Рішення № 80684430, 06.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.2019 Справа № 920/914/18Господарський суд Сумської області, у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/914/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6-й під'їзд, 1-й поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 22630473),

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» (вул. Київська, буд. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 30794436),

про стягнення 54400,00 грн. на підставі рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»,

представники сторін:

позивача: Ногорний О.П. за довіреністю № 17 від 17.12.2018,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до суду з позовною заявою, в якій в якій просить стягнути з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» заборгованість в сумі 54400,00 грн., з яких: 27200,00 грн. пеня, 27200,00 грн. штраф за невиконання рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», невиконанням відповідачем рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити пеню в сумі 27200,00 грн. та штраф в сумі 27200,00 грн. на підставі статей 52, 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/914/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2018.

14.12.2018 від представника відповідача до суду надійшов відзив б/н від 11.12.2018 (вх. № 8828 від 14.12.2018), в якому представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправомірність, необґрунтованість рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017.

Ухвалою суду від 18.12.2018 у справі № 920/914/18 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 19.02.2019, відкладено підготовче засідання на 24.01.2019.

18.01.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 70-02/4-358 від 16.01.2019, де позивач зазначає, що питання обґрунтованості та законності рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 розглядалося в судовому порядку у справі № 922/1609/17, і постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 922/1609/17 вищезазначене рішення Адміністративної колегії позивача визнано законним та обґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.01.2019 у справі № 920/914/18 відкладено підготовче засідання на 14.02.2019.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті 14.02.2019 господарський суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справи по суті на 06.03.2019 з підстав передбачених статями 177, 185 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав заяву б/н від 01.03.2019 (вх. № 1614 від 01.03.2019) про відкладення розгляду справи, в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з участю представника відповідача у іншому судовому засіданні в м. Охтирка у цивільній справі № 583/5155/18.

Представник позивача проти зазначеної вище заяви представника відповідача заперечив, вважає, що у відповідач зловживає своїми правами та затягує розгляд справи.

Суд розглянувши заяву представника відповідача, вважає її необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин даної справи відхиляє доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

По-перше представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин його неявки у судове засіданні, по-друге, відповідач не обмежений колом представників; по-третє, явка учасників справи не визнавалася обов'язковою.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи по суті на іншу дату відсутні. При цьому суд зауважує, що підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме неможливість вирішити спір у судовому засіданні без його участі, тобто відкладення справи є правом, а не обов'язком суду.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.03.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017, яке прийняте за результатами розгляду справи № 3/12-158-15 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» постановлено:

1. Визнати, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (ідентифікаційний код - 30794436), не надавши інформацію, передбачену вимогою голови відділення від 12.08.2015 № 02-26/3-3729, у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

2. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накласти на Приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (ідентифікаційний код - 30794436) штраф у розмірі 27200,00 грн.

Відносини, пов'язані із порядком сплати штрафу, нарахуванням пені та стягненням цих санкцій врегульовані нормами статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Згідно частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Частина третя статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копія рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», направлена позивачем на адресу відповідача разом із супровідним листом від 14.04.2017 № 02-26/2-1188 (рекомендованим листом за терк-кодом 6102218612198), отримана відповідачем 19.04.2017, підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу позивача.

Статтею 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, штраф накладений рішенням адміністративної колегії позивача від 11.04.2017 № 38-р/к підлягав сплаті до 19.06.2017 (включно).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено.

Не визнавши факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення адміністративної колегії позивача від 11.04.2017 за № 38-р/к.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у справі № 922/1609/17 у задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 922/1609/17, апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у справі № 922/1609/17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 922/1609/17, касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 у справі № 922/1609/17 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у справі № 922/1609/17 залишено без змін.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 914/2160/17.

Отже, з урахуванням частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупинялося у періоди:

- з 19.05.2017 до 27.06.2017 (включно), тобто на час розгляду Господарським судом Харківської області справи про визнання недійсним рішення від 11.04.2017 № 38-р/к;

- з 19.07.2017 до 21.08.2017 (включно), тобто на час розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача;

- з 14.11.2017 до 12.12.2017 (включно), тобто на час розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача у даній справі.

Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти днів з дня сплати штрафу надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на 01.10.2018 документів на підтвердження сплати відповідачем штрафу в сумі 27200,00 грн. до позивача не надходило.

Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом України та іншими законами.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу.

Згідно з пунктом 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер і не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.

Нарахування пені за прострочення сплати штрафу здійснювалося позивачем за періоди: з 28.06.2017 року по 18.07.2017 включно за 21 день прострочення сплати відповідачем штрафу; з 22.08.2017 по 13.112017 включно за 84 дні прострочення сплати відповідачем штрафу; та з 13.12.2017 по 21.06.2018 включно за 293 дні прострочення сплати відповідачем штрафу. Сума пені за вищезазначений період, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача, складає 162384,00 грн.

Проте з урахуванням вимог частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якої розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішення органу Антимонопольного комітету України, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27200,00 грн.

Станом на день розгляду спору штраф та пеня відповідачем не сплачені, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від сплати, накладеного на нього штрафу та пені за прострочення сплати штрафу.

Згідно частин сьомої і дев'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Заперечення відповідача, викладені у його відзиві на позов щодо неправомірності, необґрунтованості рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017, судом не приймаються до уваги, оскільки питання обґрунтованості та законності рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 не є предметом судового розгляду у даній справі.

Крім того, питання обґрунтованості та законності рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 38-р/к від 11.04.2017 розглядалося в судовому порядку у справі № 922/1609/17, і постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 922/1609/17 вищезазначене рішення Адміністративної колегії позивача визнано законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 25 закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності, належать до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 27200,00 грн. та пені у розмірі 27200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» (вул. Київська, буд. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 30794436) б/н від 01.03.2019 (вх. № 1614 від 01.03.2019) про відкладення розгляду справи.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» (вул. Київська, буд. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 30794436) штраф в сумі 27200,00 грн. та пеню в сумі 27200,00 грн. із зарахуванням до загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управліннях Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника податків (Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» (вул. Київська, буд. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 30794436).

Стягувач: Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6-й під'їзд, 1-й поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 22630473).

Боржник: Приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (вул. Київська, буд. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 30794436).

4. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» (вул. Київська, буд. 1, с. Комиші, Охтирський район, Сумська область, 42730, ідентифікаційний код 30794436) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6-й під'їзд, 1-й поверх, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 22630473) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя Н.О. Спиридонова