Рішення № 80685304, 22.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 р. Справа№200/2251/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту якого позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії у період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2018 року. Крім цього, позивач просить допустити судове рішення до негайного виконання в частині присудження виплати заборгованості з пенсійних виплат у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1, зазначив, що він є отримувачем пенсії за віком та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Перебуває на обліку відповідача з 01.04.2017 року, як отримувач пенсії. За період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року відповідачем не виплачено суми пенсії. На заяву щодо з’ясування підстав не виплати пенсії, відповідач своїм листом повідомив, що виплата недоотриманої пенсії буде здійснюватись на умовах окремого порядку, у відповідності до п. 15 постанови КМУ від 08 червня 2016 року №365 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25 квітня 2018 року№335.

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою що порушує його право на соціальний захист гарантоване Конституцією України просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування останього відповідач зазначає наступне. ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні, як отримувач пенсії за віком. Виплата пенсії проводиться на підставі макету електронної пенсійної справи, так, як паперова справа знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. З липня 2018 року пенсійні виплати поновлено. Щодо виплати заборгованості за період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року відповідач, зазначив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 року «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного КМУ. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Позивач, ОСОБА_1, є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних: м. Макіївка, вул. Трубіцина, 9/9; зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа: 87510, м. Маріуполь, пр.-т Луніна, б.15А/70, перебуває на обліку у відповідача; пенсія за період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року не виплачена у зв’язку із відсутністю окремого порядку виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

За таких обставин, беручи до уваги надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії та зобов'язання останнього виплатити суму заборгованості яка утворилась за період з 01.04.2017 року по 30.06.2018 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 258, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (87510, м. Маріуполь, вул. Приморський р-н, пр.-т. Луніна, 15А/70, РНОКПП НОМЕР_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27а, ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2018 року.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 квітня 2017 по 30 червня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1ч.1 ст. 371 КАС України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 22 березня2019 року.

Суддя Буряк І. В.