Рішення № 80683480, 19.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/22/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 справа № 908/361/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Вільнянського міжрайонного управління водного господарства (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Шкільна, буд. 5)

до відповідача публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 75930,16 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.03.2019

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 56 від 01.01.2019

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 75930,16 грн. заборгованості за надані згідно договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 8-1 від 01.09.2012 послуги за період з 01.06.2016 по 01.01.2019.

Ухвалою суду від 19.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/361/19, присвоєно справі номер провадження 18/22/19, розгляд справи по суті призначено на 19.03.2019.

В судовому засіданні 19.03.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 8-1 від 01.09.2012 призвело до утворення у останнього заборгованості за договором за надані позивачем за період з 01.06.2016 по 01.01.2019 послуги в розмірі 75930,16 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 15, 509, 526, 530, 629, 639 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Від відповідача 13.03.2019 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому останній по суті спору пояснень не надав, проти заявлених позовних вимог не заперечив, посилаючись на критичне фінансове становище, просив суд розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинам.

Представник відповідача у судовому засіданні проти суми заборгованості не заперечив, підтримав заяву про розстрочення виконання судового рішення.

Представник позивача проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення заперечив, надав до матеріалів справи копію договору реструктуризації № 8-1/1 від 01.04.2019, в якому наведено графік погашення заборгованості за період червень 2016 – грудень 2016 у розмірі 40333,60 грн. до 30.12.2018 та зазначив, що жодного платежу за цим договором відповідачем на користь позивача не здійснено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (власником мереж, позивачем у справі) та відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (користувачем, правонаступником якого є відповідач у справі) 01.09.2012 укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 8-1 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору власник мереж зобов’язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб’єктів господарювання (далі – субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що користувач зобов’язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”.

Згідно із п. 7.1 Договору розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що вартість послуг власника мереж із утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, розробленому відповідно до “Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, затв. постановою НКРЕ від 12.06.08 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.08 за № 732/15423, виходячи із узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ “Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж”, що є невід’ємною частиною договору.

У відповідності із п. 7.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 01.11.2016 до договору) за підсумками розрахункового періоду власник мереж:

- у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники “Акту прийому-здачі наданих послуг” (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”;

- у терміни передбачені законодавством зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п. 11.5 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Позивачем на виконання умов Договору у період з червня 2016 року по грудень 2018 року, включно, відповідно до актів прийму-здачі виконаних робіт за цей період надано відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на суму 75930,16 грн.

На оплату відповідачу виставлено відповідні рахунки.

Невиконання відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій Актів прийому-здачі наданих послуг (арк. справи 34-63), позивач на виконання своїх договірних зобов’язань у період з червня 2016 року по грудень 2018 року, включно, надав відповідачу послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання на суму 75930,16 грн. Акти підписані уповноваженими особами з обох сторін та засвідчені печатками позивача та відповідача без жодних зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Додатковими угодами № 5 від 01.12.2015, № 7 від 01.11.2016, № 9 від 01.12.2017 викладено пункт 3 Додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж” у новій редакції та визначено суму, що підлягає відшкодуванню власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у відповідні періоди: у 2016 році – 1638,40 грн. за кожен місяць, всього 19660,80 грн.; у 2017 році – 2405,40 грн. за кожен місяць, всього 28864,80 грн.; у 2018 році – 2966,38 грн. за кожен місяць, всього 35596,56 грн.

Відповідно до п. 7.4 Договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг до останнього числа місяця, наступного за звітним.

В порушення умов договору, відповідач оплату вартості послуг за утримання електричних мереж спільного використання у встановлений строк не здійснив. Перераховані у спірний період кошти в загальній сумі 9225,93 грн. зараховані позивачем за заборгованістю попередніх періодів.

Факт невиконання своїх зобов’язань за Договором щодо оплати вартості послуг у спірний період та сума заборгованості відповідачем не заперечувались.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачено.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав правомірною позовну вимогу позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» 75930,16 грн. основного боргу за договором і задовольняє її в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

У відзиві на позов відповідач просить суд врахувати його критичне фінансове становище та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинам.

Розглянувши клопотання ПАТ “Запоріжжяобленерго”, проаналізувавши матеріали та обставини справи, враховуючи позицію позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

В обґрунтування розстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на перебування підприємства в критичному фінансовому стані та вказує, що не має можливості виконати рішення суду, у зв’язку із: відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків; наявної багатомільйонної заборгованості по заробітній платі, податковим боргом. Зазначає, що така складна ситуація, на думку відповідача, утворилась не з його вини, а є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП “Енергоринок”. За твердженнями відповідача, НКРЕКП фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням чого є встановлення починаючи з грудня 2015 року для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії. За доводами відповідача, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення певного або нульового відсотку відрахувань. На підтвердження неможливості своєчасного та повного виконання рішення суду та тяжкого матеріального становища відповідачем надано довідку щодо заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» по заробітній платі станом на 05.02.2019, довідку щодо податкового боргу підприємства станом на 12.02.2019, а також довідки - по кредиторській заборгованості станом на 31.01.2019, щодо дефіциту обігових коштів, щодо мінімально необхідних платежів, щодо нормативів відрахувань для ПАТ «Запоріжжяобленерго», постанову ВПВР Департаменту ДВС МЮУ від 28.12.2016 про арешт коштів, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017, на 30.06.2018, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2018 року.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.

При цьому, відповідач, в порушення ст.ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для надання розстрочки виконання судового рішення строком на 12 місяців. Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ «Запоріжжяобленерго». Надана відповідачем копія Балансу (Звіт по фінансовий стан) на 30.06.2018 не свідчить про неприбутковість підприємства.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення по справі, та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з’ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб’єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов’язань з оплати отриманих послуг за Договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Слід враховувати, що заявлена до стягнення заборгованість за договором виникла ще у червні 2016 року і збільшувалась протягом наступних періодів.

Згідно наданого договору про реструктуризацію № 8-1/1 від 01.04.2018 відповідач мав можливість сплатити заборгованість за червень-грудень 2016 року протягом квітня-грудня 2018 року, проте жодного платежу за графіком не сплатив.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, що фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Суд вважає за необхідне роз’яснити відповідачу, що він не позбавлений права при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення рішення на стадії виконання із наданням належних доказів у підтвердження відповідної заяви (клопотання), в порядку ст. 331 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Вільнянського міжрайонного управління водного господарства (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с. Михайлівка, вул. Шкільна, буд. 5, ідентифікаційний код 36415134) 75930,16 грн. (сімдесят п’ять тисяч дев’ятсот тридцять грн. 16 коп.) основного боргу та 1921,00 грн. (одну тисячу дев’ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. У задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/361/19 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 25.03.2019.

Суддя В.В. Носівець