Рішення № 80684099, 21.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Справа № 915/170/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 підприємства “ІНГУС ОЙЛ”, провулок Сабанський, 3, офіс 9-н, м. Одеса, Одеська область, 65014 (код ЄДРПОУ 36143790);

до відповідача ОСОБА_2 підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920)

про стягнення коштів в розмірі 283 067, 03 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “ІНГУС ОЙЛ” з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” коштів в сумі 283 067, 03 грн., в тому числі: 125 394, 80 грн. – заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року; 34 850, 78 грн. – 3 % річних за порушення грошового зобов’язання та 122 821, 45 грн. – інфляційних збитків.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 28.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 21.03.2019 року.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 21.03.2019 року не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. 150-151).

26.02.2019 року від позивача надійшло клопотання вх. № 3058/19 від 26.02.2019 року про розгляд справи за відсутності представника позивача на судових засіданнях (арк. 146).

Клопотання судом задоволено.

Причини неявки представника відповідача суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 21.03.19 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. ОСОБА_3 ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року, укладеного між сторонами, а саме: зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість за поставлений товар, та, як наслідок, на суми прострочень позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні збитки. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 193, 222 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 625, 655, 692, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

14.06.2018 року між ОСОБА_1 підприємством «ІНГУС ОЙЛ» (постачальник) та Дочірнім підприємством “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (покупець) було укладено договір поставки № 14/06/17-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити наступні товари нафтопродукти: Бітум БНД 60/90 (п. 1.1, 1.2 Договору) (арк. 15-19).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 5.4 Договору після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється Акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору датою передачі товару від постачальника покупцю вважається дата підписання Акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору покупець зобов’язаний, зокрема, приймати поставлені товари згідно з актом приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після пред’явлення постачальником належним чином оформленого рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору, проте в будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від постачальника на відповідні цілі.

Відповідно до п. 4.2 Договору до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов’язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від постачальника. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 6.4.1 Договору постачальник має право, зокрема, своєчасно (відповідно до умов договору) та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору покупець зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 6.2.4 Договору покупець має право, зокрема, повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2 розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставки поставлено відповідачу товар (бітум нафтовий дорожній в’язкий БНД 60/90) на загальну суму 2 610 290, 30 грн., що підтверджується актами прийому-передачі товару (арк. 47-55), видатковими накладними (арк. 29-37) та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) (арк. 38-46). Відповідність підписів уповноважених осіб, найменування, кількості та ціни товару судом перевірено.

Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року.

Товар отримувався представниками відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довіреностей, строки дії яких перевірено судом (арк. 20-28). Вищевказані довіреності підписані керівником та головним бухгалтером відповідача ДП «Миколаївський облавтодор» та скріплені печаткою юридичної особи.

На виконання умов п. 4.2 договору позивачем надано відповідачу рахунки на оплату товару на загальну суму 2 610 290, 30 грн. (арк. 64-72), а саме:

- рахунок на оплату № 225 від 22.08.2017 року на суму 322 048, 00 грн.:

- рахунок на оплату № 223 від 18.08.2017 року на суму 310 335, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 224 від 18.08.2017 року на суму 335 616, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 222 від 17.08.2017 року на суму 328 448, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 192 від 20.07.2017 року на суму 272 571, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 185 від 14.07.2017 року на суму 270 280, 00 грн.;

- рахунок на оплату № 184 від 13.07.2017 року на суму 273 070 ,00 грн.;

- рахунок на оплату № 178 від 03.07.2017 року на суму 245 362, 50 грн.;

- рахунок на оплату № 139 від 18.06.2017 року на суму 252 559, 80 грн.

Крім того, на виконання умов п. 4.2 договору згідно актів приймання-передачі документів від 22.08.2017 року, від 18.08.2017 року, від 17.08.2017 року, від 20.07.2017 року, від 14.07.2017 року, 13.07.2017 року, 03.07.2017 року та від 18.06.2017 року за договором поставки позивачем надано відповідачу комплект документів, а саме: рахунки на оплату (арк. 64-72), зареєстровані податкові накладні (арк. 73-90), вищевказані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, а також сертифікати відповідності і паспорти якості на товар (арк. 53-63).

Факт отримання вказаних документів відповідачем підтверджується підписами уповноважених осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5, печатками відповідача на самих документах та актах приймання-передачі документів.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 04.12.2018 року, складеного між сторонами у справі за період з 01.06.2017 року по 03.12.2018 року, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року на суму 125 394, 80 грн., а сума сплачена покупцем складає 2 484 895, 50 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб (арк. 91).

Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за отриманий товар в загальній сумі 2 514 064, 00 грн., що підтверджується довідкою банку № 55-001-3119БТ-2019 від 24.01.2019 року (арк. 92) та платіжними дорученнями (арк. 93-103), а саме:

- платіжне доручення № 536 від 02.08.2017 року на суму 200 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 595 від 09.08.2017 року на суму 100 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 639 від 16.08.2017 року на суму 150 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 766 від 11.09.2017 року на суму 300 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 1496 від 29.12.2017 року на суму 800 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 1988 від 11.04.2018 року на суму 328 448, 00 грн.;

- платіжне доручення № 1989 від 11.04.2018 року на суму 335 616, 00 грн.;

- платіжне доручення № 2362 від 01.08.2018 року на суму 50 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 233 від 13.09.2018 року на суму 100 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 342 від 20.09.2018 року на суму 100 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 367 від 05.09.2018 року на суму 50 000, 00 грн.

Отже, різниця в оплаті згідно вищевказаних платіжних доручень та акту звірки взаєморозрахунків становить 29 168, 50 грн.

Судом встановлено, що за платіжним дорученням № 639 від 16.08.2017 позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року лише 120 931, 50 грн., а залишок в сумі 29 168, 50 грн. зараховано за іншим укладеним між сторонами договором № 09/06/17.

Крім того, відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 16/08-1 від 16.08.2017 року, в якому ДП “Миколаївський облавтодор” просив змінити призначення платежу та читати в новій редакції наступне платіжне доручення № 639 від 16.08.2017 року в сумі 150 000, 00 грн. «за бітум 29 168, 50 грн. за договором № 09/06/17 від 09.06.2017 року та за бітум 120 831, 50 грн. за договором № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року» (арк. 160).

Обидві сторони погодили вказаний розподіл сум.

Вказані обставини викладені в письмових поясненнях позивача вх. № 3565/19 від 07.03.2019 року та підтверджені відповідними належними та допустимими доказами (арк. 152-160).

Таким чином, за договором № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року відповідачем проведено часткову оплату на загальну суму 2 484 895, 50 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 125 394, 80 грн. (2 610 290, 30 грн. - 2 484 895, 50 грн.).

У зв’язку з неповною оплатою за товар позивач звернувся до відповідача із претензією № 18-12-П/1 від 18.12.2018 року, у якій просив негайно оплатити суму заборгованості (арк. 13). Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною (арк. 12).

Доказів направлення відповіді на вказану претензію відповідачем суду не подано.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_6 ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано вище, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2 610 290, 30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, рахунками та актами приймання-передачі документів (арк. 20-90).

Відповідач частково сплатив за отриманий товар в сумі 2 484 895, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківською довідкою та платіжними дорученнями (арк. 92-103).

В силу п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після пред’явлення постачальником належним чином оформленого рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору.

Як вказано вище, позивачем в повному обсязі виконано умови п. 4.1 договору як щодо поставки товару, так і щодо надання відповідачу пакету документів, передбаченого п. 4.1, п. 4.2 договору.

Проте, умовами п. 4.3 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору.

Системний аналіз положень законодавства (ст. 530 ЦК України) та умов договору надає можливість дійти висновку, що в спірному випадку строк виконання зобов’язання з оплати товару залежить від виконання двох погоджених сторонами у договорі умов: 1) надання постачальником (позивачем) покупцю (відповідачу) визначеного п. 4.1, п. 4.2 договору пакету документів; 2) оплати не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору.

Факт отримання пакету документів на виконання п. 4.1, п. 4.2 договору підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі документів, а саме:

- акт від 22.08.2017 року (арк. 56) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1872 від 22.08.2017 року;

- акт від 18.08.2017 року (арк. 57) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1846 від 18.08.2017 року та видаткової накладної № 1713 від 18.08.2017 року;

- акт від 17.08.2017 року (арк. 58) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1712 від 17.08.2017 року;

- акт від 20.07.2017 року (арк. 59) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1411 від 20.07.2017 року;

- акт від 14.07.2017 року (арк. 60) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1252 від 14.07.2017 року;

- акт від 13.07.2017 року (арк. 61) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1251 від 13.07.2017 року;

- акт від 03.07.2017 року (арк. 62) по поставці товару згідно видаткової накладної № 1170 від 03.07.2017 року;

- акт від 18.06.2017 року (арк. 63) по поставці товару згідно видаткової накладної № 833 від 18.06.2017 року.

Доказів повернення відповідачем позивачу комплекту документів в порядку п. 6.2.4 договору суду не подано.

За таких обставин, розрахунок строку оплати за товар здійснюється, виходячи з дат, вказаних в актах прийому-передачі документів, але не раніше 30 календарних днів (п. 4.3 договору), а саме:

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1872 від 22.08.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 21.09.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1713 від 18.08.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 18.09.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1846 від 18.08.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 18.09.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1712 від 17.08.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 18.09.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1411 від 20.07.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 21.08.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1252 від 14.07.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 14.08.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1251 від 13.07.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 14.08.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 1170 від 03.07.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 02.08.2017 року включно;

- по поставці товару згідно видаткової накладної № 833 від 18.06.2017 року останнім днем виконання зобов’язання з оплати за товар є 18.07.2017 року включно.

Отже, в силу умов п. 4.1 – п. 4.3 договору строк виконання зобов’язання з оплати за товар настав.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 125 394, 80 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 14/06/17-1 14.06.2017 року в сумі 125 394, 80 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 34 850, 78 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 18.07.2017 року по 23.01.2019 року. В позовній заяві позивачем зазначено, що строк нарахування 3 % річних здійснено станом на 21.01.2019 року, проте фактично розрахунок здійснено станом на 23.01.2019 року (зазначено в самому розрахунку, здійсненого позивачем) (арк. 14) та заявлено до стягнення суму 3 % річних, нарахованих саме станом на 23.01.2019 року. Відтак, суд при розрахунку 3 % річних виходить саме з цієї дати.

Перевіривши нарахування 3 % річних, судом встановлено наступне. Позивачем при визначенні граничного строку оплату по частині поставок не враховано вихідні дні (ч. 5 ст. 254 ЦК України), що мало наслідком неправильне визначення строку оплати за товар та, як наслідок, помилки при нарахуванні 3 % річних.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних. Таким чином, 3 % становлять 34 642, 10 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 164-167). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу по кожній окремій поставці товару з урахуванням здійснених відповідачем оплат, які перевірялись судом по платіжним дорученням.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 34 642, 10 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в розмірі 208, 68 грн. слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу 122 821, 45 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов’язань, за період з липня 2017 року по грудень 2018 року.

Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, при розрахунку індексу інфляції враховано дефляцію. Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 14).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 122 821, 45 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором поставки, який в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий товар. Проте, відповідачем оплату за отриманий товар не сплачено у повному обсязі та у встановлені строки, що не спростовано самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 4 242, 88 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 3, 14 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Галини Петрової, 2А, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 31159920) на користь позивача ОСОБА_1 підприємства «ІНГУС ОЙЛ», провулок Сабанський, 3, офіс 9-Н, м. Одеса, Одеська область, 65014 (код ЄДРПОУ 36143790):

- 125 394, 80 грн. (сто двадцять п’ять тисяч триста дев’яносто чотири грн. 80 коп.) – заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 14/06/17-1 від 14.06.2017 року;

- 122 821, 45 грн. (сто двадцять дві тисячі вісімсот двадцять одна грн. 45 коп.) - інфляційних збитків;

- 34 642, 10 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот сорок дві грн. 10 коп.) - 3 % річних;

- 4 242, 88 грн. (чотири тисячі двісті сорок дві грн. 88 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 208, 68 грн. (двісті вісім грн. 68 коп.) - 3 % річних.

5. Судовий збір в розмірі 3, 14 грн. (три грн. 14 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.03.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш