Рішення № 80689611, 20.03.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18354/18

Провадження № 2/161/158/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому засіданні у залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» 15.11.2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, на обґрунтування вказавши, що 29.12.2016 року між ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (далі – Договір страхування) MERCEDES-Benz GLE 250D 4 matic, д.н.з. НОМЕР_1 (далі - MERCEDES-Benz). 17.12.2017 року в с. Рованці по вул. Нова, 9, сталася ДТП за участі транспортних засобів MERCEDES-Benz та BMW, н.з. GNM 420 (далі – BMW), внаслідок якої автомобіль MERCEDES-Benz отримав механічні пошкодження. На виконання зобов’язань за Договором страхування позивачем було виплачено ОСОБА_3 (далі – Страхувальник) 12921,14 грн. страхового відшкодування. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2018 року водія автомобіля BMW – відповідача у справі ОСОБА_1 було визнано винним у ДТП, яка мала місце 17.12.2017 року в с. Рованці по вул. Нова, 9. З метою позасудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ОСОБА_1 будь-яких коштів не повернув. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в розмірі 12921,14 грн., а також понесені судові витрати по справі.

18.02.2019 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає, що заявлені позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. На обґрунтування свої заперечень зазначає, що позивачем не надано доказів сплати суми страхового відшкодування на користь страхувальника, яку, в свою чергу, просить стягнути з ОСОБА_1 Також, позивачем не наведено будь-яких доводів, що протиправні дій чи бездіяльність відповідача, як заподіювача шкоди, мають причинно-наслідковий зв’язок відносно збитків, які виникли у потерпілої особи внаслідок ДТП. В задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі (а.с. 78-80).

19.03.2019 року через електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вказано, що ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу згідно договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0976099.713, а відтак позивач набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. В свою чергу, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, в якій було завдано механічних пошкоджень транспортному засобу страхувальника, була встановлена судовим рішенням, а розмір виплаченого відшкодування був встановлений страховим актом № 1581.206.17.01.01 від 09.01.2018 року. На підтвердження сплати страхового відшкодування надано відповідне платіжне доручення (а.с. 87-88).

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання з проханням здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, заперечень щодо проведення заочного розгляду справи у неї немає (а.с. 69-70).

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с. 60, 75, 84).

Враховуючи те, що сторона відповідача скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, у якій викладено позицію відносно заявлених позовних вимог, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати у відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2016 року між ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (№ 046.0976099.713) MERCEDES-Benz GLE 250D 4 matic, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 10-26).

Судом встановлено, що 17.12.2017 року в с. Рованці по вул. Нова, 9, сталася ДТП за участі транспортних засобів MERCEDES-Benz GLE 250D 4 matic, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та BMW, н.з. GNM 420, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 32).

Відповідно до ремонтної калькуляції № КА-0000593 від 19.12.2017 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-Benz GLE 250D 4 matic, д.н.з. НОМЕР_1, склала: 13320 грн. (а.с. 44-48).

Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування до страхового ату № 158.206.17.01.01 від 29.12.2016 року, на виконання зобов’язань за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0976099.713, ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» було виплачено ОСОБА_3 12921,14 грн. страхового відшкодування (а.с. 49-50).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.01.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: у ДТП, яка мала місце 17.12.2017 року в с. Рованці по вул. Нова, 9 (а.с. 32).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ст. 3 ЗУ «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону передбачено, що Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

З аналізу ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону можна зробити висновок, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене відображене у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 20.01.2016 року у справі 6-2808цс15.

У відповідності до п.п. 38.1.1, п. 38.1, ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

04.06.2018 року (за вих. № 12309/УБК) ОСОБА_2 «СК «Альфа Страхування» звернувся з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, а саме: понесених витрат на страхове відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 12921,14 грн., завданих останній внаслідок ДТП, що мала місце 17.12.2017 року в с. Рованці по вул. Нова, 9 (а.с. 51-52).

Однак, вищевказана претензія була залишена без задоволення, відповідач зазначених вище коштів позивачу не повернув.

Доказів іншого суду під час розгляду справи ОСОБА_1 надано не було.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 1762 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 12921 (дванадцять тисяч дев’ятсот двадцять одна) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» сплачений судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи.. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складне 25 березня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_4