Рішення № 80681830, 11.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4662/17

(2/199/230/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В.,при секретарі Куземі О.Г., за участю представників сторін ОСОБА_1,ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за договором позики в сумі 3516500,00грн. та 3% річних в сумі 485277,00 грн. У підтвердження позовних вимог зазначив, що 09 липня 2013 року між сторонами по справі було укладено договір позики, на підставі якого позикодавець передав, а позичальник прийняв грошові кошти у розмірі 130000,00 доларів США. Строк користування грошовими коштами, отриманими в позику, становить один рік, тобто до 09 липня 2014 року. Договірні зобов’язання відповідач не виконав. Враховуючи зміну офіційного курсу станом на 12.02.2019 року в розмірі 27,05 грн. за 1 долар США сума боргу становить 3516500,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3516500,00 грн. суму боргу за договором позики, 485277,00 грн. – 3% річних та судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимог не визнала, заперечувала сам факт укладення договору позики між сторонами, оскільки позивач скористався чистими аркушами паперу, на яких стояв підпис відповідача. Крім того посилалась на пропуск позивачем строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 липня 2013 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 130000,00 доларів США строком на один рік, тобто відповідач зобов’язався повернути позику до 09 липня 2014 року, про що останній надав розписку. Свої зобов’язання за договором відповідач не виконав.

Правовою позицією Верховного Суду України по цивільній справі № 6-50цс16 від 24.02.2016 року встановлено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання, грошові кошти не повернув, в зв’язку з чим, станом на 12 лютого 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 130000 доларів США, яка відповідно до офіційного курсу гривні по відношенню до долару США становить 3516500,00 грн. які підлягають стягненню на користь позивача.

Статтею 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі за період з 09 липня 2014 року по 12 лютого 2019 року в сумі 485277,00 грн. Однак, суд зауважує, що відповідальність боржника за прострочення грошового зобов’язання згідно вимог ст.ст. 253-255 ЦК України наступає з наступного дня після відповідної календарної дати виконання зобов’язання, тобто з 10.07.2014 року. Таким чином з відповідача підлягає стягненню 3% річних, які починають розраховуватись з 10 липня 2014 року та становлять 484988,00 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення проти позову представника відповідача з наступних підстав. Відповідно висновку експерта № 1010-18 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за клопотанням представника відповідача по цивільній справі № 199/4662/17 від 08.10.2018 у зв’язку з недостатністю порівняльного матеріалу неможливо надати висновок експерта з питання, чи виконано рукописний текст у розписці від 09.07.2013 року про отримання грошових коштів в розмірі 130000 доларів США ОСОБА_4 чи іншою особою. Два підписи від імені ОСОБА_4 у розписці від 09.07.2013 про отримання грошових коштів в розмірі 130000 доларів США виконані ОСОБА_4. Таким чином, судом встановлено, що підписи у розписці належать відповідачу, а доказів тому, що рукописний зміст розписки належить іншій особі, відповідачем суду не надано. Крім того, на думку суду, пріоритетним доказом укладання договору позики є саме підпис відповідача у борговій розписці, яким він посвідчив свої зобов’язання, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо особистого власноручного написання змісту боргового зобов’язання саме позичальником при укладанні договору позики. Крім того, не заслуговують уваги і доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки позов подано 07.07.2017 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 9605,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.ст. 625,1046-1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (м. Дніпро, вулиця Калинова,64/238 РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги,118/1/100, РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 09 липня 2013 року в розмірі 3516500 грн., 3% річних за період з 10 липня 2014 року по 12 лютого 2019 року включно за прострочення грошового зобов’язання в розмірі 484988 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 9605 грн., а всього 4011093 (чотири мільйони одинадцять тисяч дев’яносто три) гривні 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя