок судово-медичної експертизи від 09.12.2015 р. №2465/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної ВЛК Міністерсва оборони України від 17.12.2015 р. №4837, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Розділом II цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. б) ч.1 ст.16-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (редакція на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 8 ст.16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом 3 років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно довідки МСЕК від 04.01.2016 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 04.01.2016 року у зв'язку з пораненнями, отриманими під час виконання обов'язків військової служби у країні, де велись бойові дії, - довічно, отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з 04.01.2016 року.

Відповідно до вимог п.11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності; довідку МСЕК про встановлення групи інвалідності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва); документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Згідно п. 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно п.13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п.11 Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулись за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Стосовно посилання відповідача у рішенні Комісії від 21.09.2018 р. №93, як однієї з причин відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги того, що висновок про причинний зв’язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених п.п. 21.7 та 21.8. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. №402 (далі - Положення), які не подано на розгляд Комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунку 21.1. Положення зафіксовано, що «у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення».

Також пунктом 21.3. цього ж Положення зазначено, що «причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19».

Тому суд робить висновок, що документи, які передбачені в п.п. 21.7. та 21.8. Положення необхідні саме для встановлення причинного причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів і подаються ці документи саме до ВЛК, які наділені повноваженнями щодо встановлення такого причинного зв’язку, а не до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Повний перелік документів необхідних для призначення одноразової грошової допомоги і який має оцінюватися Комісією зазначений в п. 11 Порядку, положення якого зазначені вище.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позивачем документально доведено (надано повний перелік необхідних документів), що травма (поранення), контузія отримані ним під час участі в бойових діях в ДР Афганістан, тобто пов’язані з виконанням ним обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Крім цього, суд зазначає, що факт документального доведення позивачем того, що травма (поранення), контузія отримані ним саме під час участі у бойових діях в ДР Афганстан, а також право позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда 3 групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, вже досліджувалися в судовому засіданні та знайшли підтвердження в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі №361/4944/16-а, яке набрало законної сили, в частині не скасованій судом апеляційної інстанції, після його апеляційного оскарження (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 року).

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що з метою реалізації права на одноразову грошову допомогу у січні 2016 року позивач надав до Броварського об'єднаного міського військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, копії паспорта, ідентифікаційного коду, висновку судмедекспертизи, військового квитка, витягу з протоколу засідання ЦВЛК, довідки МСЕК, картки реквізитів. Судом було також встановлено, що позивачем був наданий повний перелік документів, необхідних для призначення та виплати одноразової грошової допомоги , які військкоматом були надіслані до Міністерства оборони України, для вирішення даного питання.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступник не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Отже, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Відповідачем і третьою особою не наведено жодної обставини й не надано належних і допустимих доказів на спростування встановлених преюдиційних фактів.

З урахуванням того, що обов'язок по прийняттю рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням останньому інвалідності 3 групи покладено саме на відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання незаконним рішення комісії Міністерства оборони України від 21.09.2018 року №93, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи з 04.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з його виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статтей 16 – 16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено преюдиційний факт, того що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда III групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, тому належним способом захисту в даному випадку є зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Водночас, докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України від 21.09.2018 року № 93, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи з 04.01.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з його виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статтей 16 – 16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.