Рішення № 80684869, 25.03.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Справа № 925/1176/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – адвокат,

від відповідача – ОСОБА_2 - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна

компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Уманського комунального підприємства

“Уманьтеплокомуненерго”, м. Умань, Черкаської області

про стягнення 38 788 109 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго” про стягнення з відповідача 38 788 109 грн. 58 коп., а саме: 22 057 226 грн. 42 коп. боргу, 5 757 095 грн. 08 коп. пені, 1 723 530 грн. 96 коп. 3% річних та 9 250 257 грн. 12 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №3298/15-БО-36 від 26 грудня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11 грудня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 22 січня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 січня 2019 року відкладено підготовче засідання на 05 лютого 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 26 лютого 2019 року.

Проте судове засідання призначене на 26 лютого 2019 року не відбулося, у зв’язку з перебуванням головуючого судді по даній справі у відрядженні з 25 лютого 2019 року по 01 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2019 року розгляд справи по суті призначено на 14 год. 30 хв. 25 березня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив і вказував, що питання по погашенню заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №3298/15-БО-36 від 26 грудня 2014 року, яка виникла на 01 липня 2016 року повинно вирішуватись з урахуванням норм Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії“.

Також відповідач зазначав, що строк виконання зобов’язання по договору було змінено, у зв’язку з укладанням договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.

В зв’язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки кредиторська заборгованість за використаний природний газ не була погашена станом на 31 грудня 2016 року, договір реструктуризації станом на день складання відповіді на відзив не був укладеним.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 березня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1176/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач неналежним чином виконував зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу №3298/15-БО-36 від 26 грудня 2014 року, щодо здійснення своєчасного розрахунку за спожитий природний газ та посилався на приписи статей 526, 530, 610, 612, 549, 625 ЦК України, ст. ст.193, 230, 231 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 грудня 2014 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Уманським комунальним підприємством “Уманьтеплокомуненерго” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №3298/15-БО-36.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 4691 тис. куб.м.

До умов вищевказаного договору сторонами вносилися зміни, зокрема, щодо ціни на газ, про що свідчать додаткові угоди №1 від 17 лютого 2015 року, №2 від 11 березня 2015 року, №3 від 15 квітня 2015 року, №4 від 25 травня 2015 року, №5/4 від 09 червня 2015 року, №6 від 27 липня 2015 року, №8 від 21 жовтня 2015 року, №9 від 22 жовтня 2015 року та №11 від 25 листопада 2015 року.

Позивач свої зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу виконав повністю та поставив відповідачу у січні-квітні, жовтні-грудні 2015 року природний газ на загальну суму 22 057 226 грн. 42 коп., що підтверджується копіями актів приймання – передачі природного газу та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки зобов'язання з оплати природного газу відповідач у встановлений договором строк не виконав, публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” нараховано Уманському комунальному підприємству “Уманьтеплокомуненерго” пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 14 січня 2019 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (кредитор) та Уманським комунальним підприємством “Уманьтеплокомуненерго” (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ №89/1/1730-РЗ, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01 липня 2016 року та не погашена до 31 грудня 2016 року згідно з договором купівлі-продажу (постачання) природного газу від 26 грудня 2014 року №3298/15-БО-36, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення (п.1. договору).

Згідно п.2. договору до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 0 (нуль) грн. 00 коп., нарахованих на заборгованість, у тому числі 0 (нуль) грн. 00 коп., підтверджені судовим рішенням.

Пунктом 3 договору про реструктуризацію визначено, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1 і 2 вказаного договору, становить 22 057 226 грн. 42 коп., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який в обов'язковому порядку додається до договору та є його невід'ємною частиною.

В п. 8 договору сторони погодили, що укладений договір про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ не припиняє зобов'язання боржника (не є новацією) за договором від 26 грудня 2014 року №3298/15-БО-36.

Як зазначалося вище позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 38 788 109 грн. 58 коп., а саме: 22 057 226 грн. 42 коп. боргу, 5 757 095 грн. 08 коп. пені, 1 723 530 грн. 96 коп. 3% річних та 9 250 257 грн. 12 коп. інфляційних втрат за порушення строків оплати відповідачем вартості природного газу, поставленого в період з січня-квітня, жовтня-грудня 2015 року за договором купівлі-продажу природного газу №3298/15-БО-36 від 26 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання за спожиті енергоносії“ (далі-Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до статті 1 Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 5 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).

Для підприємств, що не належать до комунального сектору економіки, фінансові та/або інші гарантії на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) надає державний орган, підприємство, установа, організація, до сфери управління якого (якої) належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або будь-який вид забезпечення, передбачений законодавством України, на виконання договору реструктуризації надається суб'єктом господарювання, заборгованість якого підлягає реструктуризації, на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).

З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2019 року між Уманською міською радою (гарант), публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (бенефіціар) та Уманським комунальним підприємством “Уманьтеплокомуненерго” (принципал) було укладено договір про надання місцевої гарантії №89/1/1730-МГ, згідно умов п. 1.1. якого гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожити природний газ №89/1/1730-РЗ від 14 січня 2019 року.

Таким чином, підписавши в силу вимог Закону договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 14 січня 2019 року №89/1/1730-РЗ, сторони фактично тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними.

Станом на момент розгляду справи по суті заборгованість відповідача реструктуризовано, в той же час ч. 3 ст. 5 Закону не ставиться у залежність не нарахування неустойки, інфляційних втрат, річних на реструктуризовану заборгованість від будь-яких інших умов. Виключенням є повне або часткове нездійснення платежів саме за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону.

На час розгляду справи по суті та ухвалення судом рішення договір про реструктуризацію укладений між сторонами та породжує правові наслідки.

Доказів порушень виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію в частині здійснення платежів позивачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про безпідставне нарахування позивачем відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків оплати поставленого позивачем відповідачу газу за договором купівлі-продажу природного газу №3298/15-БО-36 від 26 грудня 2014 року, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

При цьому судом враховано відповідні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року зі справи №914/51/18.

Інші доводи сторін, що викладені у письмових заявах по суті спору не спростовують наведеного вище висновку суду про безпідставність вимог позивача.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28 жовтня 2010 року судом зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 26 березня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович