Ухвала суду № 80688543, 26.03.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.03.2019 Єдиний унікальний номер 205/7112/18

справа № 205/7112/18/2/205/460/19

У Х В А Л А

26 березня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міськради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю « Караван-2013» про визнання права власності на частину нерухомого майна та стягнення суми , суд, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міськради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-2013» про визнання права власності на частину нерухомого майна та стягнення суми .

06 березня 2019 року до суду надійшла письмова заява прокуратури Дніпропетровської області про вступ прокурора у справу на підставі вимог ст.. 131-1 Конституції України, ч.3 ст. 56 ЦПК України та ч.3 ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», оскільки об»єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб»єктам права власності без згоди беспосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Представник позивача заперечував проти залучення прокурора у справі у повному обсязі.

Заслухавши думку сторони, вивчивши матеріали справи , суд вважає, що у задоволенні клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області Р.Токар необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави , в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень , передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України діє прокуратура , яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку , що визначені законом. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує,наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін. Суд приймає до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_2 Європи від 27.05.2003 року № 1604(2003) « Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було застосовано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи. З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п.3, ч.1 . ст.. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків(підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, які є однією із засад правосуддя ( п.3 ч. 2 ст. 129 Конституції). Положення п.3, ч.1 . ст.. 131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключно випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є закон України « Про прокуратуру». За змістом ч.3 ст. 23 цього закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави , якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб»єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження , а також у разі відсутності такого органу . Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цією статті. У п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з»ясувати , що мається на увазі « під виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у справі. Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України « Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб»єкт владних повноважень. , до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у разі відсутності такого органу. Таким чином захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб»єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними , прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб»єкта владних повноважень , який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести ( а суд перевірити) причини, , які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб»єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб»єктом звернення до суду і замінювати належного суб»єкта владних повноважень , який може і бажає захищати інтереси держави ( дана правова позиція викладена , зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17 від 23.10.2018 р. ). Така практика ВС зумовлена необхідністю забезпечення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що прокурором взагалі не вказані підстави наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою відповідача у справі та не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів ДМР особисто.

Керуючись ст. 56, ЦПК України, ст..131-1 Конституції України, ст..23 Закону України « Про прокуратуру», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області Р.Токар про вступ прокурора у справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міськради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-2013» про визнання права власності на частину нерухомого майна та стягнення суми – відмовити.

Ухвала остаточна.

Суддя: Н.В. Басова

.