Рішення № 80684205, 14.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019Справа № 910/7953/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг мьюзік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер мьюзік Україна"

до Фізичної особи-підприємця Антонової Поліни Юріївни

про стягнення 250 380, 00 грн.

Представники:

від організації колективного управління: не з'явився;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація колективного управління) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг мьюзік" (далі - позивач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер мьюзік Україна" (далі - позивач 2) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Антонової Поліни Юріївни (далі - відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 64 000, 00 грн., з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог - 201 042, 00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Фізичною особою-підприємцем Антоновою Поліною Юріївною порушені майнові авторські права позивачів у вигляді використання музичних творів шляхом їх публічного виконання без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 (суддя Мандриченко О.В.) провадження у справі № 910/7953/17 припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 скасовано, справу № 910/7953/17 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 у справі №910/7953/17 скасовано. Справу №910/7953/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

04.12.2018 матеріали справи № 910/7953/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 прийнято справу № 910/7953/17 до свого провадження. Розгляд справи № 910/7953/17 здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.01.2019.

15.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання по призначення експертизи, в якому просить суд призначити у даній справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставити наведені у клопотанні питання.

23.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від організації колективного управління надійшла заява з процесуальних питань 1, в якій організація заперечує проти призначення експертизи у даній справі, оскільки поставлені у клопотанні питання носять суто юридичний характер та не потребують спеціальних знань.

У судовому засіданні 24.01.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 14.02.2019.

14.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від організації колективного управління надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій організація просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат за використання без дозволу музичного твору "Beautiful" у виконанні Mandalay, що становить 125 190, 00 грн. та компенсацію у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат за використання без дозволу музичного твору "In my power" у виконанні De-Phazz, що дорівнює 125 190, 00 грн. та разом складає 250 380, 00 грн.

У судовому засіданні 14.02.2019 розглянувши подану організацією колективного управління заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення компенсації у загальному розмірі 250 380, 00 грн. за використання 2-х музичних творів.

Також, у судовому засіданні 14.02.2019, розглянувши клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, суд дослідивши наведені у клопотанні питання, зазначив, що відповідач просить поставити на вирішення експерта питання, які відносяться безпосередньо до компетенції суду та не потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, а підлягають дослідженню судом під час винесення рішення, тож з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, враховуючи рекомендації касаційної інстанції, викладені у постанові від 20.11.2018, суд не вбачає необхідності у проведенні судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності для вирішення спору у даній справі, а тому відмовив у задоволенні клопотань відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7953/17 призначено на 14.03.2019.

У дане судове засідання представники організації колективного управління та позивачів не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з перебуванням представника відповідача у службовому відрядженні у м. Дніпро просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Таким чином, суд відзначає, що чинним законодавством України сторонам надано право брати участь у судовому процесі особисто, тож відрядження представника відповідача до іншого міста не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Антонова Поліна Юріївна не була обмежена правом особисто представляти свої інтереси та надати пояснення по суті справи.

Приймаючи до уваги, що представники сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) укладено ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території та способами всіх творів, що входять до каталогу видавника, за винятком Продакшн музики.

Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору, субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території та на умовах наступними способами: публічне використання творів, тобто надання творів в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки творів, що надається на умовах виключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником, та права виконання в цифровому форматі, які надаються на умовах невиключної ліцензії при умові попереднього погодження з видавником; відтворення творів або будь-якої їх частини у будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення творів на території на будь-яких носіях звукозапису, магнітній стрічці, або іншим шляхом, який відомий на даний час або може бути винайдений у майбутньому для звукозапису; транслювання творів в ефір; транслювання творів на радіо або телебаченню за допомогою кабелю.

Відповідно до п. 1.9 ліцензійного договору територією є територія України.

Згідно з п. 8.1 ліцензійного договору, у випадку, коли субвидавником виявлено про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання творів, субвидавник зобов'язаний повідомити про це видавника, а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати заходи судового захисту та які. Субвидавник зобов'язується повідомити видавника про будь-які судові позови та інші вимоги, які пред'явлені третіми особами на території по відношенню до субвидавника.

Відповідно до п. 11.1 ліцензійного договору, строк договору починає вираховуватися з моменту його підписання та з урахуванням умов п. 11.2 закінчується 31.12.2014.

Згідно з п. 11.2 ліцензійного договору, строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період (1 рік) якщо не буде розірваний будь-якою стороною шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

Судом встановлено, що до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 сторонами підписано додатки № 1 та № 1/2 "Перелік з каталогу музичних творів", відповідно до якого підтверджено, що ліцензіату надані права, зокрема відносно музичного твору «In my Power», автор твору - Lahr, Barbara, Baumgartner, Peter (DE), виконавець - De-Phazz feat Barbara Lahr, частка правовласника (публічне виконання) - 25 %.

Крім того, 31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №НЛВ-138/15.

Відповідно до п. 1.21 договору, термін дії прав на використання обчислюється з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2016.

Ліцензіар надає, а ліцензіат набуває в строк та в межах території право використання творів, які містяться в каталозі ліцензіара, що означає право ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати стосовно зазначених об'єктів наступні дії, зокрема відтворювати, поширювати, публічно виконувати твори, імпортувати екземпляри творів з метою поширення тощо (п. 2.1. договору).

Відповідно до виписки з каталогу творів від 15.01.2015 на виконання умов ліцензійного договору №НЛВ-138/15 від 31.12.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" набуло права на використання наступних музичних творів, зокрема назва твору «Beautiful», автор музики - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; автор тексту - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; виконавець - Mandalay, авторські права на твір (публічне виконання) - 50, 00 %.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" дозвіл на використання об'єктів права інтелектуальної власності на території України («In my Power», автор твору - Lahr, Barbara, Baumgartner, Peter (DE), виконавець - De-Phazz feat Barbara Lahr) на умовах, вказаних у ліцензійному договорі (в тому числі щодо публічного виконання і виключне право надавати право на використання іншим особам).

Додатком № 1 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 (Роздруківка з каталогу музичних творів) сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звертатися до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

В свою чергу, на підставі ліцензійного договору №НЛВ-138/15 від 31.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Національне музичне видавництво» надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" дозвіл на використання об'єктів права інтелектуальної власності на території України («Beautiful», автор музики - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; автор тексту - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; виконавець - Mandalay) на умовах, вказаних у ліцензійному договорі (в тому числі щодо публічного виконання і виключне право надавати право на використання іншим особам).

Відповідно до п. 3.7 ліцензійного договору №НЛВ-138/15 від 31.12.2014 сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзик" зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання об'єктів, права на які передані відповідно до даного договору, а також припиняти подібні факти такого використання об'єктів, вживати для цього будь-які юридичні дії, на власний розсуд, вживати заходи для компенсації збитків та витрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку у відношенні до осіб, діями яких були завдані такі збитки.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішення спору норми Закону України «Про авторське право і суміжні права» у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

Судом встановлено, що 24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об'єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Згідно з п. 5.1 договору, згідно з цим договором організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об'єктів авторського права: - публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні) так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платним так і з безкоштовним входом, а також в громадських місцях при проведенні культурно-масових заходів; публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час; публічне виконання об'єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування, а також театральне виконання об'єктів авторського права - подання об'єктів авторського права на театральній чи іншій сцені шляхом гри, співу, виконання за допомогою будь-яких пристроїв та процесів, у складі театральної постановки.

Згідно з п. 5.2 договору, видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і дії безстроково (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" надано декларацію № 1 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, , зокрема: назва твору «In my Power», автор твору - Lahr, Barbara, Baumgartner, Peter (DE), виконавець - De-Phazz feat Barbara Lahr, публічне виконання - 25 %.

Крім того, 01.01.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» (далі - видавник) укладено договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами та твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 8.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 11.1 договору).

31.12.2014 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаткову угоду № 2 до договору управління майновими авторськими правами № АУ003К від 01.01.2014, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору № АУ003К від 01.01.2014 - до 31.12.2015 включно та викласти п.п. 11.1. договору № АУ003К від 01.01.2014 в наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. При цьому сторони можуть продовжити строк дії даного договору, підписавши відповідну угоду».

Крім того, 22.12.2015 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаткову угоду № 3 до договір № АУ003К від 01.01.2014, згідно якого сторони дійшли згоди викласти п. 11.1. договору в наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016. При цьому сторони можуть продовжити строк дії договору, підписавши відповідну угоду про це».

Також, 03.12.2018 між Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» укладено додаткову угоду № 6 до договору № АУ003К від 01.01.2014, згідно якого сторони дійшли згоди викласти п. 11.1. договору в наступній редакції: «Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018. При цьому сторони можуть продовжити строк дії договору, підписавши відповідну угоду про це».

На виконання умов договору № АУ003К від 01.01.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Умиг Мьюзік» надало декларацію № 7 від 15.01.2015 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, зокрема: назва твору «Beautiful», автор музики - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; автор тексту - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; виконавець - Mandalay, публічне виконання 50 %, публічне сповіщення 50 %.

Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларації, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори «In my Power» у виконанні De-Phazz feat Barbara Lahr та «Beautiful» у виконанні Mandalay.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначають позивачі, актом фіксації № 12/01/15 від 20.01.2015, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні кафе-кондитерська «Реприза», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 26, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Антонова Поліна Юріївна, вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою «In my Power» у виконанні De-Phazz feat Barbara Lahr та «Beautiful» у виконанні Mandalay.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник вказує, що використанням відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі за № 910/7953/17 та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було належним чином досліджено питання спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2017 у справі № 910/7953/17, суд відзначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів «In my Power» у виконанні De-Phazz feat Barbara Lahr та «Beautiful» у виконанні Mandalay у приміщенні кафе-кондитерська «Реприза», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 26, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Антонова Поліна Юріївна, позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 12/01/15 від 20.01.2015, оформлений у приміщенні кафе-кондитерська «Реприза», а також фіскальний чек від 20.01.2015 виданий ФОП Антонова П.Ю.

При цьому, суд зазначає, що використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Так, у процесі розгляду справи судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні кафе-кондитерська «Реприза», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 26 в якому зафіксовано звучання музичних творів під назвою «In my Power» у виконанні De-Phazz feat Barbara Lahr та «Beautiful» у виконанні Mandalay.

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні кафе-кондитерська «Реприза», за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), буд. 26, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Антонова Поліна Юріївна та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

При цьому, суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Крім того, відповідно до п. 30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, від 20.02.2018 у справі № 910/24539/16, від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище договори (договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, договір № АУ003К від 01.01.2014, ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 та ліцензійний договір №НЛВ-138/15 від 31.12.2014, на підставі яких позивачі набули виключні майнові права на використання музичних творів), визнавались у встановленому законом порядку недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/6038/16 та від 21.05.2018 у справі № 924/290/17.

З огляду на наведене, доводи щодо недоведеності належності позивачам майнових авторських прав на спірні твори, та, відповідно недоведеності прав на звернення Організацією з даним позовом до суду судом не приймаються.

Отже, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме: Акт фіксації від № 12/01/15 від 20.01.2015, відеозапис фіксації, фіскальний чек від 20.01.2015, які суд приймає в якості належних і допустимих, обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/7953/17 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у кафе, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності, а тому відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. До того ж, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Суд зазначає, що особа, яка має намір використати об'єкт авторського права, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об'єкта авторського права.

Проте, доказів укладення відповідачем відповідного договору суду не надано.

Отже, з матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів, відповідні належні докази відповідачем не вказані та до матеріалів справи не залучені.

Таким чином, судом за наявним в матеріалах справи доказами в їх сукупності встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на два музичні твори, суб'єктом яких заявлений позивач.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року становить 4 173, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921, 00 гривні.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 921,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» заявлено до стягнення з відповідача 223 380, 00 грн. компенсації (розрахована виходячи з 130,34 розрахункових величин стосовно одного об'єкту (музичного твору).

Так, оскільки факт порушення відповідачем закону щодо використання об'єкта інтелектуальної власності без дозволу правовласника був виявлений та зафіксований саме Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", оскільки саме вказана організація звернулась з позовом про стягнення компенсації, суд приходить до висновку, що саме на користь такої організації підлягає стягненню компенсація відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

В той же час, суд зазначає, що відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.06.2017 державним реєстратором було внесено запис № 20690060003032720 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Антоновою Поліною Юріївною.

В той же час, громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі.

Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після відкриття провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.

У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 52 ГПК України та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.

У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини трьої статті 162 ГПК України для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Щодо розміру компенсації, суд зазначає, що враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем спірних музичних творів без дозволу позивача та сплати відповідної винагороди, суд дійшов висновку, що з Антонової Поліни Юріївни підлягає стягненню компенсація у розмірі 19 210, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір «In my Power» (автор твору - Lahr, Barbara, Baumgartner, Peter (DE), виконавець - De-Phazz feat Barbara Lahr), компенсація у розмірі 19 210, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір «Beautiful» (автор музики - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; автор тексту - Freeman Saul; Hitchcock Nicola Corinne; виконавець - Mandalay), а тому позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Антонової Поліни Юріївни підлягають задоволенню частково, у загальній сумі 38 420, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 (суддя Мандриченко О.В.) Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" згідно платіжного доручення № 448 від 19.10.2017 сплачено судовий збір у розмірі 1 760, 00 грн., за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 (суддя Балац С.В.) відповідно до платіжних доручень № 666 від 13.05.2018 та № 672 від 20.05.2018 сплачено судовий збір у розмірі 4 523, 44 грн. та за подачу касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 910/7953/17 відповідно до платіжного доручення №745 від 28.08.2018 сплачено судовий збір у розмірі 6 031, 27 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволені позовні вимоги, витрати понесені Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" по сплаті судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справі № 910/1069/17 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва організацією колективного управління було переплачено судовий збір в сумі 1 022, 15 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 3 755, 00 грн., однак сплатив - 4 777, 15 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг мьюзік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер мьюзік Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Антонової Поліни Юріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151; п/р 260010052453 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг мьюзік" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-а; ідентифікаційний код: 39040213) 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 10 коп. - судового збору, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 09 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги та 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 74 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.

3. Стягнути з Антонової Поліни Юріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151; п/р 260010052453 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код: 39019265) 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 10 коп. - судового збору, 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 09 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги та 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 74 коп. - судового збору за подання касаційної скарги.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 25.03.2019.

Суддя Щербаков С.О.