Рішення № 80687488, 25.03.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1456/18

Провадження № 2/486/95/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Зацепіній І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу №486/1456/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання,

за участю сторін,

без участі представника третьої особи,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 квітня 2009 року з урахуванням ухвали від 05 травня 2009 року, яке набрало законної сили 21 квітня 2009 року, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на його користь борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми 42090,58 гривень, а також судові витрати в сумі 2030 гривень. В зв’язку з невиконанням боржником рішення суду Южноукраїнським міським судом видано 05 травня 2009 року виконавчий лист № 2-316 на примусове виконання зазначеного рішення суду, а державною виконавчою службою Южноукраїнського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №42634032. На сьогоднішній день виконавче провадження триває. Згідно довідки відділу ДВС починаючи з червня 2017 року з відповідача утримується борг щомісячно з її заробітної плати за місцем роботи у мережі супермаркетів «Сільпо». Станом на 01 вересня 2018 року борг погашено частково в сумі 10201,39 гривень, залишок боргу - 33774,61 гривні, який йому не повернуто. Отже відповідач на день його звернення до суду з цим позовом прострочив виконання грошового зобов’язання. Таке прострочення розраховується ним в якості збитків від інфляції в сумі 12460 гривень, 3 процентів річних в сумі 3459 гривень та процентів за користування грошовими коштами в межах позовної давності трьох років в сумі 18115 гривень, а саме з жовтня 2015 року по жовтень 2018 року. Всього просить стягнути з відповідачів на його користь 34035 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень та судовий збір на користь держави.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що в 2008 році він дав в борг ОСОБА_2 грошові кошти по курсу долара за 1 долар США – 5 гривень. Вже пройшло більше десяти років, однак борг в повному обсязі ОСОБА_2 погашено не було. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з відповідача на його користь було стягнуто борг в сумі більше 40 тисяч гривень. 10 тисяч гривень ОСОБА_2 йому повернула, вся інша сума боргу на даний час так і не повернута. В підтвердження того, що протягом всього часу до кінця 2017 року відповідачем не сплачувався борг, є надані ним довідки. До відділу ДВС з виконавчим листом він неодноразово звертався. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала повністю, так як вважає вимаганням вказаний позов. Дійсно брала в борг кошти у ОСОБА_1 та за станом здоров’я не могла виплачувати кошти. Спочатку виплачувала борг, однак квитанції в неї не збереглись. Зазначила, що борг повернула позивачу ще в 2007 році повністю. Їй відомо, що на виконанні в відділі ДВС знаходиться виконавчий лист про стягнення з неї боргу на користь ОСОБА_1, утримання здійснюються з її заробітної плати.

08 листопада 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 32-33/, в якому ОСОБА_2 вказує, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки позичені гроші не належать йому на праві власності. Також зазначає, що частково повернула борг ОСОБА_1 в сумі 20000 гривень в грудні 2007 року, однак позивач не надав їй жодних документів, які це підтверджують. Крім того, вона пропонувала йому мирову угоду, від якої останні й відмовився та заплатила йому 10000 гривень. Що підтверджуються його розпискою та матеріалами в справі №2-316/2009. Потім вона переказувала позивачу в 2009-2011 роках кошти поштою за рішенням суду через виконавчу службу. В 2011-2016 роках вона тяжко хворіла. Фактично позичала у позивача набагато меншу суму, однак доказів цього в неї немає. Вимога щодо стягнення інфляційних втрат є, на її думку, безпідставною, оскільки позивач вказаний індекс вже одержав, перевівши кошти в долари. Планує розрахуватись з позивачем відповідно до Закону України, однак вказані позивачем витрати платити не може. Щодо судових витрат, вважає їх суму завищеною. Просить відмовити в задоволенні позову.

20 листопада 2018 року на адресу суду від позивача надійшло заперечення на позов /а.с. 36/, в якому останній вважає доводи відповідача безпідставними, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оскільки гроші позичав в 2008 році, виплати почали надходити лише с липня 2017 року, тобто через 9 років та вказана сума знецінилась більше ніж в 5,5 разів. Вважає, що всі посилання відповідача, що вона повертала борг не відповідають дійсності, оскільки не доведені.

Представник третьої особи Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Вислухавши сторони, дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 квітня 2009 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42090,58 гривень боргу та 2030 гривень судових витрат. Рішення суду набрало законної сили 21 квітня 2009 року /а.с. 9, 10/.

05 травня 2009 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 2-316/2009 /а.с. 11/.

25 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ в Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження /а.с. 15/.

Як вбачається з довідки Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області /а.с. 16-17/ станом на 01 вересня 2018 року заборгованість за вказаним виконавчим листом ОСОБА_2 погашена частково, загальна сума погашення складає 10201,39 гривень. Залишок боргу станом на 01 вересня 2018 року становить 33774,61 гривні.

Вказані відносини витікають з договору позики.

Згідно 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до 1047 ЦК України,договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 525, 526, 530, 614, 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України імперативно визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, не виконала зобов’язання за умовами договору позики та не повернула позивачеві борг в строк.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки укладеними договорами позики не передбачено сплату процентів за користування коштами, позивач має право на одержання процентів у розмірі, який визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Порядок проведення розрахунку заборгованості і штрафних санкцій затверджено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Згідно вказаних рекомендацій, сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується шляхом множення суми заборгованості на моменти її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Позивачем у позовній заяві наданий розрахунок інфляційної складової суми боргу з зазначенням індексу інфляції, розрахунок 3% річних та розмір відсотків за період користування відповідачкою грошовими коштами позивача за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2018 року у відповідності до облікової ставки НБУ та долучено довідку про індекс інфляції в Україні з 2013 року по 2018 рік, облікову ставку НБУ з 2015 року до 2018 роки, довідку про офіційний курс валют встановлений НБУ станом на 01 жовтня 2018 року /а.с. 4, 12, 13/.

Щодо інфляційних втрат, суд приходить до такого.

Виходячи з дати внесення платежів на виконання рішення суду, даних Держкомстату щодо індексів інфляції на суму боргу:

1)в жовтні 2015 року мала місце дефляція 98,7%;

2)43976 гривень за листопад 2015 року (індекс інфляції 102%) інфляційні втрати складають 879, 52 гривень;

3)43976 гривень за грудень 2015 року (індекс інфляції 100,7%) інфляційні втрати складають 307,83 гривень;

4)43976 гривень за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року з урахуванням індексу інфляції за 2016 рік - 112,4 %) інфляційні втрати складають 5453,02 гривень;

5)43976 гривень за січень 2017 року (індекс інфляції 101,1%) інфляційні втрати складають 483, 74 гривень;

6)43976 гривень за лютий 2017 року (індекс інфляції 101%) інфляційні втрати складають 439, 76 гривень;

7)43976 гривень за березень 2017 року (індекс інфляції 101,8%) інфляційні втрати складають 791, 57 гривень;

8)43976 гривень за квітень 2017 року (індекс інфляції 100,9%) інфляційні втрати складають 395, 78 гривень;

9)43976 гривень за травень 2017 року (індекс інфляції 101,3%) інфляційні втрати складають 571, 69 гривень;

10)43681,05 гривень (43976 гривень –294,95 гривень сплачених боржником) за червень 2017 року індекс інфляції 101,6%) інфляційні втрати складають 698, 90 гривень;

11)43096,86 гривень (43681,05 гривень – 584,19 гривень сплачених боржником) за липень 2017 року індекс інфляції 100,2%) інфляційні втрати складають 86,19 гривень;

12)в серпні 2017 року мала місце дефляція 99,9%;

13)42089,47 гривень (43096,86 гривень – 498,41 гривень – 508,98 гривень сплачених боржником) за вересень 2017 року індекс інфляції 102%) інфляційні втрати складають 841,79 гривень;

14)41447,23 гривень (42089,47 гривень – 642,24 гривень сплачених боржником) за жовтень 2017 року індекс інфляції 101,2%) інфляційні втрати складають 497,37 гривень;

15)40853,55 гривень (41447,23 гривень – 593,68 гривень сплачених боржником) за листопад 2017 року індекс інфляції 100,9%) інфляційні втрати складають 367,68 гривень;

16)40151, 99 гривень (40852,53 гривень – 701,56 гривень сплачених боржником) за грудень 2017 року індекс інфляції 101%) інфляційні втрати складають 401, 52 гривень;

17)39409,89 гривень (40151, 99 гривень –742,10 гривень сплачених боржником) за січень 2018 року індекс інфляції 101,5%) інфляційні втрати складають 591, 15 гривень;

18)37766,40 гривень (39409,89 гривень –1643,49 гривень сплачених боржником) за лютий 2018 року індекс інфляції 100,9%) інфляційні втрати складають 339, 90 гривень;

19)37766,40 гривень за березень 2018 року (індекс інфляції 101,1%) інфляційні втрати складають 415, 43 гривень;

20)37376,16 гривень (37766,40 гривень – 390,24 гривень сплачених боржником) за квітень 2018 року індекс інфляції 100,8%) інфляційні втрати складають 299 гривень;

21)в травні, червні, липні та серпні 2018 року мала місце дефляція (100%, 100%, 99,3%, 100% відповідно);

22)33774, 61 гривень (37375,16 гривень – 1643,32 гривень – 758,91 гривень – 436,63 гривень – 762,69 гривень сплачених боржником) за вересень 2018 року індекс інфляції 101,9%) інфляційні втрати складають 641,72 гривень.

Всього інфляційні втрати з жовтня 2015 року по жовтень 2018 року, в межах заявлених позовних вимог, складають 14503,56 (879,52 гривень+307,83 гривень+5453,02 гривень+483,74 гривень+439,76 гривень+791,57 гривень+395,78 гривень+571,69 гривень+698,90 гривень+ 86,19 гривень+ 841,79 гривень+ 497,37 гривень+367,68 гривень+401,52 гривень+591,15 гривень+ 339,90 гривень +415,43 гривень+299 гривень+641,72 гривень) гривень. Однак, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 12460 гривень інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2018 року згідно з розрахунками в позовній заяві /а.с. 3/ в сумі 3459 гривень.

Враховуючи сплачену за рішенням суду відповідачем частину боргу, розмір 3% річних складає:

1) 43976 гривень за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року 91 день) 3% річних складають 328,92 гривень (43976 гривень х 3% /100% /365 днів=3,61 гривень % в день х 91 день);

2) 43976 гривень за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року 366 днів) 3% річних складають 1319, 28 гривень (43976 гривень х 3% /100% /366 днів=3,60 гривень % в день х 366 днів);

3) 43976 гривень за період з 01 січня 2017 року по 01 червня 2017 року 151 день) 3% річних складають 545, 78 гривень (43976 гривень х 3% /100%/ 365 днів = 3,61 гривень % в день х 151 день);

4) 40151,99 гривень (43976 гривень – 294,95 гривень – 584,19 гривень – 498,41 гривень – 508,98 гривень – 642,24 гривень - 593,68 гривень - 701,56 гривень сплачених боржником) за період з 01 червня 2017 року по 31 грудня 2017 року 213 днів) 3% річних складають 702,93 гривень (40151,99 гривень х 3% /100% /365 днів=3,30 гривень % в день х 213 днів);

5) 33774,61 гривень (40151,99 гривень – 742,10 гривень – 1643,49 гривень – 390,24 гривень – 1643,32 гривень – 758,91 гривень - 436,63 гривень - 762,69 гривень сплачених боржником) за період з 01 січня 2018 року по 01 жовтня 2018 року 273 дні) 3% річних складають 757, 85 гривень (33774,61 гривень х 3% /100% /365 днів = 2,78 гривень % в день х 273 днів);

Всього розмір 3% річних за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2018 року складає 3654, 76 гривень (328,92+1319,28+545,78+702,93+757,85). Однак, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 3459 гривень інфляційних втрат.

Розрахунок процентів від суми позики за період з 01 жовтня 2015 року по 01 жовтня 2018 року в позовній заяві відповідачем надано /а.с. 4-5/ та складає в межах строку позовної давності 18115 гривень. В підтвердження цього позивачем додано до позовної заяви облікову ставку НБУ /а.с. 13/. Відповідачем вказаний розмір процентів спростований не був.

Розмір процентів від суми позики, з урахуванням сплачених боржниками сум, облікової ставки НБУ та кількості днів, за які вони розраховуються, наступний:

1) за період з 01 жовтня 2015 року по 21 квітня 2016 року (163 дні), 43976 гривень х 22% /100% / 365 днів = 26,51 гривні за 1 день х 163 днів = 4321,13 гривень;

2) за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року (34 дні), 43976 гривень х 19% /100% / 366 днів = 22,83 гривні за 1 день х 34 дні = 776,22 гривень;

3) за період з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року (27 днів), 43976 гривень х 18% /100% / 366 днів = 21,63 гривні за 1 день х 27 днів = 583,94 гривень;

4) за період з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року (34 дні), 43976 гривень х 16,5% /100% / 366 днів = 19,83 гривні за 1 день х 34 дні = 674,22 гривень;

5) за період з 29 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року (48 днів), 43976 гривень х 15,5% /100% / 366 днів = 18,62 гривні за 1 день х 48 днів = 893,76 гривень;

6) за період з 16 вересня 2016 року по 27 жовтня 2016 року (41 день), 43976 гривень х 15% /100% / 366 днів = 18,02 гривні за 1 день х 41 день = 738,82 гривень;

7) за період з 28 жовтня 2016 року по 13 квітня 2017 року (167 днів), 43976 гривень х 14% /100% / 365 днів = 16,87 гривні за 1 день х 167 дні = 2817,29 гривень;

8) за період з 14 квітня 2017 року по 25 травня 2017 року (41 день), 43976 гривень х 13% /100% / 365 днів = 15,66 гривні за 1 день х 41 дні = 642,06 гривень;

9) за період з 26 травня 2017 року по 26 жовтня 2017 року (153 дні), (43976 гривень – 294,95 гривень – 584,19 гривень – 498,41 гривень – 508,98 гривень – 642,24 гривень сплачених боржником) 41447,23 гривень х 12,5% /100% / 365 днів = 14,19 гривень за 1 день х 153 дні = 2171,07 гривень;

10) за період з 27 жовтня 2017 року по 14 грудня 2017 року (48 днів), (41447,23 гривень – 593,68 гривень – 701,56 гривень сплачених боржником) 40151,99 гривень х 13,5% /100% / 365 днів = 14,85 гривень за 1 день х 48 дні = 712,80 гривень;

11) за період з 15 грудня 2017 року по 25 січня 2018 року (41 день), (40151,99 гривень -742,10 гривень сплачених боржником) 39409,89 гривень х 14,5 % /100% / 365 днів = 15,66 гривні за 1 день х 41 день = 642,06 гривень;

12) за період з 26 січня 2018 року по 01 березня 2018 року (34 дні), (39409,89-1643,49 гривень сплачених боржником) 37766,40 гривень х 16 % /100% / 365 днів = 16,56 гривень за 1 день х 34 дні = 563,04 гривень;

13) за період з 02 березня 2018 року по 12 липня 2018 року (132 дні), (37766,40 гривень-390,24 гривень - 1643,32 гривень-758,91 гривень сплачених боржником) 34973,93 гривень х 17 % /100% / 365 днів = 16,29 гривень за 1 день х 132 дні = 2150,28 гривень;

14) за період з 13 липня 2018 року по 06 вересня 2018 року (55 днів), (34973,93 гривень-436,63 гривень-762,69 гривень сплачених боржником) 33774,61 гривень х 17,5% /100% / 365 днів = 16,19 гривні за 1 день х 55 днів = 890,45 гривень.

Позивач в розрахунку процентів вказує інтервал до 06 вересня 2018 року, а тому суд приймає до уваги саме вказаний позивачем інтервал.

Всього розмір процентів від суми позики за період з 01 жовтня 2015 року по 06 вересня 2018 року складає 18577,21 гривні (4321,13 гривень+776,22 гривень+584,01 гривень+674,22 гривень+893,76 гривень+738,82 гривень+2817,29 гривень+642,06 гривень+2171,07 гривень+712,80 гривень+642,06 гривень+563,04 гривень+2150,28 гривень+890,45 гривень). Однак, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, а тому стягненню з відповідачів підлягає 18115,28 гривень процентів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача втрати від інфляції в сумі 12460 гривень, три процента річних в сумі 3459 гривень та відсотки за користування грошовими коштами в сумі 18115 гривень, а всього 34034 гривень.

В розрахунках позивача в позовній заяві /а.с. 5/ загальна сума заборгованості вказана 34036 гривень, оскільки її складові були взяті з копійками, однак в прохальній частині позовної заяви /а.с. 6/ позивач просить стягнути збитки від інфляції в сумі 12460 гривень, 3 проценти річних в сумі 3459 гривень та проценти за користування грошовими коштами в межах позовної давності трьох років в сумі 18115 гривень, а всього просить стягнути з відповідачів на його користь 34035 гривень. Однак в даному випадку математичний розрахунок є невірним, а вірним є розмір заборгованості в сумі 34034 гривень.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що нею було сплачено борг позивачу у повному обсязі, оскільки в підтвердження цього нею ніяких доказів суду надано не було, до того ж відповідач визнала в судовому засіданні, що з неї здійснюються відрахування суми боргу з заробітної плати.

Відносно заявлених витрат на правничу допомогу, згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до квитанції № 41 від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок Юридичної консультації м. Южноукраїнська 3000 гривень за надання консультацій, вивчення судової практики, підготовка та складання позовної заяви про стягнення інфляційних втрат та процентів за позикою захисником ОСОБА_3, які суд вважає підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, оскільки підтверджені доказами наявними в матеріалах справи /а.с. 18/.

Частиною 2 статті 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та виходячи зі ставки судового збору (704,80 гривень), яка діяла станом на день надходження позовної заяви до суду (18 жовтня 2018 року), на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 кімн. 304 м. Южноукраїнськ Миколаївської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, втрати від інфляції в сумі 12460 гривень, три процента річних в сумі 3459 гривень та відсотки за користування грошовими коштами в сумі 18115 гривень, а всього 34034 гривені (тридцять чотири тисячі тридцять чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 кімн. 304 м. Южноукраїнськ Миколаївської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 гривень (три тисячі гривень).

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду (підпис) ОСОБА_4

____________

Повний текст рішення суду складено 26 березня 2019 року.