Рішення № 80683777, 19.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/131/18-4/8/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 Справа № 908/2261/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Громадської організації “Запорізький спортивно-стрілецький клуб” (69001, АДРЕСА_1; фактична адреса проведення діяльності: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113)

до відповідача-1: Прокуратури Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29А)

до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168)

про стягнення 152874,77 грн. матеріальної шкоди

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.09.2018;

ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.09.2018;

від відповідача – 1 ОСОБА_3М, прокурор посвідчення №049449 від 12.03.2018;

від відповідача -2 – ОСОБА_4, довіреність № 13-08.2/20-51 від 03.01.2019.

.

31.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 30.10.2018 р.) Громадської організації “Запорізький спортивно-стрілецький клуб” до відповідача-1: Прокуратури Запорізької області, відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 152867,66 грн. завданої шкоди. Позов обґрунтований ст.ст. 13, 56, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 1166, 1173, 1176 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2261/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2018 р. позовна заява залишена без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2018 суддею Ярешко О.В. позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2261/18, якій присвоєно номер провадження 22/131/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.12.2018.

Враховуючи перебування на лікарняному судді-доповідача у справі ОСОБА_5 з 11.01.2019, з метою недопущення порушення процесуального строку розгляду справи, розпорядженнями керівника апарату господарського суду Запорізької області від 18.01.2019, відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 43 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, на підставі доповідної записки помічника судді, враховуючи перебування на лікарняному судді-доповідача у справі, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2261/18.

18.01.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2019 прийнято справу №908/2261/18 до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 22/131/18-4/8/19, перше судове засідання призначено на 20.02.2019.

В судовому засіданні 20.02.2019 позивач звернувся до суду з усним клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, та зазначив, що первинно позивачем не вірно визначена вартість оренди приміщень, так в позовній заяві зазначено 37000, 80 грн., тоді як вірною є сума у розмірі 37008, 00 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 152874,77 грн. матеріальної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява про збільшення позовних вимог заявлена позивачем в установлений строк.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, ухвалу суду від 23.01.2019 про прийняття справи №908/2261/18 до провадження та матеріали справи №908/2261/18, суд дійшов висновку, що заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача-1 152874,77 грн. матеріальної шкоди.

В судовому засіданні 20.02.2019 оголошено перерву до 19.03.2019.

У судовому засіданні 19.03.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем-1 незаконно проведений обшук, виїмку та арештовано майно Громадської організації “Запорізький спортивно-стрілецький клуб”. За доводами позивача саме внаслідок вказаних слідчий дій він змушений був понести збитки у вигляді оплати праці своїм працівникам, за оренду приміщень та на правові послуги, а також у вигляді недоотриманих вступних внесків для участі у спортивних змаганнях, які не відбулись у розмірі 152867,66 грн., які і просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб Прокуратури Запорізької області. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує, та зазначає, що 16.05.2018 в межах указаного кримінального провадження 16.05.2017 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2018 проведено обшук будівлі за адресою: м. Запоріжжя, Північне Шосе, 113, під час якого виявлено та вилучено предмети та речі відповідно до переліку, зазначеному в протоколі обшуку від 16.05.2018. З метою виконання вказаних вимог законодавства прокурор 18.05.2018 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про арешт вилучених під час обшуків 16.05.2018 речей та предметів. Ухвалою цього ж суду від 22.05.2018 вказане клопотання задоволено. Таким чином, саме на підставі зазначеного судового рішення накладено арешт на вилучені під час обшуків 16.05.2018 предмети та речі. Окрім того, постановою прокурора відділу прокуратури Запорізької області від 21.05.2018 призначено судово-балістичну експертизу вилучених предметів та речей. Вказані предмети та речі за наявності правової підстави для позбавлення права на їх відчуження, розпорядження та/або користування 23.05.2018 з супровідним листом передані Запорізькому НДЕКЦ МВС України. В подальшому, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2018 скасовано ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018. Разом з тим, вказаним судовим рішенням не зобов'язувались правоохоронні органи їх повернути. На час винесення апеляційним судом Запорізької області зазначеної ухвали вилучені предмети та речі перебували на дослідженні у експерта. Зазначає, що правові механізми для відміни вже призначеної експертизи діючим Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачені. Так само відсутні механізми повернення переданих на дослідження речей і предметів, лише - після її проведення. Лише після проведення судово-балістичної експертизи, виникла можливість повернути вилучені під час обшуку 16.05.2018 предмети та речі. Вважає, що з огляду на проведення обшуку та накладення арешту на майно позивача на підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, об'єктивну неможливість одразу, після винесення ухвали апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2018, його повернути за належністю у зв'язку з призначенням та передачею вилучених речей та документів на судово - балістичну експертизу, а також: поверненням вилученого майна 15.08.2018, безпідставними є доводи ГО «ЗССК» щодо протиправності дій прокуратури у спірних правовідносинах. Також, зазначає, що з огляду на положення ст. ст. 22, 1166 ЦК України кошти, які позивач намагається стягнути у якості шкоди, завданої неправомірним вилученням предметів і речей під час обшуку, не можуть вважатися збитками та/або шкодою, а також не знаходяться у причино - наслідковому зв'язку з оскаржуваними діями прокуратури. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.

10.12.2018 на адресу суду від відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, зазначає, що визначивши Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області одним із відповідачів, позивачем не було досліджено повноваження та правовий статус органів Державної казначейської служби України. До повноважень Головного управління не належать відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби України рахунки щодо відшкодування вищевказаної шкоди не відкриваються і відповідно видатки на ці цілі не передбачено. Пунктом 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень в Державній казначейській службі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Таким чином, саме Державною казначейською службою України, а не її територіальними органами здійснюється виконання судових рішень про стягнення з Державного бюджету України шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Також, зазначає, що положеннями статті 1173 ЦК України, на яку позивач посилається в обгрунтування позову, передбачено відшкодування шкоди, завданої саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Будь-яких рішень суду щодо визнання незаконними дій посадових осіб відповідача-1 до позовної заяви не додано. До розрахунку заявленої позивачем до стягнення суми включено витрати зі сплати заробітної плати, оренди приміщення та комунальних послуг, упущена вигода, витрати на правову допомогу. При цьому позивачем не обгрунтовано нарахування працівникам саме заробітної плати, а не виплат за час простою, упущена вигода розрахована виключно на припущеннях позивача. Просить винести судове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Також, 18.01.2019 на адресу суду від відповідача-1 надійшли заперечення по справі, в яких відповідач-1наголосив, що позивачем не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами факт протиправності дій або бездіяльності прокуратури у спірних правовідносинах та позивачем не доведено сам факт завдання йому шкоди, а також причино - наслідкового зв'язку між заявленими до стягнення коштами та оскаржуваними діями прокуратури.

14.02.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшли письмові пояснення, я яких останній зауважив, що факт протиправності дій підтверджено ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2018 та Рішенням Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів від 23.01.2019 № 13дп -19. Також, зазначає, що саме орган досудового розслідування мав можливість звернутися до слідчого судді з клопотанням про припинення проведення експертизи та повернути майно. Оскільки, у розділі II, п.2.2, абзаці 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) зазначено: «У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов'язаний негайно повернути матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи». Однак, прокуратура такий механізм не використала. Також, зазначив, що позивач не оскаржує дії співробітників правоохоронних органів щодо проведення обшуку та вилучення, оскільки це не є компетенцією господарського судочинства, і загальна оцінка правомірності таких дій надається в рамках кримінального провадження. Однак, саме невиконання (ігнорування) рішення апеляційного суду та ухвали слідчого судді щодо неповернення майна, призвели до заподіяння шкоди.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.05.2018 прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управлінням нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 в межах досудового розслідування ЄРДР №42017080000000543 від 06.10.2017, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзівського районного суду м. Запоріжжя №1кс/335/3243/2018 від 25.04.2018, проведено обшук у приміщені СК «Динамо», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, частина якого знаходиться в оренді ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб», під час якого виявлено та вилучено предмети та речі відповідно до переліку, зазначеного у протоколі обшуку від 16.05.2018.

Також, 16.05.2018 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2018 проведено обшук гаражу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61. Під час зазначеного обшуку виявлено та вилучено: 160 боєприпасів 9 мм, які упаковані в 10 коробок по 16 штук; прес для виробництва боєприпасів МЕС 600 № R 315/00000526110; прес для виробництва боєприпасів МЕС Size master № к 316060000534906.

Того ж дня вилучені предмети та документи направлено на зберігання у спеціально обладнанні приміщення до УСБУ в Запорізькій області (у зв'язку з відсутністю таких приміщень у прокуратурі області).

18.05.2018 в межах кримінального №42017080000000543 від 06.10.2017 прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 подано слідчому судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя клопотання про арешт майна вилученого під час обшуку 16.05.2018.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018 у справі № 335/5547/18 накладено арешт на зазначені предмети (зброю, боєприпаси, оригінали документів дозвільного характеру).

Постановою прокурора відділу прокуратури Запорізької області від 21.05.2018 призначено судово-балістичну експертизу вилучених предметів та речей.

23.05.2018 предмети та речі (майно вилучене під час обшуку 16.05.2018) з супровідним листом передані Запорізькому НДЕКЦ МВС України.

14.06.2018 Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі № 335/5547/18 ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про арешт майна, яким накладено арешт на майно, вилучене за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, а також накладено арешт на майно за адресою м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61, скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про арешт майна виявленого і вилученого за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113 та за адресою м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61 відмовлено.

21.06.2018 та 25.06.2018 позивач звернувся до процесуального прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 з клопотаннями про негайне повернення тимчасово вилученого 16.05.2018 майна та просив зазначити день та час виконання ухвали апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2018 в частині негайного повернення тимчасово вилученого майна.

Листами від 23.06.2018 та 27.06.2018 на вказані клопотання надані відповіді про те, що відповідні питання будуть вирішені після закінчення судової балістичної експертизи зброїв та боєприпасів, вилучених під час обшуку.

16.07.2018 позивачем подане клопотання до відповідача -1 щодо повернення тимчасово вилученого майна.

17.07.2018 Постановою Прокуратури Запорізької області, відмовлено у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, яке належить ГО “Запорізький спортивно-стрілецький клуб” у кримінальному провадженні №42017080000000543 від 06.10.2017.

Постанова від 17.07.2018 мотивована тим, що у кримінальному провадженні №42017080000000543 від 06.10.2017 триває раніше призначена судово-балістична експертиза вилученої зброї та боєприпасів, та питання повернення вилученого майна буде вирішено після закінчення проведення експертизи.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у справі № 335/7009/18 від 17.07.2018 зобов'язано працівників прокуратури Запорізької області та Головного Управління Національної Поліції Запорізької області, які здійснюють досудове розслідування кримінального провадження № 42017080000000543 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України негайно повернути тимчасове вилучене майно під час проведення 16.05.2018 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2018 обшуку будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, під час якого виявлено та вилучено предмети та речі, відповідно до переліку протоколу обшуку від 16.05.2018 та обшуку гаражу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61.

01.08.2018 на адресу заступника начальника управління - начальника ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_8 прокуратурою області направлено лист щодо витребування майна, яке знаходилось на зберіганні в УСБУ в Запорізькій області.

15.08.2018 після розгляду листа прокуратури, вилучені предмети та речі передані уповноваженому представнику ГО «ЗССК», зазначена обставина сторонами в судових засіданнях не заперечувалась.

23.01.2019 Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №13дп-19, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани - заступника начальника управління нагляду у кримінальному провадженні начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_9

За доводами позивача внаслідок тривалого незаконного неповернення майна Громадської організації “Запорізький спортивно-стрілецький клуб” з 16.05.2018 по 15.08.2018 позивач змушений був понести збитки у вигляді оплати праці своїм працівникам, за оренду приміщень та на правові послуги, а також у вигляді недоотриманих вступних внесків для участі у спортивних змаганнях, які не відбулись у розмірі 152867,66 грн., які і просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб Прокуратури Запорізької області, яка підлягає відшкодуванню в порядку ст. ст. 1173, 1176 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представників позивача та відповідачів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідачів шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, а саме внаслідок незаконного триваючого неповернення вилученого під час обшуку майна, належного позивачу.

В силу приписів статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У ст.2 вказаного нормативно-правового акту визначено, що на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Таким чином, спір в даній справі стосується відшкодування майнової шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю службової особи органу досудового розслідування (який одночасно є органом державної влади).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормою ст. 1166 ЦК України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку: незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Стаття 1174 ЦК України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність посадових осіб та службових осіб органів державної влади, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (його посадової або службової особи), наявність шкоди (в т.ч. її розмір) та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому обов’язок довести наявність цих умов має саме позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Підставою заявленого в даній справі позову позивач визначив приписи ст.1176 ЦК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не оскаржує дії співробітників правоохоронних органів щодо проведення обшуку та вилучення, оскільки це не є компетенцією господарського судочинства, і загальна оцінка правомірності таких дій надається в рамках кримінального провадження. Однак, саме невиконання (ігнорування) рішення апеляційного суду (від 14.06.2018 у справі № 335/5547/18) та ухвали слідчого судді щодо повернення майна (№ 335/7009/18 від 17.07.2018), призвели до заподіяння шкоди.

Так, 14.06.2018 Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2018 у справі № 335/5547/18 скасовано арешт майна, вилученого за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 113, а також за адресою м. Запоріжжя, вул. Нижня, 61.

Частиною 1 ст. 169 п. 4 КПК України унормовано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: у разі скасування арешту.

Тобто, після 14.06.2018 зі скасуванням ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018 про арешт майна, у прокурора виник обов'язок, у відповідності до п.4. ч.1 ст. 169 КПК України, негайно повернути майно.

Крім того, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у справі № 335/7009/18 від 17.07.2018 зобов'язано працівників прокуратури Запорізької області та Головного Управління Національної Поліції Запорізької області повернути вилучене під час обшуку 16.05.2018 майно позивачу. Зокрема в ухвалі встановлено: «….14.06.2018 ухвала слідчого судді про накладення арешту була скасована, в задоволенні клопотання прокурора про арешт вказаного майна відмовлено, а тому, як наслідок того, зазначене тимчасово вилучене майно повинно бути негайно повернуто особі, у якій воно було вилучено, що чітко регламентовано ч. 1 ст. 169 КПК України. Однак, як встановлено в ході розгляду скарги відповідальними особами органу досудового розслідування вказана норма закону порушена, що є неприпустимим. Як вказують заявники, вилучене в результаті проведення обшуків майно належать ГО «Запорізький спортивно-стрілецький клуб», набуто законно, що встановлено судом апеляційної інстанції. Законних підстав для подальшого утримання майна, слідчим суддею не встановлено….».

Також, позивач посилається на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №13дп-19 від 23.01.2019, яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани на заступника начальника управління нагляду у кримінальному провадженні начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_9, за фактом невиконання рішення суду щодо негайного повернення майна, вилученого під час проведення обшуків у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017080000000543.

Як встановлено з рішення КДКП: «….Рєзнік В.І., будучи посадовою особою державного органу, всупереч вимог вказаної статті 129-1 Конституції, не забезпечив виконання вказаного судового рішення, пославшись на те, що рішення буде виконано після проведення експертизи, хоча такої підставі для невиконання ухвали суду не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, згідно із вимогами частини 1 статті 37 КПК України старший прокурор групи прокурорів керує діямиінших прокурорів у кримінальному провадженні. ОСОБА_10, будучи процесуальним керівником - старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні в період з 14 червня до 15 серпня 2018 року з необережності, всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України, статей 532-534 пункту 4 частини 2 статті 36 КК України, не надав жодних вказівок іншим прокурорам чи слідчим, та особисто не вчинив усіх необхідний дій для негайного виконання рішення суду від 17 липня 2018 року щодо повернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуків 16 травня 2018 року, тим самим неналежно виконав службові обов'язки…».

Доказів оскарження або скасування зазначених рішень відповідач-1 суду не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що представлені до матеріалів справи докази у сукупності свідчать про належну обґрунтованість тверджень позивача про наявність протиправної поведінки посадових осіб органів прокуратури щодо неповернення позивачу вилученого під час обшуку майна з 14.06.2018.

Доводи відповідача-1 про те, що вилучені речі не були повернуті позивачу одразу після винесення ухвали апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2019 у зв'язку з призначенням та передачею речей та документів на експертизу, суд видхиляє через необґрунтованість, виходячи з такого.

По-перше, відповідачем-1 не наведено конкретних норм КПК, які б передбачали можливість неповернення майна після скасування арешту через його знаходження на експертизі.

По-друге, відповідач-1 не довів суду, чому саме він не звернувся до слідчого судді з клопотанням про припинення проведення експертизи та негайне повернення майна, відповідно до п.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5.

Щодо другої складової цивільного правопорушення – наявності збитків, суд зазначає наступне.

Шкода - це будь яке зменшення блага, яке охороняється правом, а майнова шкода – це зменшення майнової сфери потерпілого, що тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

У якості шкоди, завданої неповерненням вилучених під час обшуків 16.05.2018 предметів і речей, позивачем заявлено до стягнення

- заробітну плату, виплачену ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у розмірі 14196,01 грн., за період з 16.05.2018 по 15.08.2018;

- витрати, пов'язані з орендою приміщення за цей же період у розмірі 37008 грн. за період з 16.05.2018 по 15.08.2018;

- витрати, пов'язані з компенсацією комунальних послуг за орендовані приміщення - 2670,76 грн., за період з 16.05.2018 по 15.08.2018;

- упущена вигода у зв'язку зі скасуванням спортивних змагань в розмірі 54000 грн., за той же період;

- витрати на правову допомогу - 45000 грн.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, суд вважає, що витрати на заробітну плату, витрати пов'язані з орендою приміщення та компенсацією комунальних послуг не є шкодою позивача, оскільки є обумовленими законом та відповідними Договорами витратами позивача за наслідками його господарської діяльності

Так, в обґрунтування заявленої до стягнення шкоди у вигляді оплати праці позивачем надані накази про прийняття ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на роботу до ГО «ЗССК», податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за другий та третій квартали 2018 року, а також відомості про розподіл виплат за період з травня по серпень 2018 року.

Проте, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що оскаржувані дії або бездіяльність правоохоронних органів вплинули на визначений законодавством обов'язок позивача, як роботодавця, виплачувати працівнику установлену трудовим договором заробітну плату.

Позивачем не надано доказів зупинення роботи підприємства позивача у зв'язку з неповерненням вказаних речей та предметів або виплати сум коштів зазначеним працівникам у зв'язку з простоєм.

В обґрунтування витрат, пов'язаних з орендою приміщення позивач посилається на укладені з ГО «Запорізька обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» договори оренди нежитлових приміщень та спортивних споруд, за якими ГО «ЗССК» взяла на себе обов'язок сплачувати орендні платежі за їх використання, а також відшкодовувати понесені у зв'язку з цим витрати на комунальні послуги.

Проте, позивачем не зазначено яким чином неповернення правоохоронними органами вилучених під час обшуків речей та предметів вплинуло на стан виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

З приводу упущеної вигоди у зв'язку зі скасуванням спортивних змагань, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами самого факту можливого одержання доходу у заявленому розмірі.

Суд зазначає, що по – перше самим статусом позивача спростовується факт «упущеної вигоди», оскільки ГО «ЗССК» є неприбутковою організацією. Вказане підтверджується даними з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Як слідує із долученого до позову листа ГО «ЗССК» реєстраційний внесок для участі у змаганнях призначався не як прибуток позивача, а на компенсацію витрат з оплати роботи їх організаторам, суддям, на оренду стрілецьких галерей, за освітлення, амортизацію стрілецької зброї та спорядження, устаткування, обладнання, закупівлю мішеней тощо.

Викладене спростовує твердження позивача про можливість ототожнення неотриманих реєстраційних внесків учасників змагання з упущеною вигодою.

По-друге, розрахунки неодержаного прибутку позивача ґрунтуються на припущеннях щодо кількості учасників змагань, оскільки точних відомостей щодо реєстрації учасників в змаганнях у відповідні дати не подано.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Заявлену до стягнення шкоду, пов'язану із сплатою правової допомоги, не можна розцінювати як шкоду у розумінні ст. 22 ЦК України , оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак шкоди (її грошового вираження у формі збитків) відповідно до вимог чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку із послугами з правової допомоги наданими позивачем у зв'язку із незаконними діями (бездіяльністю) Прокуратури Запорізької області.

Так зокрема, в обґрунтування відповідних доводів позивач посилається на платіжне доручення №224 від 11.10.2018, договір про надання правових послуг № 03/20/18 від 12.06.201, угоду про надання правової допомоги від 16.05.2018 та акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правих послуг від 01.09.2018 № 30/20/18. Разом із цим, відповідно до предмету долученого до позову Договору передбачено лише абонентське обслуговування ГО «ЗССК», який не містить конкретного посилання щодо надання послуг, пов'язаних саме з діями або бездіяльністю прокуратури Запорізької області. Окрім того, за умовами зазначеного договору безпосереднє представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом ОСОБА_1, а більшість процесуальних документів, копії яких долучено до позову, складені іншою особою.

Крім того, у Договорі мітиться посилання на види робіт, які взагалі не відносяться до повернення правомірно вилучених під час обшуків 16.05.2018 речей і предметів (робота з юридичного аудиту підприємства; юридичні консультації керівництву та працівникам замовника; направлення клопотання про закриття кримінального провадження: направлення заяви про здійснення наукового дослідження до НАПрНУ та ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені ОСОБА_13»; направлення запитів де Запорізького НДЕКЦ МВС України; подання заяви про кримінальне правопорушення; направлення скарги до КДКП від 11.07.2018, підготовка письмових пояснень; направлення адвокатських підготовка скарг до слідчого судді від 23.07.2018, 27.07.2018, 01.08.2018; направлення повідомлення про бездіяльність до Харківського територіального НАБУ).

Отже, суд вважає, що укладення договору на надання юридичних послуг не є обов’язковим у правовідносинах сторін у справі, із посиланням на які позивач обґрунтовує заявлені вимоги, а понесені позивачем витрати на оплату юридичних послуг не є обов’язковими саме в такому розмірі, в якому їх здійснив позивач за вище вказаним договором.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи не підтверджується сам факт понесення позивачем шкоди, яка є мірою господарсько-правової відповідальності.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що незаконні дії або бездіяльність органу прокуратури є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої дії або бездіяльності. Так, відшкодуванню підлягає шкода, яка стала безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком вчинення неправомірної дії, прийняття рішень або ухилення від вчинення передбачених законом дій, тобто мають бути прямими.

В даному випадку, позивачем не доведений факт того, що неправомірні дії (бездіяльність) працівників прокуратури щодо несвоєчасного повернення майна мали наслідком понесення заявлених до стягнення сум, які позивач вважає шкодою, а отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а саме наявності шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою Прокуратури Запорізької області.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач не довів наявності в діях відповідача-1 складу цивільного правопорушення, за яке настає відповідальність у вигляді стягнення збитків, а тому правові підставі для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Громадської організації “Запорізький спортивно-стрілецький клуб” до Прокуратури Запорізької області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “25” березня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.