Ухвала суду № 80689504, 26.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/202/16-ц

провадження 4-с/201/1/2019

УХВАЛА

26 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Якуніною К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за скаргою Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання бездіяльності і дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ КБ Приватбанк про стягнення грошових коштів та витрат. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року, позовну заяву задоволено частково, це рішення набрало законної сили, в частині яка не було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року, в частині відмови у позові про стягнення сум відсотків, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та змінено в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за договором від 20 березня 2013 року станом на 01 квітня 2014 року на суму «50339.87 доларів США». За відповідною заявою стягувача судом були видані виконавчі листи по справі та воно перебуває на виконанні в державній виконавчій службі, але на даний час не виконано, тобто з урахуванням зазначеного існує обов’язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

11 грудня 2017 року до відділу примусового виконання рішень (ВПВР) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом. 12 грудня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55355673. Дану постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження 12 грудня 2017 року за вих. № 55355673/20.1-18, стягувачу до відома, а боржнику до виконання. Почалися дії з виконання вказаного провадження.

Заявник АТ КБ Приватбанк 21 грудня 2017 року звернулося зі скаргою на дії державного виконавця і службових осіб відділу примусового виконання рішень (ВПВР) Департаменту державної виконавчої служби (ДДВС) Міністерства юстиції України про визнання дій і бездіяльності протиправними та скасування постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження; в обгрунтування скарги заявник посилається на те, що при винесенні цієї постанови про відкриття виконавчого провадження державні виконавці не перевірили через ЄДРВП наявність інших виконавчих проваджень, за якими АТ КБ “Приватбанк” є боржником при відкритті виконавчого провадження, допущено багато помилок в самій постанові (не вказані повні дані сторін, переплутані боржник і стягувач, не зрозуміло в якій валюті повинно бути стягнення та інш.), не з’ясували наявність зведеного виконавчого провадження, а отже потрібно зобов’язати їх це зробити як того вимагає закон. Незважаючи на вимоги закону, відсутня будь-яка реакція на таку бездіяльність вказаного державного виконавця і керівника ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України, до обов’язків якого входить здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень підлеглими йому державними виконавцями, до якого заявник звертався до звернення до суду.

При цьому державний виконавець грубо порушив засади виконавчого провадження, закріплені у статті 2 Закону, відповідно до якої виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад справедливості, неупередженості та об’єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Таким чином дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до Закону та призвели до порушення прав заявника. З урахуванням викладеного вище, на думку заявника, є достатні підстави визнати дії державного виконавця незаконними та зобов’язати вказаного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮ України провести передбачені законом дії у встановлені терміни щодо належного виконання закону та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник заявника вимоги скарги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі. Державний виконавець ВПВР ДДВС МЮ України ОСОБА_2, представник цього відділу проти скарги заперечували з огляду на те, що порушень закону з їх боку не було та винесені постанови про відкриття провадження і інш. є правомірними. На письмові звернення заявника вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов’язань відносно скаржника на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вимоги скарги не доведені, вважають скаргу безпідставною і просили в задоволенні скарги відмовити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Вказаним, на думку суду, фактично не заперечувала проти розгляду скарги за її відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаної особи згідно ст. 450 ЦПК України.

З’ясувавши думку сторін та учасників спору, перевіривши матеріали скарги і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає скаргу не обгрунтованою та не підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача ПАТ КБ Приватбанк про стягнення грошових коштів та витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року, позовну заяву задоволено частково, це рішення набрало законної сили, в частині яка не було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року, в частині відмови у позові про стягнення сум відсотків, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та змінено в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за договором від 20 березня 2013 року станом на 01 квітня 2014 року на суму «50339.87 доларів США». За відповідною заявою стягувача судом були видані виконавчі листи по справі та воно перебуває на виконанні в державній виконавчій службі, але на даний час не виконано, тобто з урахуванням зазначеного існує обов’язок боржника, так як він не був припиненим чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

11 грудня 2017 року до відділу примусового виконання рішень (ВПВР) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом. 12 грудня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55355673. Дану постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження 12 грудня 2017 року за вих. № 55355673/20.1-18, стягувачу до відома, а боржнику до виконання. Почалися дії з виконання вказаного провадження.

12 грудня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 55355673.

АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якій просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 12 грудня 2017 року постанови про відкриття виконавчого провадження № 55355673.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Так, відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанови від 12 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55355673. Копію вказаної постанови на наступний день, 13 грудня 2017 року вручено боржнику для негайного виконання (про що свідчить проставлення на супровідному листі штампу із зазначенням вхідного номеру № 1441226 та дати 13 грудня 2017 року отримання боржником даної постанови), стягувачу направлено до відома.

З моменту відкриття виконавчого провадження й до теперішнього часу рішення суду не виконано, заходів спрямованих на його виконання не здійснено. Крім того, скаржником не повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду.

Згідно з Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Враховуючи вищевикладене, вищевказана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями ст. 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» та ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень судів та інших органів і (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства Юстиції України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1, 2, 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

З аналізу вищезазначеного суд робить висновок про те, що на виконання вказаних рішень районного суду державний виконавець повинен дотримуватися вимог законодавства про виконавчу службу, виконавче провадження та інш., перевіряти правильність виконавчих документів межах своїх повноважень (описки та інш.), дотримуватися вимог про арешт майна, строки пред’явлення виконавчих документів до виконання і в цьому сенсі головним державним виконавцем зроблене все, що потрібно робити згідно вказаної Інструкції та Закону, цей державний виконавець не допустив неправомірні дії та бездіяльність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що скарга не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на вимогах скарги, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим в задоволенні скарги АТ “Комерційний банк “Приватбанк”, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання бездіяльності і дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Таким чином суд вважає, що обставини скарги не знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання, скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про виконавчу службу», ст. 3, 5, 6, 7, 11, 18, 19, 25, 27, 31, 32, 40, 45, 48, 52, 63, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 258-261, 352-354, 447-453 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання бездіяльності і дій протиправними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 26 березня 2019 року.

Суддя -