Рішення № 80689621, 18.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2019 року Справа № 280/5605/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 72316, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1)

до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845),

про визнання протиправною та скасування постанови № 084319 від 11.12.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу –

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 084319 від 11.12.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля не враховано, що перевозився сипучий вантаж - пшениці, яка за своїми фізичними властивостями постійно змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу у русі. Зазначив, що загальна маса автомобіля не перевищує допустимих норм, передбачених законодавством. Крім того, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів га розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування працівниками Укртранспбезпеки не складалися, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю є неправомірною, оскільки зважування транспортного засобу здійснювалось не відповідно до Методики яка затверджена спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології та без врахування властивостей насипного вантажу. Вважає, незаконними дії інспекторів Укртрансбезпеки, просить визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084319 від 11.12.2018.

Ухвалою суду від 02.01.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В межах встановленого строку позивачем виконані вимоги ухвали суду від 02.01.2019.

Ухвалою суду від 22.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 21.02.2019 о 09 год. 00 хв. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву та пояснення відповідно.

Представник відповідача 21.02.2019 через канцелярію суду (вх. №7151) надав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність прийнятої постанови. Зазначає, що відповідачем виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень встановлених пунктом 22 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306, а також без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових, великогабаритних транспортних засобів. Крім того, зважування транспортного засобу позивача здійснювалось відповідно до чинного законодавства а саме: при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги UA.TR.002.CТ.0115-17s. Ваги мають сертифікат відповідності від 29 листопада 2017 року № UA. TR.002.CB.0303-17, продукція; прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-РWІА; додаток до сертифікату відповідності № UІА.ТК.002.СВ.0303-17 від 29 листопада 2017 року; сертифікату перевірки типу Серії СТ № 000438 виданого 27.11.2017 дійсного до 27.11.2027; декларації про відповідність № 3 від 29.11.2017 прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-РWІА ідентифікаційний № 398.

Ухвалою суду від 21.02.2019 відкладено розгляд справи на 18.03.2019 о/об 15 год. 00 хв.

Від позивача через канцелярію суду (вх. №9407) була подана відповідь на відзив позивача.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відмовлено в задоволенні клопотання предстанвика відповідача про залишення позову без розгляду.

У судове засідання позивач не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

21.11.2018 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, у пункті габаритно-вагового контролю на 138 кілометрі а/д Н-08 проведено зважування транспортного засобу марки МАЗ, модель 53366, номерний знак НОМЕР_2, власник та перевізник ФОП ОСОБА_1, водій ОСОБА_2

Після проходження габаритно-вагового контролю вказаного транспортного засобу згідно з актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.11.2018 № 0013949, було встановлено, що навантаження на другу одиночну вісь перевищує нормативно-встановлені параметри 13,25 т., замість встановленої 11 т, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезення вантажу відповідно з перевищенням вагових обмежень.

Враховуючи, що законодавчо-встановлена похибка становить 2 %, то транспортний засіб необхідно вважати невеликоваговим лише при навантаженні на одиночну вісь 11,22 т.

Зважаючи на зазначене співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було віднесено транспортний засіб Позивача до великовагових та складено Довідку від 12.06.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 00106349, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013634 від 12.06.2018, Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.06.2018 № 053738 та Розрахунок плати за поїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, яким визначено Позивачу до сплати 68,60 євро.

На адресу ОСОБА_1 як власника транспортного засобу було надіслано копію акта від 21.11.2018 № 090634 та запрошення на 11.12.2018 на розгляд справи рекомендованим листом з повідомленням № 6906300255010.

На розгляд справи від позивача представник не з'явився. Посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.12.2018 № 084319 до автомобільного перевізника згідно документів, які були наявні в матеріалах справи.

Начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області 11.12.2018 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 084319, якою стягнуто з позивача штраф у сумі 1700,00 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), згідно пункту 3 яких, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено Укртрансбезпекою на її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з пунктом 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Крім того, зважування транспортного засобу позивача здійснювалось відповідно до чинного законодавства а саме: при зважуванні використовувались належним чином повірені ваги UA.TR.002.CТ.0115-17s. Ваги мають сертифікат відповідності від 29 листопада 2017 року № UA. TR.002.CB.0303-17, продукція; прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-РWІА; додаток до сертифікату відповідності № UІА.ТК.002.СВ.0303-17 від 29 листопада 2017 року; сертифікату перевірки типу Серії СТ № 000438 виданого 27.11.2017 дійсного до 27.11.2027; декларації про відповідність № 3 від 29.11.2017 прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-РWІА ідентифікаційний № 398.

Дана обставина спростовує сумніви позивача щодо того, чи проходили ваги державну метрологічну атестацію.

Суд враховує, що у відповідача відсутній обов'язок надавати свідоцтво про метрологічну атестацію ваг на предмет відповідності технічних характеристик, довідку про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. При цьому жодного доказу на підтвердження факту звернення до відповідних посадових осіб із проханням про надання таких документів суду надано не було.

Відповідно до пунктів 16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також згідно підпункту 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (пшениця), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пункту 22 Порядку №879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В свою чергу, згідно статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повноваженнями затримувати транспортний засіб наділені працівники відповідного підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Тому суд погоджується з доводами представника відповідача, що співробітники Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями затримувати транспортні засоби.

Крім того, оскільки розрахунок працівників Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області було здійснено за весь маршрут який перевізник мав намір проїхати відповідно до Пункту 31-1 Порядку № 879, не було підстав для подальшого тимчасового затримання транспортного засобу згідно із ст. 265-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно пункту 12.5 Правил №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, вказаними нормами передбачено обов'язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення ж вантажу та, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. Крім цього, чинним законодавством не передбачено особливих умов зважування транспортних засобів, які навантажені будь-якими сипучими вантажами.

Відповідно до постанови Верховного Суду України 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17 відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про те, що чинним законодавством, що регулює процедуру зважування, стягнення плати за проїзд не визначено необхідність (можливість) надіслання посадовими особами Управління перевізникам матеріалів габаритно-вагового контролю (довідок, актів, розрахунків), а передбачено вручення 2-го примірнику розрахунку з реквізитами для сплати водію під час проведення перевірки.

Відповідно до статті 48 Закону України автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Позивачем було перевищено нормативи вагових параметрів на строєну вісь, проте позивачем не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього такого дозволу.

Щодо посилання позивача на відсутність будь-якої вини, оскільки нормативно допустиму масу автомобіля, перевищено не було, суд зазначає наступне.

З системного аналізу пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 встановлено, що існує обмеження на перевезення вантажу, маса якого і розподіл навантаження на осі перевищує величину, визначену технічною характеристикою автомобіля, а також існує заборона на рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т у разі перевезення вантажів автомобільними дорогами. Таким чином, перевізник повинен дотримуватись і технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісь більше 11 т.

Зазначеним також спростовується твердження позивача про те, що порушення відбулося не залежно від водія та перевізника, оскільки під час руху відбулось переміщення осі, спричинене неякісним дорожнім покриттям.

Таким чином, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного суду від 19.04.2018 у справі №814/1461/16.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пунктів 26-27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

На адресу ОСОБА_1 як власника транспортного засобу було надіслано копію акта від 21.11.2018 № 090634 та запрошення на 11.12.2018 на розгляд справи рекомендованим листом з повідомленням № 6906300255010, документів на спростування фактів, викладених в акті перевірки, він не надав.

Таким чином, враховуючи підтвердження факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за відсутності документу про внесення плати за проїзд транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків, що є порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу № 084319 від 11.12.2018.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви необхідно відмовити повністю.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Доказів понесення судових витрат відповідачем суду не надано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 72316, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови № 084319 від 11.12.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 22.03.2019.

Суддя Р.В. Сацький