Ухвала суду № 80688439, 13.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 178/556/18

провадження № 1-кп/208/216/19

УХВАЛА

13 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1

судді Савранського Т.А.

судді Ізотова В.М.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю прокурора Резніченко І.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого по кримінальному провадженню за обвинувальним актом, що надійшов до суду з Апеляційного суду Дніпропетровської області по ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених за ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_6, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст.187 КК України. Під час судового розгляду до обвинувачених застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, від Апеляційного суду Дніпропетровської області, отримано обвинувальний акт за ОСОБА_2 за ч.1 ст.187, ч.3 ст.187 КК України, та ОСОБА_6 за ч.3 ст.187 КК України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.01.2019 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було продовжено до 20.03.2019 р.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу немає.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечили, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, треба змінити запобіжний захід на більш м’який – домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечили, вважають, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відпали, треба змінити запобіжний захід на більш м’який – домашній арешт.

Суд не погоджується з доводами захисту про необхідність заміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, з огляду на наступне.

Так, відповідно до КПК України обвинувачений та його захисник має право звурнутися з клопотанням про заміну запобіжного заходу.

В той же час, суд не відхиляє доводів на користь обвинувачених, але вважає, що у данному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у втановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

При вирішенні вказаного питання судом приймалось до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред’явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, а тому, не зважаючи на всі позитивні характеристики, наведені захистом, суд вважає наявними ризик, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебуваючи на волі, зможуть вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке їм загрожує у випадку встановлення судом їх винності.

Суд заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників приходить до висновку, що обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 такого запобіжного заходу як взяття під варту, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що враховувалися суддею при обранні ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, підстав для застосування стосовно обвинувачених більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не має, обвинувачені раніше судимі, реєстрації, місця проживання у м. Кам’янському не мають, не мають сталих сімейних зв’язків, по справі не допитані потерпілі, свідки, самі обвинувачені.

Керуючись ст.ст.177,178,183,197,331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 щодо заміни запобіжного заходу на більш м’який не пов’язаний з триманням під вартою - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 щодо заміни запобіжного заходу на більш м’який не пов’язаний з триманням під вартою - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.05.2019 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.05.2019 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув’язнення

ОСОБА_7 ОСОБА_1

Суддя В.М. Ізотов

Суддя Т.А. Савранський