Рішення № 80688486, 26.03.2019, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/390/17

Провадження № 2/172/89/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі: секретаря судового засідання – Глушко О.М.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03 жовтня 2003 по 17 квітня 2014 року, який рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області розірвано.

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час шлюбу ними було набуто спільне майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в сел. Чаплине по вул. Лікарняна, 7, Васильківського району Дніпропетровської області. Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Ухвалою судді від 13.12.2018 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити так як будинок був придбаний під час спільного проживання та перебування сторін у шлюбі. Строки позовної давності позивачем не пропущено так як позовну заяву подано до спливу трирічного строку з часу розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надавши відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що 22.12.2004 року його мати ОСОБА_7 продала в м. Павлоград свою квартиру та позичила йому гроші в сумі 21 000 грн. для купівлі будинку та приватизації земельної ділянки, що підтверджується розпискою. На підставі договору купівлі-продажу житлового будинку ним придбано будинок по вул. Лікарняна, 7 в сел. Чаплине у ОСОБА_8 Кошти за придбаний на його ім’я будинок ОСОБА_8 віддала його мати ОСОБА_7 Вважає, що спірний житловий будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбаний в період шлюбу не за спільні кошти подружжя. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності так як сторони припинили спільно проживати з березня 2014 року, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Вислухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до такого.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований 3 жовтня 2003 року виконкомом Чаплинської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області розірвано. Тобто сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 3 жовтня 2003 року по 17 квітня 2014 року.

За договором купівлі-продажу від 7 травня 2005 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 купив житловий будинок в селищі Чаплине по вулиці Комуністична, 7, що розташований на земельній ділянці Чаплинської селищної ради Васильківського району.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2007 року та технічного паспорту від 02.02.2005 року видно, що власником житлового будинку № 7 по вул. Комуністичній (нині Лікарняній) в сел. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області є ОСОБА_2

З наданих відповідачем суду розписок встановлено, що він 7 травня 2005 року отримав від своєї матері ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 15077 гривень для купівлі спірного будинку та 7000 гривень для приватизації земельної ділянки на якій розташований будинок. При цьому сторони домовились, що вказані грошові кошти надано у борг терміном на 10 років і на вказаних у договорі умовах. Грошові кошти відповідач зобов’язався повернути у вказаний строк та на зазначених умовах.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1046 Цивільного кодексу України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином, оскільки грошові кошти, передані ОСОБА_2 його матір’ю саме на підставі договору позики, то вони стали власністю відповідача та відповідно й спільною сумісною власністю його і його дружини на підставі наведених вище норм чинного законодавства.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб’єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Щодо застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності суд приходить до такого.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки (статті 256 та 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Суд вважає, що у даному випадку позивачем не пропущено строк позовної давності так як до ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу сторони могли примиритись і жити надалі у шлюбі. Крім того, факт припинення спільного проживання не може автоматично вважатись порушенням майнових прав особи, оскільки сторони можуть і надалі вільно користуватись майном на підставі домовленості між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи, що спірний житловий будинок набутий сторонами під час шлюбу, за грошові кошти, які є спільною сумісною власністю, то він є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та необхідність їх задоволення шляхом поділу майна між сторонами, виходячи з принципу рівності часток подружжя в спільному майні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70 СК України, ст. 368, 1046 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по вул. Лікарняній (колишня Комуністична), 7 в сел. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Битяк