Рішення № 80685007, 26.03.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2019 року

м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/60/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-ТРЕЙД», вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачинський район, Волинська область, 45500

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-АГРО», вул. Франка, 25, с. Галиця, Ніжинський район, Чернігівська область, 16671

про стягнення 72330грн.32коп.

без проведення судового засідання, повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 48328грн.20коп. вартості неоплаченого товару, 12062грн.76коп. пені, нарахованої за період з 01.05.2018 по 10.01.2019, 9522грн.94коп. процентів річних, нарахованих за період з 01.05.2018 по 10.01.2019, 2416грн.42коп. інфляційних втрат, обчислених за період з вересня по листопад 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №51 від 13.03.2018 по видатковим накладним №ЦБ665 від 29.03.2018, №ЦБ782 від 16.04.2018, №ЦБ1088 від 25.05.2018, №ЦБ1301 від 20.06.2018, №АБМ13 від 23.06.2018, №ЦБ1362 від 26.06.2018, №ЦБ1580 від 26.07.2018 позивачем передано відповідачу товар загальною вартістю 182388грн.30коп. За твердженням позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару на суму 134060грн.10коп., внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також застосувати до нього за прострочення оплати товару передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних нарахувань та 30% річних.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2019 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, а саме – протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту отримання цієї ухвали.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400042632904 вищевказана ухвала суду від 30.01.2019 вручена відповідачу 06.02.2019.

Враховуючи, що ухвала суду від 30.01.2019 отримана відповідачем 06.02.2019, тому останнім днем подання до суду відзиву є 21.02.2019.

У вказаний строк відповідач відзив не надав, доказів наявності поважних причин його ненадання суду не представив.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у даній справі винесено судом 30.01.2019, тому справа, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, має бути розглянута в строк до 01.04.2019.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:

13 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБМ-ТРЕЙД» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОК-АГРО» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №51 (далі за текстом – договір поставки), за умовами якого позивач зобов’язався передавати у власність відповідача товар згідно з накладними відповідно до заявок (замовлень) відповідача, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2., 1.3., 1.4. договору поставки предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій видатковій накладній. Асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору. Ціна договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару протягом дії даного договору.

Згідно із п.2.1. договору поставки сторони погодили, що оформлення постачальником видаткової накладної на кожну окрему партію товару свідчить про те, що його кількість, асортимент та інші характеристики були погоджені сторонами.

За змістом п.2.4., 2.5. договору поставки товар вважається прийнятим за якістю та кількістю без зауважень і застережень з моменту підписання покупцем відповідних видаткових накладних. При перевезенні товару перевізником, який призначений постачальником, товар вважається прийнятим за якістю та кількістю з моменту підписання покупцем товарно-транспортної накладної або інших супровідних документів, які свідчитимуть про одержання товару від перевізника.

Відповідно до п.2.6. договору поставки обов’язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним у момент видачі (оформлення) видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Згідно із п.9.5. договору поставки договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, що випливають з даного договору.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору поставки №51 від 13.03.2018, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому суд доходить висновку, що договір поставки №51 від 13.03.2018 діяв у спірний період та в силу ст.629 Цивільного кодексу України є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб’єктного складу договору свідчить, що у зв’язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв’язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору поставки позивачем по видатковим накладним №ЦБ665 від 29.03.2018, №ЦБ782 від 16.04.2018, №ЦБ1088 від 25.05.2018, №ЦБ1301 від 20.06.2018, №АБМ13 від 23.06.2018, №ЦБ1362 від 26.06.2018, №ЦБ1580 від 26.07.2018 передано відповідачу товар загальною вартістю 182388грн.30коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та кількістю поставленого товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних, якою засвідчено підпис особи, яка отримувала товар від позивача для відповідача.

Крім того, незважаючи на те, що надана до матеріалів справи копія примірника видаткової накладної №ЦБ665 від 29.03.2018 не містить підпису та печатки покупця, однак як вбачається з доданої до позовної заяви банківської виписки вартість отриманого по ній товару була повністю оплачена відповідачем, що свідчить про визнання факту отримання товару та за змістом п.5.6., 5.7. договору поставки в цьому випадку покупець позбавляється права заперечувати дійсність такого документа та несе усі ризики, пов’язані з неналежним оформленням товаросупровідних документів.

Відповідачем доказів, які спростовують факт отримання ним від позивача товару загальною вартістю 182388грн.30коп. на підставі договору поставки по видатковим накладним, покладеним в основу позову, суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов’язання в частині поставки товару відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок здійснення розрахунків за товар узгоджено сторонами в розділі 4 договору поставки та встановлено, що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу. Перебіг терміну відстрочення починається з дня наступного за днем поставки і закінчується в крайній день цього терміну (п.4.1.). За кожну окрему партію товару покупець зобов’язаний здійснити оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виконання обов’язку постачальника передати товар (п.2.6. договору) (п.4.2.). Оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі або про який постачальник повідомить покупця додатково (у рахунку на оплату та/або окремим листом). При здійсненні оплати всупереч вказівкам постачальника щодо банківських реквізитів, зобов’язання покупця вважається не виконаним (п.4.3.). Датою оплати за даним договором вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п.4.4.).

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на вищенаведену умову договору поставки та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що товар отриманий по видатковій накладній №ЦБ782 від 16.04.2018 – до 30 квітня 2018 року включно; по видатковій накладній №ЦБ1088 від 25.05.2018 – до 08 червня 2018 року включно; по видатковій накладній №ЦБ1301 від 20.06.2018 – до 04 липня 2018 року включно; по видатковій накладній №АБМ13 від 23.06.2018 – до 09 липня 2018 року включно, оскільки останній день строку припав на вихідний день; по видатковій накладній №ЦБ1362 від 26.06.2018 – до 10 липня 2018 року включно; по видатковій накладній №ЦБ1580 від 26.07.2018 – до 09 серпня 2018 року включно.

Що стосується оплати товару, отриманого по видатковій накладній №ЦБ665 від 29.03.2018, то відповідач зобов’язаний був оплатити його вартість до 12 квітня 2018 року включно. Водночас, відповідачем вартість вказаного товару сплачено 28.03.2018, про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача на 28.03.2018.

За повідомленням позивача, відповідач здійснив часткову оплату товару, отриманого по всіх вищезазначених видаткових накладних, лише на суму 134060грн.10коп.

Даний факт підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.40-65).

За твердженням позивача більше коштів в рахунок оплати отриманої продукції від відповідача не надходило, внаслідок чого за ним обліковується борг у сумі 48328грн.20коп., який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленій до стягнення сумі - 48328грн.20коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості по оплаті товару, отриманому від позивача по видаткових накладних, покладених в основу позову, в сумі 48328грн.20коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем зобов’язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання останнім взятих на себе за договором поставки зобов’язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки №51 від 13.03.2018 по видатковим накладним, покладеним в основу позову, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 48328грн.20коп. боргу задовольняється судом в повному обсязі.

За змістом підп.6.2.1. п. 6.2. договору поставки за не оплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення (за час користування чужими коштами).

Відповідно до підп.6.7.2. п.6.7. договору поставки щодо строків нарахування санкцій сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через три роки від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

З посиланням на вказані умови договору позивач просить стягнути з відповідача 12062грн.76коп. пені, нарахованої за період з 01.05.2018 по 10.01.2019.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов’язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що він здійснений з урахуванням умов договору поставки та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 12062грн.76коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із підп.6.2.2. п.6.2. договору поставки за не оплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст.625 Цивільного кодексу України).

З посиланням на вищезазначені цивільно-правову норму та умову договору позивач просить стягнути з відповідача 9522грн.94коп. 30% річних, нарахованих за період з 01.05.2018 по 10.01.2019, 2416грн.42коп. інфляційних втрат, обчислених за період з вересня по листопад 2018 року

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу та процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% річних та інфляційних нарахувань задовольняються судом в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48328грн.20коп. боргу, 12062грн.76коп. пені, 9522грн.94коп. 30% річних та 2416грн.42коп. інфляційних нарахувань.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з викладеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи, серед таких витрат позивачем зазначено витрати на оплату судового збору у розмірі 1921грн.00коп. та витрати на оплату правничої допомоги адвоката, «які очікувано будуть понесені у зв’язку з розглядом справи» у розмірі 4000грн.00коп.

За подання даної позовної заяви до господарського суду позивачем платіжним дорученням №211 від 10.01.2019 сплачено судовий збір у розмірі 1921грн.00коп.

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1921грн.00коп., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача також в повному обсязі.

Керуючись ст.8, 13, 73, 74, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-ТРЕЙД» (вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачинський район, Волинська область, 45500, ідентифікаційний код 35580267) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-АГРО» (вул. Франка, 25, с. Галиця, Ніжинський район, Чернігівська область, 16671, ідентифікаційний код 37418796) про стягнення 72330грн.32коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-АГРО» (вул. Франка, 25, с. Галиця, Ніжинський район, Чернігівська область, 16671, ідентифікаційний код 37418796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-ТРЕЙД» (вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачинський район, Волинська область, 45500, ідентифікаційний код 35580267) 48328грн.20коп. боргу, 12062грн.76коп. пені, 9522грн.94коп. 30% річних, 2416грн.42коп. інфляційних нарахувань та 1921грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 26 березня 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич