Рішення № 80688013, 21.03.2019, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1452/18

2/154/19/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лященка О.В.

при секретарях Мазій І.В., Баранюк О.В.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості, -

встановив:

30 травня 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості.

31 травня 2018 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче провадження.

09 листопада 2018 року позивач подав до суду уточнену редакцію позовної заяви.

В обґрунтування позову покликається на ту обставину, що 02 листопада 2007 року між позивачем по справі та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №Ф 1-07/30041-484, за яким позичальник отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 60 000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 15,50% річних, із зобов’язанням повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 01 листопада 2022 р.

Також в забезпечення виконання даного договору було укладено договір поруки із ОСОБА_4 за №39952-484. Відповідно до п. 2.1., 2.2. даного договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов’язувався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 01 листопада 2022 року.

Позичальник зобов’язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 333,33 грн., згідно графіка зниження розміру заборгованості.

Згідно п. 4.7. кредитного договору позичальник щомісяця в строк до 10 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 30,00 грн.

Позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кошти в розмірі 60 000,00 грн., проте, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконував в частині своєчасного повернення кредитних ресурсів, процентів, комісії за користування податними ресурсами, в порядку та строки, визначені Кредитними договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору у випадку якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості по кредиту та/або на сплату процентів і комісійної винагороди, відповідно до п. 3.2. 4.3, 4.4. 4.7, 4.8.

Скориставшись своїм правом, відповідно до умов кредитного договору, Банком було пред’явлено вимоги у формі подання позову до відповідачів, щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Під час розгляду справи в суді, відповідачами виконано зобов’язання в частині слати основного боргу, нарахованих відсотків та комісії.

Отже відповідачами, зобов’язання виконано з порушенням умов кредитного договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Станом на 24.10.2018 року заборгованість позичальника становить 33 151 грн. 99 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії.

Просять стягнути солідарно із відповідачів на користь ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит“ заборгованість по штрафним санкціям (пені) за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії в сумі 33 151грн. 99 коп.

Судовий розгляд за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 ухвалою суду постановлено проводити в режимі відеконференцзв’язку.

30 січня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на уточнену редакцію позовної заяви, частково визнав заборгованість за пенею в сумі 2000 грн.

Відповідач ОСОБА_4 відзиву на позов не подала.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, викладених у тексті позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечили проти задоволення позову повністю, просять відмовити в його задоволенні, оскільки розмір пені значно перевищує сплачену заборгованість за кредитом. Просять врахувати, що відповідач тривалий час перебував в зоні проведення антитерористичної операції, оскільки являється кадровим військовослужбовцем, а відповідач ОСОБА_4 тривалий час важко хворіє. При сплаті заборгованості банк не повідомив відповідача про розмір пені. Оскільки весь борг по тілу кредиту, відсотках, прострочених відсотках та комісії відповідачем погашено добровільно, то просять відмовити у позові в частині стягнення пені.

Відповідач ОСОБА_4 для участі у розгляді справи повторно не з’явилась.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 листопада 2007 року між позивачем по справі та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №Ф 1-07/30041-484, за яким позичальник отримав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 60 000,00 грн. з оплатою по процентній ставці 15,50% річних, із зобов’язанням повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 01 листопада 2022 р. Дана обставина стверджується копією вказаного договору.

Також в забезпечення виконання даного договору було укладено договір поруки із відповідачем ОСОБА_4 за №39952-484. Дана обставина стверджується копією договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. даного договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов’язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов’язувався повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 01 листопада 2022 року.

Позичальник зобов’язується щомісяця, в термін до 10 числа кожного місяця, здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими кредитними ресурсами у розмірі 333,33 грн., згідно графіка зниження розміру заборгованості.

Згідно п. 4.7. кредитного договору позичальник щомісяця в строк до 10 числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 30,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачами, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кошти в розмірі 60 000,00 грн., проте, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконував в частині своєчасного повернення кредитних ресурсів, процентів, комісії за користування податними ресурсами, в порядку та строки, визначені Кредитними договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього Договору у випадку якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості по кредиту та/або на сплату процентів і комісійної винагороди, відповідно до п. 3.2. 4.3, 4.4. 4.7, 4.8.

Скориставшись своїм правом, відповідно до умов кредитного договору, 30 травня 2018 року банком було пред’явлено вимоги у формі подання позову до відповідачів, щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимогами ЦК.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 нього Кодексу.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи в суді, відповідачами виконано зобов’язання в частині слати основного боргу, нарахованих відсотків та комісії, що стверджується розрахунком заборгованості в додатку до уточненої редакції позовної заяви.

Отже відповідачами, зобов’язання виконано з порушенням умов кредитного договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання”.

В частині 2 ст. 551 ЦК встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Станом на 24.10.2018 року заборгованість позичальника становить 33 151 грн. 99 коп. пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що судом вирішується позовна заява виключно про стягнення пені (неустойки) у розмірі 33 151 грн. 99 коп., при повністю виконаних достроково решті зобов’язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, суд відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України приходить до висновку про можливість зменшення розміру неустойки до мінімуму, з огляду на наступне.

Як вбачається з довідки про безпосередню участь відповідача ОСОБА_2 в зоні проведення антитерористичної операції, він неодноразово брав участь у бойових діях протягом 2014-2017 років. Відповідач ОСОБА_4, яка є його дружиною, протягом 2016-2019 років тривалий час лікується стаціонарно внаслідок важкої хвороби.

Розрахунком заборгованості стверджується, що відповідачем достроково виконано решту зобов’язань за кредитним договором, в повному обсязі.

Відповідно до ст.559 ЦК України, враховуючи зменшення розміру пені судом до мінімуму та відмови в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2, суд також постановляє рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_4

За таких обставин справи, суд приходить до висновку про можливе постановлення рішення про повну відмову в задоволенні позову з огляду на зміст та розмір заявлених позовних вимог.

На підставі наведеного, ст.ст.525, 526, 549, 551, 559, 610-612, 629, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258-259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

вирішив:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості відмовити повністю.

Позивачем у справі є: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», 04050 м.Київ, вул.. Січових Стрільців, 60, ЄДРПОУ 09807856.

Відповідачі у справі: ОСОБА_2, 44700, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_4, 44700, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі тридцяти днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 26 березня 2019 року.

Головуючий: /-/ підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду ОСОБА_5