Ухвала суду № 80689174, 25.03.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3340/18

Провадження № 1-кп/209/161/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

прокурора Коноплянка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Ісакова В.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12018040790000867 та за № 12018040160001670 відносно обвинуваченого за ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.309 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 03 жовтня 2003 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 358, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений із місць позбавлення волі 21 січня 2005 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 14 днів;

- 13 березня 2009 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді арешту на строком 5 місяців, 23 травня 2009 року звільнений із Дніпропетровського СІЗО по відбуттю строку покарання;

- 29 листопада 2012 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.309, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України по покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 років 1 місяць, звільнений із місць позбавлення волі 03 лютого 2015 року умовно-достроков на невідбутий строк 11 місяців 3 дні;

- 19 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування якого продовжувався судом.

Прокурор Коноплянка А.В. звернулася до суду з письмовим клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та підтримувала його в судовому засіданні. На обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень. Продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 необхідно для запобігання ризикам, передбаченим у ст. 177 КК України, оскільки вінне має офіційного місця роботи або навчання, міцних соціальних зв'язків, вчинив умисні тяжкі злочини, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, таким чином, може в будь-який момент залишити або змінити місце мешкання, намагаючись переховуватись від суду з метою уникнути покарання за вчиненІ злочинИ; може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні так як особисто знайомий з деякими із них та може намагатись вплинути на них з метою змусити змінити показання; може вчинити новий злочин, враховуючи, що він вчинив умисні тяжкі злочини маючи не зняті та непогашені судимості під час іспитового строку після звільнення його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі за попереднім вироком. Наполягає, що більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, не зможе забезпечити запобіганню вищевказаним ризикам, оскільки ОСОБА_1 за місцем свого мешкання зберігав бойові припаси та наркотичні засоби. На теперішній час вказані ризики не зменшились та не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Ісаков В.В., не зважаючи на позицію підзахисного, заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, вважаючи, що прокурором не доведені вказані ним у клопотанні ризики. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд вважає, що заявлене прокурором клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1Є запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які може бути призначено покарання до десяти років позбавлення волі.

Відносно нього судом було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що на даний час існують вказані прокурором ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що обвинувачений, який не одружений, не має дітей, офіційно не працевлаштований, може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинені кримінальні правопорушення. Він може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливаючи на свідків у цьому кримінальному провадженні, деякі з яких є його знайомими, щоб уникнути можливої кримінальної відповідальності за скоєне.

Також існує обґрунтований ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше неодноразово засуджувався, в тому числі за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, та за злочини щодо незаконного поводження зі зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами, та скоїв новий злочин в період іспитового строку після звільнення його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі за попереднім вироком суду. Крім того судом об'єднані в одне провадження два кримінальних провадження, що надійшли до суду, внесені в ЄРДР за № 12018040790000867 та за № 12018040160001670 за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 307 КК України та передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.

Зазначені вище ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати та дають підстави для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд, враховуючи наведене вище, вважає його таким, що не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

З урахуванням вище викладеного та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що на цей час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193-196, 199, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16.00 години 23 травня 2019 року.

Ухвала суду не підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя Г.А. Байбара.