Рішення № 80686146, 05.03.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/31/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05.03.2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Ганкіної І.А.,

за участі секретаря Жигарової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Хижинецької сільської ради Сокиринецької об’єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом та про визнання права власності за членами колгоспного двору, -

УСТАНОВИВ:

Позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовують тим, 04 серпня 2013 року в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі й на 1/3 частку у праві власності на будинковолодіння № 49 по вул. Котляревського в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області, що належала їй як члену колгоспного двору, який не втратив своє право станом на 15 квітня 1991 року.

Також до складу спадкового майна входять дві земельні ділянки, які рахуються за вказаним будинковолодінням і частка у праві власності на них залежить від їхніх часток у праві власності на будинок, які вони мають успадкувати. Так, за життя ОСОБА_4 отримала у власність: земельну ділянку площею 0,2500 гектарів, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; місце розташування – Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вулиця Котляревського, 49, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0315, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365868, виданого 26 жовтня 2010 року Парпуровецькою сільською радою та зареєстрованого реєстратором сектору реєстрації Вінницького районного відділу ОСОБА_5 та земельну ділянку площею 0,0697 гектарів, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства; місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вулиця Котляревського, 49, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0314, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365821, виданого 26 жовтня 2010 року Парпуровецькою сільською радою та зареєстрованого реєстратором сектору реєстрації Вінницького районного відділу ОСОБА_5.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем всього майна за заповітом своєї бабусі ОСОБА_4, складеним 23 липня 2008 року.

А позивач ОСОБА_2 вказує, що вона є спадкоємицею першої черги за законом та особою, яка має право на обов’язкову частку в спадковому майні після смерті своєї матері ОСОБА_4.

Позивачі зазначають, що спадщину після смерті 04 серпня 2013 року ОСОБА_4 вони прийняли належним чином, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживали та були зареєстровані з нею за однією адресою. Крім того, на інше майно в нотаріальній конторі вже отримали свідоцтва про право на спадщину. Інші спадкоємці за заповітом та особи, які б мали право на обов’язкову частку у спадковому майні – відсутні.

За вказаних обставин позивачі просять суд ухвалити рішення, яким визнати за ними право власності в порядку спадкування за заповітом та за законом та визнати за ними право власності на частку будинку як за членами колгоспного двору.

В судове засідання учасники справи не з’явились, однак попередньо подали до суду письмові заяви про розгляд справи без їхньої участі, при цьому представник позивачів згідно ордера ОСОБА_6 в поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, а представник відповідача – сільський голова Хижинецької сільської ради Сокиринецької ОТГ Вінницького району Вінницької області та третя особа – ОСОБА_3 в поданих заявах зазначили, що проти задоволення позову не заперечують.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що 04 серпня 2013 року в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_4, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 263104 від 05.08.2013 року (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла належна спадкодавиці частка у праві власності на будинковолодіння по вул. Котляревського, 49 в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області.

Згідно ксерокопії свідоцтва № 52 про право особистої власності на домоволодіння від 18 серпня 1988 року, виданого виконкомом Парпуровецької сільської ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення Вінницької районної ради за № 167 від 23 травня 1987 року, цілий житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в с. Парпурівці по вул. Котляревського, 49, Вінницького району Вінницької області належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 (а.с. 21).

Відповідно до ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі тавідомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначавсяВказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками,затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У рай смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Так, згідно погосподарських книг Хижинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору будинку № 49 по вул. Котляревського в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області, які не втратили право на свою частку у майні двору, були троє осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто частки усіх членів колгоспного двору, згідно норм закону ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року, є рівними і відповідно складають по 1/3 частці за кожним членом колгоспного двору. ОСОБА_3 (третя особа по справі) в будинковолодінні № 49 по вул. Котляревського в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області фактично не проживає з 1990 року і тому право на майно колгоспного двору не набула.

Також до складу спадкового майна входять дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; місце розташування – Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вулиця Котляревського, 49, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0315, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365868, виданого 26 жовтня 2010 року Парпуровецькою сільською радою та зареєстрованого реєстратором сектору реєстрації Вінницького районного відділу ОСОБА_5 та земельна ділянка площею 0,0697 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства; місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, с. Парпурівці, вулиця Котляревського, 49, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0314, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365821, виданого 26 жовтня 2010 року Парпуровецькою сільською радою та зареєстрованого реєстратором сектору реєстрації Вінницького районного відділу ОСОБА_5, що підтверджується ксерокопіями цих державних актів (а.с. 25, 26).

З матеріалів копії спадкової справи № 537/2013, заведеної Вінницькою районною державною нотаріальною конторою до майна померлої 04 серпня 2013 року ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємицею всього майна спадкодавиці за заповітом від 23 липня 2008 року є позивач по справі ОСОБА_1, а спадкоємицею першої черги за законом та особою, яка має право на обов’язкову частку в спадковому майні є – ОСОБА_2, так як на час відкриття спадщини досягла пенсійного віку. Обидві спадкоємиці прийняли спадщину належним чином, оскільки на час відкриття спадщини проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавицею за однією адресою, а саме: в с. Парпурівці по вул. Котляревського, 49, Вінницького району Вінницької області та на частину спадкового майна вони вже отримали свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом.

Однак у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом на частку житлового будинку № 49, що розташований в с. Парпурівці, Вінницького району Вінницької області по вул. Котляревського та на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0315, надану для будівництва і обслуговування зазначеного будинку позивачам було відмовлено у зв’язку з приналежністю домоволодіння до суспільної групи домогосподарств – «колгоспний двір», що підтверджується постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2247/02-31 від 14.11.2018 року (а.с. 45).

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 3 статті 1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі прийняли спадщину належним чином та їхні частки у вищевказаному спадковому майні є рівними.

Згідно роз’яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв’язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Оскільки судом є встановленим, що позивачі не в змозі отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на вищевказане нерухоме майно, іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у них немає, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ст.ст. 328, 1217, 1218, 1225, 1235, 1241, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 04 серпня 2013 року, на 1/6 частку, а також право власності як за членом колгоспного двору на 1/3 часку, а загалом право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: с. Парпурівці, вул. Котляревського, 49 (сорок дев’ять), Вінницького району Вінницької області, який згідно відомостей технічного паспорта, виготовленого ФОП ОСОБА_8 станом на 22 листопада 2018 року складається з: житлового будинку літ. «А»; прибудови літ. «А1»; веранди літ. «а»; веранди літ. «а1; сараю літ. «Б»; погребу літ. «Б/під»; сараю літ. «б»; убиральні літ. «У»; огорожі № 1-2 та колодязю № 3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 04 серпня 2013 року, на:

-1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Парпурівці по вул. Котляревського, 49 (сорок дев’ять), Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0315, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365868, виданого 26 жовтня 2010 року;

-1/2 частку земельної ділянки площею 0,0697 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Парпурівці по вул. Котляревського, 49 (сорок дев’ять), Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0314, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365821, виданого 26 жовтня 2010 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 04 серпня 2013 року, на 1/6 частку, а також право власності як за членом колгоспного двору на 1/3 часку, а загалом право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: с. Парпурівці, вул. Котляревського, 49 (сорок дев’ять), Вінницького району Вінницької області, який згідно відомостей технічного паспорта, виготовленого ФОП ОСОБА_8 станом на 22 листопада 2018 року складається з: житлового будинку літ. «А»; прибудови літ. «А1»; веранди літ. «а»; веранди літ. «а1; сараю літ. «Б»; погребу літ. «Б/під»; сараю літ. «б»; убиральні літ. «У»; огорожі № 1-2 та колодязю № 3.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 04 серпня 2013 року, на:

-1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Парпурівці по вул. Котляревського, 49 (сорок дев’ять), Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0315, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365868, виданого 26 жовтня 2010 року;

-1/2 частку земельної ділянки площею 0,0697 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Парпурівці по вул. Котляревського, 49 (сорок дев’ять), Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер: 0520684903:02:001:0314, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 365821, виданого 26 жовтня 2010 року.

Судові витрати по справі – залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ І.А.Ганкіна