Рішення № 80681845, 11.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9659/18

(2/199/1478/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив встановити факт, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, позивачу на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, яка дісталась їй в порядку сспадкування після смерті батька, ОСОБА_4, та бабусі, ОСОБА_5. Інша частина квартири належала ОСОБА_6, яка є колишньою дружиною її батька. 30.03.2009 року померла ОСОБА_6. З липня 2003 року по теперішній час позивач проживає в вище зазначеній квартирі. Також з позивачем проживала до дня своєї смерті спадкодавець ОСОБА_6, з якою позивач проживала однією сім’єю та за якою постійно доглядала, вела спільне господарство. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на Ѕ частину вищезазначеної квартири.

Позивач просила суд встановити факт проживання однією сім’єю її разом зі спадкодавцем ОСОБА_6, з 2003 року по час відкриття спадщини – 30.03.2009 року та визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, померлої 30.03.2009 року.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, надала суду заяву, в якій просила суд справу розглядати без її присутності, позовні вимоги визнала.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. Надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без участі представника, прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вислухав пояснення позивача, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 народилась 01 квітня 1982 року, батько – ОСОБА_4, мати – ОСОБА_3. Прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про шлюб від 10 серпня 2012 року.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 04 січня 2000 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № 4/15-200, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 458п за реєстровим № 783-396, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_3.

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу від 05 вересня 2003 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано.

17 серпня 2006 року помер ОСОБА_4, про що видано свідоцтво про смерть ОСОБА_10 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року визнано за ОСОБА_9 право власності на ј частину квартири № 74 по проспекту імені газети «Правда», будинок № 77 в м. Дніпропетровську, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, померлого 17 серпня 2006 року. Визнано за ОСОБА_5 право власності на ј частину квартири № 74 по проспекту імені газети «Правда», будинок № 77 в м. Дніпропетровську загальною площею 46,0 кв.м., в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, померлого 17 серпня 2006 року. ОСОБА_5 померла 11 липня 2018 року.

03 квітня 2006 року померла ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4.

Постановою Державного нотаріуса від 06 грудня 2018 року сторонам по справі відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину квартири, що належить ОСОБА_6, померлій 30 березня 2009 року в зв’язку з тим, що сторонами по справі не надано доказів фактичного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подано заяви про прийняття спадщини, оформлені належним чином в строк до 6-ти місяців, також не надано до нотаріальної контори документи, які підтверджують ступень споріднення між сторонами та померлою ОСОБА_6. Інші спадкоємці, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку відсутні, що підтверджено копією спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі СК) сім'ю складають особи які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

У п. 21 вищевказаної Постанови зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.

Згідно вимог ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.

Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначений правовий висновок висловив Верховний Суд в своїй постанові від 07 лютого 2018 року, справа № 127/1765/16-ц.

Згідно п. 4.4 Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., факт проживання спадкоємця однією сім'єю із спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до Акту про постійне проживання, виданого Головою правління ОСББ «Слобожанський 77» ОСОБА_1 з липня 2003 року і по теперішній час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з нею проживала ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла в 2009 році. Ведення спільного господарства позивачем зі спадкодавцем ОСОБА_6, яка приходилась їй мачухою, підтверджено поясненнями свідків.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного терміну, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалась позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, факти, викладені в заяві, ніким з учасників справи не заперечуються, заява про встановлення факту проживання однією сім'єю породжує юридичні наслідки для позивача, оскільки надає право на спадщину, для встановлення факту проживання однією сім'єю законом не визначено іншого, окрім судового порядку, а встановлення вказаного факту потрібне заявниці для прийняття спадщини, у судовому засіданні, знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто проживали однією сім'єю.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки позивач, як спадкоємець четвертої черги спадщину прийняла, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, вимоги позивача про визнання за нею права власності на Ѕ частину спірної квартири є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 264-266 ЦПК України, ст.ст.1264, 1268 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6, померлою 30 березня 2009 року, з 2003 року по час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 (місто Дніпро, вулиця Універсальна,27/15, РНОКПП НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої 30 березня 2009 року, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя