Рішення № 80688953, 15.03.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4247/17

2/212/360/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., секретаря судового засідання Мігрін Н.С., за участі: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою Barkmet, а.s. ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

встановив:

17 липня 2017 року позивач Barkmet a.s. ОСОБА_5 звернувся до Жовтневого районного суду міста ОСОБА_6 з позовом, який в послідуючому було уточнено, до відповідача ОСОБА_4, в якому просить стягнути борг за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги наступними обставинами. Між Barkmet a.s. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір позики, згідно з яким позичальник ОСОБА_7 отримала позику в розмірі 76 954 чеських крон, що еквівалентно 83 108 грн. Договір було укладено в усній формі, але на його підтвердження позичальником видані дві розписки, 07.09.2016 р. на суму 61200 чеських крон та 15.09.2016 р. на суму 15754 чеських крон, відповідно до яких повернення позики повинно було відбутись 28.03.2017 р. У вказаний в розписках термін позичальник не здійснив повернення коштів.

31.10.2016 р. позичальник ОСОБА_7 померла. Після смерті позичальника ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яку прийняла її донька - відповідач ОСОБА_4, отримавши 11.05.2017 р. свідоцтво про право на спадщину. Успадкувавши від померлої матері нерухоме майно, а саме, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідач зобов`язана задовольнити вимоги кредитора у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, оскільки, зобов`язання щодо повернення суми позики не припинились у зв`язку зі смертю спадкодавця, а перейшли до спадкоємця в порядку спадкування.

Знаходження оригіналів боргових розписок, на думку позивача, свідчить про факт невиконання зобов`язання відповідачем.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання протягом 16-ти місяців за розпискою від 07.09.2016 р. відповідач, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, повинна сплатити позивачу 3% річних, що складає суму в розмірі 2 864 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання протягом 16-ти місяців за розпискою від 15.09.2016 р. відповідач, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, повинна сплатити позивачу 3% річних, що складає суму в розмірі 692,20 грн.

Крім вказаних сум, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 76 954 чеських крон, яка, за курсом НБУ на дату подання заяви до суду, становить 90 036, 18 грн., а загалом 93 591, 38 грн.

Відповідач подала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись те, що на позивач, всупереч вексельному законодавству, яке встановлює спеціальні норми щодо правовідносин між трасатом та особою, за наказом якої повинен бути здійснений платіж, безпідставно ототожнює ці правовідносини з договором позики, посилаючись при цьому на норми статей 1046, 1047 ЦК України. Таким чином, відповідач вважає, що між позивачем та її померлою матір`ю не виникали правовідносини з договору позики. Відповідач визнає обставину про те, що ОСОБА_7 є її матір`ю, після смерті якої вона прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину від 11.05.2017 р.

Відповідач зазначає також про те, що в порушення вимог ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” позивачем не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджують: виникнення грошового зобов`язання у ОСОБА_7; виникнення у позивача прав кредитора щодо заявленої суми боргу, за якою видано переказний вексель; наявність у будь-якому договорі сторін погодженої умови щодо можливості здійснення розрахунків із застосуванням векселів.

Крім того, відповідач вказує на неправильне написання прізвища матері ОСОБА_7 на англійській мові у наданих позивачем до суду банківських виписках UniCreditBank, які не можуть вважатись належними та допустимими доказами на підтвердження грошового зобов`язання ОСОБА_7 на суму 76 954 чеських крон. Крім того, позивачем надані до суду іноземні офіційні документи, а саме, виписка з торговельного реєстру, видана Краєвим судом Усти-на-Лабе, а також банківські виписки не мають перекладу на державну мову України, а їх автентичність не підтверджена способом, передбаченим законом. Натомість, згідно ч. 8 ст. 95 ЦПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідач, зокрема, вказує на те, що банківські виписки не містять ані підписів посадових осіб, ані печаток банківської установи, в якій відкрито банківський рахунок, що унеможливлює підтвердження інформації про здійсненні транзакції.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в уточненій позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на підставив викладені в відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 15 вересня 2016 року ОСОБА_7 (Svitlana Siianovska) було підписано переказний вексель, складений в м. Лготка-над-Лабем, в якому вона зобов`язалась заплатити 28 березня 2017 року за наказом Barkmet a.s., вул. Дечинська 67/74, м. Усті-над-Лабем, 400 03, ідентифікаційний номер 25460447 суму 15 754, 00 чеських крон ОСОБА_5.

Крім того, 07 вересня 2016 року ОСОБА_7 (Svitlana Siianovska) видано другий переказний вексель на суму 61 200, 00 чеських крон, складений також в м. Лготка-над-Лабем, відповідно до якого вона зобов`язалась заплатити 28 березня 2017 року за наказом Barkmet a.s., вул. Дечинська 67/74, м. Усті-над-Лабем, 400 03, ідентифікаційний номер 25460447 суму 61200,00 чеських крон ОСОБА_5.

31 жовтня 2016 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СБ №288343.

З витребуваної судом копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7, вбачається, що спадщину прийняла відповідач ОСОБА_4, у зв`язку із чим приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8 11.05.2017 р. видала свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Згідно ст. 1 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, законодавство України про обіг векселів складається, зокрема, із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Статтею 4 ЗУ “Про обіг векселів в Україні” передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 08.06.2007 N 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів”, перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2-4 ст. 2, абзацах 2-4 ст. 76 Уніфікованого закону.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 08.06.2007, вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей”.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, з наведених вище положень законодавства України вбачається, що вексельне зобов`язання має істотні відмінності від грошового зобов`язання, яке виникає на підставі договору позики згідно ст. ст. 1046, 1047 ЦК України.

Так, вексельне зобов`язання виникає для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, тобто згідно вже існуючих між трасантом (векселедавцем) та особою, за наказом якої здійснюється платіж, зобов`язальних відносин. Видача векселя не зумовлює перехід прав на грошові кошти чи інші речі до держателя векселя, як це відбувається під час укладення договору позики. Вексель, на відміну від боргової розписки, якою оформлюється договір позики, є цінним папером, який може передаватись шляхом індосування, тим самим перебувати в обігу та посвідчувати безумовне право його держателя на отримання задоволення своїх вимог за рахунок зобов`язаної за векселем особи.

Вексельне зобов`язання регулюється спеціальними нормами вексельного законодавства, а загальні положення цивільного законодавства України до вексельних правовідносин можуть застосовуватись лише в тій частині, в якій вони не врегульовані спеціальним законом.

Звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтував його наявністю укладеного договору позики. Проте, суд вважає недоведеним обставину щодо укладення між позивачем Barkmet a.s. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 договору позики, у зв`язку із чим суд приймає заперечення відповідача в цій частині, та відхиляє доводи позивача.

Переказні векселя без права протесту, на підставі яких позивачем заявлені вимоги до суду, не містять даних щодо отримання ОСОБА_7 у позику грошових коштів на вказану вище суму. А надані позивачем виписки банку UniCreditBank не можуть підтвердити вказані обставини, оскільки, не містять підписів уповноваженої посадової особи, печатки банківської установи, тобто не засвідчені належним чином. Крім того, позивачем не надано перекладу цих документів на українську мову.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст. 1281 Цивільного кодексу України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставини щодо пред`явлення нотаріусу або безпосередньо відповідачу своїх кредиторських вимог, що виникли на підставі переказних векселів. Суд відхиляє надане позивачем до суду Сповіщення родичів, яке не містить ані дати його складання, ані доказів відправлення відповідачу. Також, суд відхиляє лист-відповідь ОСОБА_4, оскільки він не підписаний відповідачем та не містить дати його складання.

Отже, у зв`язку з недотриманням вимог ст. 1281 ЦК України, позивач позбавлений права заявляти свої кредиторські вимоги до відповідача, як спадкоємця ОСОБА_7

Оскільки, позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення на користь позивача 3% річних, адже, їх сплата боржником, у відповідності зі ст. 625 ЦК України, зумовлена обов`язковим простроченням виконання грошового зобов`язання.

Керуючись п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Barkmet, а.s. ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 22 березня 2019 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт