Рішення № 80685877, 26.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/284/19

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

18.01.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати протиправними дії Житомирського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов'язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, з урахуванням положень п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 17.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з моменту призначення, відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 26.07.2018 №Щ-3639 відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

05.02.2019 за вих.№1308/07 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 05.02.2019 (а.с. 27-30). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що розмір пенсії обчислено відповідно до діючих норм пенсійного законодавства.

Ухвалою суду від 19.02.2019 справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) осіб на 19.03.2019 на 14:00 (а.с. 32).

У судове засідання 19.03.2019 позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином (а.с. 33). Про причини свого неприбуття суду не повідомив.

У судовому засіданні 19.03.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 27-30). Крім того, подала через відділ документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, заперечення, викладені у відзиві підтримала у повному обсязі (а.с. 35).

У судовому засіданні суд ухвалою від 19.03.2019, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 19.03.2019 (а.с. 39-40).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС II категорії, що підтверджується посвідченням серія А №344756 від 26.10.2004 (а.с. 4) та перебуває на обліку у Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії обчислений відповідно до норм ч.1 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

17.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахування пенсії з моменту призначення (а.с. 10), відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за умовами стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж. У вказаній заяві зазначив, що його загальний трудовий стаж, з урахуванням служби в армії строком два роки, становить більше 40 років на момент виходу на пенсію 22.09.2010. Крім того, позивачем також були додані до вказаної заяви відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій: оригінал трудової книжки та завірені архівні довідки (а.с. 11-22).

Листом за №Щ-3639 від 26.07.2018 відповідач відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви з посиланням на те, що відповідно до чинного законодавства України виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та розрахована відповідно до статей 27, 28 вказаного Закону (а.с. 23-24).

Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, неправомірними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-XII).

Частиною першою статті 9 Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст.55 Закон України №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Також, цією статтею передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку (в редакції, яка втратила чинність).

Згідно з частиною другою статті 27 Закону України №1058-ІV, чинною з 11.10.2017 у наступній редакції: за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно абзацу другого частини першої статті 28 Закону України №1058-ІV визначено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України №796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Враховуючи зазначене, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України №1058-ІV перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Відповідно даних, що містяться у пенсійній справі позивача враховані усі періоди трудової діяльності. Періоди роботи у зоні відчуження, а саме: з 13.08.1986 до 14.08.1986; з 04.09.1986 до 12.09.1986; та з 18.12.1986 до 27.12.1986 зараховані до загального стажу роботи у трьохкратному розмірі.

Крім того, згідно з наявними документами у пенсійній справі для обчислення пенсії було взято заробітну плату за період з 01.06.1991 до 31.05.1996, згідно з довідок від 06.04.2010 №01-16/16-Щ та №01-16/17-Щ, видані архівним відділом Житомирської міської ради та з 01.07.2000 до 30.06.2010 - згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Згідно з Законом України №2148-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій” з 01.10.2017 позивачу здійснено перерахунок пенсії, після якого індивідуальний коефіцієнт заробітку, який обчислюється шляхом ділення фактичної заробітної плати на середню заробітну плату в Україні за відповідний рік у розрізі за кожен місяць, становить 1,16662, відповідно розмір розрахованого середньомісячного заробітку для обчислення пенсії становить 4391,62 грн (1,16662 х 3764,40 грн - середня заробітна плата в Україні за 2016 року).

Згідно з матеріалами пенсійної справи загальний стаж становить 30 років 7 місяців 19 днів (стаж враховано по 31.01.2015), індивідуальний коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії становить: (30 р. х 12+7) : 1200 = 0.30583.

Після проведення вищезазначеного перерахунку з 01.10.2017 загальний розмір пенсії становив 1567,61 грн, а саме: загальний розмір пенсії за віком - 1396,79 грн; додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи - 170,82 грн.

Отже розмір пенсії обчислено у відповідності до діючих норм пенсійного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що заява, з якою звертався позивач про перерахунок пенсії (а.с. 10) не містить вимог про перерахунок пенсії у відповідності до вимог п.2 ст.56 №796-ХІІ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вимог п.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ.

Відповідачем рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу не приймалось, а було надано відповідь від 26.07.2018 за №Щ-363, яка стосувалась відсутності підстав для перерахунку пенсії.

Також суд звертає увагу позивача на те, що 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VІІІ від 03.10.2017, згідно з пунктом 3 частини 2 розділу І якого пункт 2 статті 56 Закону України №796-ХІІ, доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, пенсія позивачу на умовах частини другої статті 27 Закону України №1058-ІV не призначалася і не виплачувалася, як і пенсія за віком в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Позивач отримує пенсію за віком згідно з Законом України №796-ХІІ.

З наведеного слідує, що проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України №796-ХІІ здійснюється лише у тому випадку, якщо пенсія призначена за правилами статей 26-28 Закону України №1058-ІV з урахуванням права особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на зниження пенсійного віку, тобто при перерахунку пенсії за віком, призначеній особі, що віднесена до категорій 1, 2, 3, 4, в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до цього та з урахуванням того, що позивачу пенсія за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не призначалась, жодних підстав для проведення перерахунку відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України №796-ХІІ не має.

Також суд вважає посилання позивача на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 20.09.2016 у справі №21-1255а16, а також у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №560/675/17, необґрунтованими, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у вказаних постановах Верховного Суду стосувались саме внесених змін до пункту 2 статті 56 Закону України №796-ХІІ.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не спростовано правомірність дій Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до вимог п.2 ст.56 Закону України №796-ХІІ, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні і суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (площа Польова, 11, кв. 4, м. Житомир, 10001, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 26 березня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко