Рішення № 80683764, 13.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/151/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2019 Справа № 908/2623/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича,

за участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж»), 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача – ОСОБА_2, адвокат, довіреність №14-163 від 30.08.2018, договір про надання правової допомоги № 14/4281/17 від 30.08.2017;

від відповідача – ОСОБА_3, довіреність №1 від 01.11.2018.

Суть спору:

05.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж”, Запорізька область, м. Бердянськ про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 6309/1718-КП-13 від 23.10.2017 в розмірі 468 953,38 грн, з яких: основний борг у сумі 395 019,08 грн, пеня у сумі 66 285,41 грн, 3% річних у сумі 6220,85 грн, інфляційні втрати у сумі 1428,04 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2018, справу № 908/2623/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 06.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2623/18, присвоєно справі номер провадження 15/151/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.12.2018 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладалось підготовче засідання на 21.01.2019 об 11 год. 45 хв.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкладалось підготовче засідання на 06.02.2019 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06.02.2019 продовжено строк розгляду підготовчого засідання строком на тридцять днів до 11.03.2019. Відкладалось підготовче засідання на 26.02.2019 о/об 12 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 26.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2623/18 до судового розгляду по суті на 13.03.2019 о 12 год. 15 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 6309/1718-КП-13 від 23.10.2017 щодо своєчасності оплати поставленого природного газу. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 395 019,08 грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочено платежу, що складає 66 285,41 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 6220,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 1428,04 грн.

11.02.2019 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв’язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 88 656,27 грн, 3% річних 8170,15 грн, інфляційні втрати 1428,04 грн.

Заява прийнята судом до розгляду, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 88 656,27 грн, 3% річних 8170,15 грн, інфляційних втрат 1428,04 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2019 підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та у відзиві на заяву про зменшення позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факту прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з реєстром нормативів перерахування коштів

У відзиві на позов відповідач також просив зменшити суму пені на 80% з тих підстав, що застосування у повному розмірі пені до ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» може привести до ускладнення фінансового становища підприємства, тому що дані кошти треба буде зняти або з бюджету заробітної плати, або з сум призначених на сплату податків, або з сум, призначених на погашення поточних платежів за газ. Специфіка господарської діяльності ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» полягає в досягненні забезпечення соціально-значимого та стратегічно-масштабного результату - постачання теплової енергії виключно всім споживачам в м. Бердянську. Таким чином, в даному випадку, застосування в повному обсязі господарсько-правової відповідальності в функціональному відношенні не буде відповідати основній меті відповідальності - стимулюванню належному виконанню зобов'язання, а лише погіршить ситуацію підприємства.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що суперечать діючому законодавству.

Щодо зменшення розміру пені зазначив, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов’язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також зазначає, що держава, покладаючи на ПАТ «НАК «Нафтогаз України», не виконує свої зобов’язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб’єктом, тим самим спричиняючи до збитків. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки господарський суд повинен крім інших обставин враховувати наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу “Оберіг”.

В судому засіданні 13.03.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

23.10.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - постачальник та ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» укладено договір № 6309/1718-КП-13 постачання природного газу.

За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. (п.1.2.)

Пунктом 6.1 договору, передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3. договору, платежі за договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків зі спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. В будь-якому випадку, Споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору.

За умовами п. 12.1. договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за поставлений природний газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

На виконання умов договору сторонами підписано і скріплено печатками відповідні Акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017, 31.01.2018, 28.02.2018, 31.03.2018.

Оскільки відповідачем отриманий природний газ оплачений не своєчасно, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3% у сумі 8170,15 грн, інфляційних втрат на суму 1428,04 грн на підставі ст. 625 ЦК України та пені в сумі 88 656,27 грн на підставі п. 8.2. договору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об’єктивних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали свідчать, що відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами Договору належним чином взятих на себе зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пунктів 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

В пункті 8.2. договору зазначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов’язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечує проти задоволення вказаних вимог посилаючись на постанову КМУ «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки» від 18.06.2014 № 217, та зазначає, що саме державою через нормативно-правові акти визначено порядок сплати за природний газ теплопостачальними організаціями постачальнику природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, яким є позивач. Тобто відповідач жодним чином не може впливати на розрахунки за спожитий газ, перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача відбувається автоматично згідно реєстрів НКРЕКП. Отже, розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань не ґрунтується на допустимих та належних доказах в розумінні приписів 74, 76, 78, 79 ГПК України. Дані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання і нарахування інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо вказаного суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб’єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов’язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання» Кабінет Міністрів України постановив затвердити “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки” від 18.06.2014 № 217.

У відповідності до статті 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

У пункті 3 Порядку передбачено, що Теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов’язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів “населення”, “релігійні організації”, “бюджетні установи”, “інші споживачі” (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з пунктом 13 Порядку, Уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

Суд зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і не впливає на зобов'язання сторін щодо належної оплати послуг за договором № 6309/1718-КП-13 постачання природного газу від 23.10.2017.

Отже, зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін за зазначеним договором постачання природного газу в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не змінює їх.

Крім того, не затвердження НКРЕКП нормативу перерахування коштів для ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» своїх зобов'язань за вказаним договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки обов'язок зі сплати вартості поставленого позивачем природного газу відповідно до умов договору № 6309/1718-КП-13 постачання природного газу від 23.10.2017 покладено саме на відповідача як на споживача.

При цьому відповідно до п.26 даного Порядку комісія після подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, включає до реєстру нормативів нормативи на рівні 0 відсотків на: рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками - у разі відсутності заборгованості наростаючим підсумком за період з 1 вересня 2015 року до місяця, що передує попередньому до розрахункового місяця включно, теплопостачальної або теплогенеруючої організації за природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов'язками.

Таким чином, Порядком розподілу коштів у разі сплати постачальнику газу у повному обсязі вартості отриманого газу теплопостачальною/теплогенеруючою організацією відрахування коштів постачальнику газу припиняються, а кошти спрямовуються іншим учасникам, в тому числі - теплопостачальним/теплогенеруючим організаціям.

Також, вказаним Порядком не передбачено заборони здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/тештопостачальпим організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, однак жодних дій зі своєї сторони не вчинив.

Судом перевірено правильність нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки позивачем виконано вірно, відтак стягненню підлягає сума пені в розмірі 88 656,27 грн, сума 3% річних в розмірі 8170,15 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 1428,04 грн.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 80%, в обґрунтування заявленого клопотання ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» посилається на те, що підприємство є основним надавачем послуг з теплопостачання у м. Бердянськ. Основним споживачем послуг є населення (близько 90% від загальної кількості), іншими споживачами є бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства. Крім того, наявність заборгованості перед відповідачем населення, недостатність фінансування бюджетних установ на оплачу за теплову енергію, заборгованість бюджету з пільг та субсидій призводить до несвоєчасних розрахунків за газ перед позивачем. Інших джерел погашення відповідач не має. Постійна заборгованість населення, бюджетних організацій та інших споживачів за теплову енергію перед відповідачем за період грудень 2016 року по вересень 2017 року підтверджується звітами про розрахунки за спожиту теплову енергію, які щомісяця подавалися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг відповідно до постанови НКРЕКП від 11.10.2013 № 202. Отже, заборгованість населення, бюджетних організацій, інших споживачів, заборгованість бюджету з пільг та субсидій відповідно за поставлену теплову енергію на кінець відповідного місяця становить значну суму коштів. Тобто не спроможність відповідача своєчасно здійснювати оплату за газ викликана постійною недостатністю обігових коштів, в наслідок затримок в оплаті населенням, бюджетними організаціями та підприємствами, а також компенсацією з бюджету за пільгами та субсидіями перед відповідачем. Тарифами на теплову енергію витрати на покриття штрафних та фінансових санкцій не передбачені, отже у відповідача відсуне джерело покриття штрафних та фінансових санкцій. При цьому відповідач не є дотаційним підприємством і з бюджетів всіх рівнів фінансування на здійснення своєї господарської діяльності або покриття збитків не отримує. Крім того, відповідач є сезонним підприємством, оскільки надає послуги з централізованого опалення лише в період жовтень – квітень та працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків ч гарантованим постачальником природного газу”, згідної якої всі кошти, що надходять на спеціальні рахунки теплопостачальних підприємств підлягають обов'язковому розподілу у відсотковому відношенні на рахунки НАК “Нафтогаз України” та поточні рахунки відповідача. Розподіл відбувається автоматично уповноваженим банком на підставі реєстру, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Крім того, посилається на баланс підприємства, в якому станом на 31.12.2016 кредиторська заборгованість відповідача становить більше 107 958 тис. грн, в той же час дебіторська заборгованість складає 33 251 тис. грн., на 31.12.2017 - кредиторська заборгованість 109 937 тис. грн, дебіторська заборгованість 34 022 тис. грн. Збитки від провадження господарської діяльності станом па 31.12.2016 становили 1252 тис. грн, на 31.12.2017 становили 9354 тис. грн, на 30.09.2018 становлять 11 653 тис. грн. Головною причиною збитковості є те, що діючі тарифи не покривають фактичні витрати підприємства по наданню послуг з теплопостачання. Відповідач забезпечує теплом як населення так і підприємства м. Бердянськ, в зв'язку з чим не може зупиняти свою діяльність, яка має важливе соціальне значення для мешканців міста. Разом з тим, на момент звернення позивача до суду з позовними вимогами відсутня заборгованість відповідача за спірним договором, а затримка платежів в основному відбувалася в межах від 0-35 днів і лише за зобов'язанням березня 2017 року є більшим та й то при постійній частковій оплаті. З урахуванням викладеного, відповідач просить зменшити розмір пені на 80 %.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, оскільки відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 58 988 тис. грн, має тенденцію до зростання - у 2016 році становила 49 209 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8137 тис. грн, відстрочені податкові зобов'язання складають 67 304 тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44 579 тис. грн, довгострокових - 14 736 тис. грн. Отже, вказані обставини свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. НАК «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, НАК «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ та як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Також, згідно пп. 4 п. 3 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 встановлено обов'язок ПАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені вказаним Положенням. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також, держава, покладаючи на ПАТ «НАК «Нафтогаз України», не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків. З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що зобов’язання з оплати природного газу за договором покладалися саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач є приватним підприємством і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Суд зазначає, що уклавши договір № 6309/1718-КП-13 постачання природного газу від 23.10.2017, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків передбачений у п. 6.1 договору та правові наслідки порушення строків розрахунку.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов’язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Крім цього за умовами вказаного договору не передбачено будь-якої залежності між розрахунками за отриманий природний газ та розрахунками кінцевих споживачів (населення, бюджетних установ, організацій та ін.).

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження проведення роботи зі стягнення у судовому /позасудовому порядку заборгованості з населення, бюджетних організацій, інших споживачів, щодо компенсації з бюджету за пільгами та субсидіями за поставлену теплову енергію.

Також, відповідачем не надано належних документальних доказів щодо наявності та руху коштів на рахунках підприємства.

Суд також приймає до уваги, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об’єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок – відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.

Отже, суд враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, розглянувши подані документи, враховуючи співрозмірність заявленої суми пені до суми простроченої заборгованості та те, що позивач також зазнає значні збитки у зв’язку із несвоєчасною оплатою споживачами за отримані послуги, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80 % відсутні.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, буд. 65/97; ідентифікаційний номер 05541120) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний номер 20077720) пеню в розмірі 88 656,27 грн (вісімдесят вісім тисяч шістсот п’ятдесят шість гривень 27 коп.), 3% річних у розмірі 8170,15 грн (вісім тисяч сто сімдесят гривень 15 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 1428,04 грн (одна тисяча чотириста двадцять вісім гривень 04 коп.), судовий збір у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов