Ухвала суду № 80684683, 25.03.2019, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25 березня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/168/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянувши заяву №2/44 від 20.03.2019 (вх №242 від 22.03.2019) Зборівського районного споживчого товариства про відвід судді Шумського І.П. у справі:

за позовом Зборівського районного споживчого товариства (вул Б.Хмельницького, 2, м Зборів, Зборівський район, Тернопільська область, 47201)

до відповідача Бзовицької сільської ради (с Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область, 47236)

про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом Зборівського районного споживчого товариства до відповідача Бзовицької сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 197,1 кв м, яка знаходиться по вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область.

Ухвалою суду від 11.03.2019 (суддя Шумський І.П.) відкрито провадження у справі №921/168/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у даній справі призначено на 11.04.2019.

До відкриття підготовчого засідання у справі, 22.03.2019 через канцелярію суду (за вх №242) від позивача надійшла заява 2/44 від 20.03.2019 про відвід судді Шумського І.П.

Заява про відвід подана з посиланням на ст 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст 35 ГПК України та мотивована тим, що Господарським судом Тернопільської області уже розглядалась справа №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011) за позовом Зборівського РайСТ до Бзовицької сільської ради про визнання в порядку набувальної давності права власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 197,1 кв м по вул Головна, 3, с Бзовиця, Зборівський район, Тернопільська область, рішенням у якій від 31.07.2012 встановлено: "що у позивача наявним є суб'єктивне право власника - юридично забезпечена можливість володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах шляхом здійснення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також можливість захисту від усіляких протиправних втручань щодо свого володарювання над належним йому майном".

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011), залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2012, в касаційному порядку не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили.

Разом з цим, у провадженні Господарського суду Тернопільської області під головуванням судді Шумського І.П. перебувала справа №6/68/5022-886/2012 за позовом Зборівського РайСТ до Бзовицької сільської ради про визнання права власності на спірну нежитлову будівлю, рішенням у якій від 03.01.2013 (залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 та Вищого господарського суду України від 04.06.2013) Зборівському РайСТ відмовлено у задоволенні позовних вимог. У ньому, як стверджує заявник, суддею Шумським І.П. поставлено під сумнів встановлену рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011) обставину щодо наявності у Зборівського РайСТ суб'єктивного права власника нежитлової будівлі магазину по вул Головна, 3 с Бзовиця Зборівського району, чим порушено передбачений ст 11 ГПК України принцип верховенства права та юридичну визначеність правовідносин між сторонами встановлену рішенням суду від 31.07.2012 у справі №4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011), на якому ґрунтуються позовні вимоги у справі №921/168/19.

На думку заявника, наведене дає підстави вважати, що суддя Шумський І.П. не може бути неупередженим та об'єктивним при вирішенні даної справи, оскільки має сформовану позицію, яка суперечить верховенству права, принципу юридичної визначеності правовідносин та фактичним обставинам даної справи.

Частиною 3 статті 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою від 25.03.2019 року провадження у справі №921/168/19 на підставі ст. 39 ГПК України зупинено та передано її матеріали для вирішення питання про відвід, у порядку встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019 головуючим по розгляду заяви про відвід судді у даній справі визначено суддю Бурду Н.М.

Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід (ч.7 ст. 39 ГПК України).

За загальним правилом, питання про відвід вирішується без повідомлення учасників справи (ч.8 ст. 39 ГПК України).

Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відводу з огляду на таке:

- відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч.2 ст.35 ГПК України) - повторної участі судді у розгляді справи.

У відповідності до ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п.п.49-50 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України" заява № 33949/02, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та п. 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) № 33958/96, п. 42 ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom) від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

За змістом п.52 рішення від 09 листопада 2006 року "Справа "Білуха проти України" заява № 33949/02, стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини рекомендує визначати, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя буде небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Таким чином, зазначеними вище правовими нормами встановлена презумпція особистої безсторонності судді доти, доки не доведено інше.

Так, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п.п.1.2.1, п.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18).

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, підставою для відводу заявник вважає сформоване упереджене відношення судді Шумського І.П. до вирішення спору у справі №921/168/19 через ухвалене ним рішення у справі №6/68/5022-886/2012, яким поставлено під сумнів встановлену рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.07.2012 у справі №4/41/5022-390/2012 (13/25/5022-1120/2011) наявність у Зборівського РайСТ суб'єктивного права власника нежитлової будівлі магазину по вул. Головна, 3, с Бзовиця Зборівського району, що є підставою заявленого позову у справі №921/168/19.

Водночас заявником не наведено та не обґрунтовано наявності визначених ч.ч. 1-3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України підстав, які б унеможливлювали участі судді Шумського І.П. в подальшому розгляді справи №921/168/19. Так, зокрема, викладені в заяві про відвід зауваження та оціночні судження щодо процесуальних висновків та рішень судді при винесенні рішення у справі №№6/68/5022-886/2012 через призму їх застосування при розгляді даного спору, з огляду на приписи ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для відводу, проте можуть бути викладені у відповідних апеляційних, касаційних та інших скаргах. Інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, подана заява не містить.

Отже, виходячи з наведеного, суд відмовляє в задоволенні заяви про відвід судді Шумського І.П. за №2/44 від 20.03.2019 (вх. номер 242 від 22.03.2019).

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.11 ст. 39 ГПК України).

Дана ухвала не підлягає оскарженню в порядку ч.1 ст.255 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32, 35-36, 39, 42, 73-74, 86, 234 ГПК України господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Зборівського районного споживчого товариства №2/44 від 20.03.2019 (вх №242 від 22.03.2019) про відвід судді Шумського І.П. - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Дата підписання ухвали 25.03.2019.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Н.М. Бурда