Рішення № 80678905, 27.02.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1754/18

пр.№ 2/464/229/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2019 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

з участю позивача ОСОБА_3

представник позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

представників третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, Військовий медичний клінічний центр Західного регіону про усунення перешкод в користуванні ліжко-місцем та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа Львівська міська рада, ОСББ «Стрийська 99», Орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова, Військовий медичний клінічний центр Західного регіону про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні жилим приміщенням (ліжко-місцем) в квартирі АДРЕСА_1 та надати їй доступ до квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що квартира АДРЕСА_2 з 1979 року закріплена за 1120 окружним військовим госпіталим та використовувалась як гуртожиток для проживання військовослужбовців та працівників вказаного медичного закладу. У 1996 році їй надано право на зайняття ліжко–місця у квартирі АДРЕСА_3, як працівнику медичного закладу та тоді ж було зареєстровано її проживання у вказаній квартирі. Вказана квартира складається з трьох кімнат, разом з нею право на зайняття ліжко–місця мають також і відповідачі. Фактично даною квартирою на даний час користуються відповідачі, які проживають відособлено з сім'ями в своїй кімнаті, чим чинять їй перешкоди в користуванні жилим приміщенням. В даній квартирі знаходяться її особисті речі, зокрема : телевізор, холодильник, ліжко, шафа, іншого житла у неї немає, а тому просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати, що у відповідачів відсутні підстави для користування спірним жилим приміщенням та усунути перешкоди у користуванні спірним жилим примішенням шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. В обґрунтування зустрічного позову покликається на те, що будинок по вул. Стрийська, 99 у 2007 році передано у комунальну власність територіальної громади м. Львова та такий перебуває на балансі ОСББ «Стрийська 99». Вона зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 із своєю сім'єю. Окрім цього у квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та діти останньої ОСОБА_11, ОСОБА_12, які народились та постійно проживають за кордоном. Відповідачі не проживають у квартирі тривалий час, що підтверджується актами ОСББ «Стрийська 99», вони не оплачують житлово-комунальні послуги, їх особистих речей в квартирі немає, відповідачам не чиняться перешкоди у користуванні даною квартирою, однак, такі більше як десять років не виявляли бажання проживати у квартирі. Вважає, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та її діти ОСОБА_11, ОСОБА_12 у зв’язку з наведеним та на підставі ст.ст.71,72 Житлового кодексу втратили право користування квартирою. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник первісний позов підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, позивач пояснила, що у 1996р. була вселена на ліжко-місце у одну із кімнат спірної квартири, яка використовувалась як гуртожиток для неодружених дівчат, які працювали у госпіталі. У 1997р. залишила спірну квартиру, у зв'язку із одруженням, однак, після розлучення у неї відсутнє житло, де можна було б проживати. Тому у 2017р., у зв'язку із тим, що вона зареєстрована у спірній квартиру звернулась до відповідачів про надання їй доступу до такого, однак останні чинять їй перешкоди у цьому. Проти задоволення зустрічного позову заперечили з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні первісний позов заперечили повністю, зазначивши, що позивач понад 10 років не живе у спірній квартирі, не оплачує житлово-комунальних послуг, не цікавиться квартирою, а тому втратила право на користування ним. Зустрічний позов просять задоволити з підстав, наведених у ньому.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судове засідання не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу у їх відсутності .

Представник третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в судове засідання не з'явився подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи Військового медичного клінічного центру Західного регіону первісний позов підтримала, проти зустрічного запеерчила та зазначила, що спірне житло використовувалось як гуртожиток для проживання у ньому їх працівників. Оскільки позивач як працівник центру була вселена у вказане житло, зареєстрована у ньому, вважає наявними підстави для користування ним .

Представник третьої особи Львівської міської ради у судовому засіданні пояснив, що будинок у якому знаходиться спірне житло був відомчим, однак, у 2007 р. переданий до комунальної власності територіальної громади м.Львова. При вирішенні первісного та зустрічного позову покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради заперечила зустрічний позов в частині визнання втрати права користування неповнолітніми дітьми, оскільки такий суперечить інтересам дітей, в решті покладається на розсуд суду .

Представник третьої особи ОСББ «Стрийська 99» в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що при вирішенні даного спору покладається на розсуд суду та просить розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15С, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок по вул. Стрийська, 99 у м. Львові належав до відомчого житлового фонду Міністерства Оборони України, перебував у віданні Квартирного-експлуатаційного відділу м.Львова. Відповідно до ухвали Львівської міської ради №3028 від 29.12.2005р. «Про прийняття у власність територіальної громади м.Львова відомчого житлового фонду, об'єктів інфраструктури та інженерного забезпечення квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова» та Директиви Міністра оборони України №Д-8 від 20.03.2006р. «Про безоплатну передачу військового майна у комунальну власність територіальної громади м.Львова» житловий будинок №99 по вул.Стрийська у м.Львові згідно акту приймання-передачі від 23.11.2007р. переданий у комунальну власність територіальної громади м.Львова.

Відповідно до довідки №27 виданої 03.02.2018 р. ОСББ «Стрийська 99», у спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, та неповнолітні ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Із вказаної довідки, вбачається, що квартира на квартира № 33 в будинку № 99 на вул. Стрийська в м. Львові складається із трьох кімнат, житловою площею 38, 33 м2, коридору, кухні, туалету та ванни. Загальна площа – 67,8 м2.

Відповідно до ст.127 Житлового кодексу під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ОСОБА_2 народних депутатів. Положенням про гуртожитки (затвердженим Наказом Мінрегіонрозвитку №84 від 27.04.2015р.) визначено, що гуртожиток- це спеціальноспоруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. З огляду на зазначені положення законодавства, статус гуртожитку може мати лише житловий будинок, який зареєстрований як гуртожиток у встановленому законодавством порядку. Відтак, окрема квартира у багатоквартирному житловому будинку такого статусу мати не може, будь-яких доказів про протилежне суду не надані, як і доказів того, що вказана квартира має статус службового житла. З огляду на наведене відсутні підстави вважати спірну квартиру гуртожитком чи службовим житлом.

ОСОБА_14 того, згідно із ст.128 Житлового кодексу жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім’ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. Відповідно до ст.129 цього ж кодексу на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Наявність ордеру як єдину законну підставу для вселення у жиле приміщення державного або громадського житлового фонду передбачено і ст.58 Житлового кодексу.

Виходячи із вищезазначених положень законодавства право користування на законних підставах жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду виникає лише у разі наявності ордеру на вселення у таке.

Позивач ОСОБА_3 як на підставу заявлених вимог про усунення їй передшкод у користуванні жилим приміщенням покликається на те, що вона є зареєстрованою у вказаній квартирі, проте, всупереч вимог ст. ст.12, 81 ЦПК України не надала суду жодних доказів, які б свідчили по-перше, про статус спірного житла як гутожиток, а по-друге, про прийняття рішення щодо її вселення та видачу їй ордеру на вселення.

Сам лише факт реєстрації позивача у спірній квартирі не свідчить про набуття позивачем права на користування цим жилим приміщенням, зважаючи на відсутність ордеру на вселення. ОСОБА_14 того, судом із пояснень позивача та показань свідків встановлено, що позивач добровільно залишила спірне житло у 1997р. у зв'язку із одруженням, та з цього часу у квартирі не проживала, не оплачувала жодних комунальних послуг, до спірного житла не навідувалась, до 2017р. не виявляла наміру проживати у такому, що дає підстави вважати, що навіть у разі наявності у неї права на користування таким житлом існують обставини, що свідчать про підстави втрати такого права (ст.ст.71,72 Житлового кодексу) .

З огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності права користування спірним житлом, а відтак і факту порушенння її прав, суд приходить до висновку, що первісний позов не підлягає до задоволення.

Щодо вимог зустрічного позову то такий не підлягає до задоволення, виходячи із наступного .

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст.3 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як зазначено вище, судом встановлено відсутність будь-яких підстав вважати, що квартира АДРЕСА_2 має статус гуртожитку чи є службовим житлом.

Відтак, враховуючи те, що будинок у якому знаходиться спірна квартира є комунальною власність територіальної громади м.Львова, спірна квартира теж є комунальною власністю. З огляду на те, що в інтересах територіальної громади діє Львівська міська рада, саме остання може заявляти вимоги про визнання відсутності права на проживання чи втрати такого права відповідачів за зустрічним позовом.

Відповідачем ОСОБА_5 всупереч вимог ст. ст.12, 81 ЦПК України не надано суду жодних доказів, які б свідчили про прийняття рішення щодо її вселення та видачу їй ордеру на вселення у спірну квартиру чи укладення з нею договору найму, а тому нею не доведено факту порушення її житлових прав. Такі обставини як її реєстрація у спірній квартирі, проживання протягом тривалого часу, фактичне виконання обов'язків наймача житла, що були встановлені під час розгляду справи, за відсутності даних про підстави її вселення у спірне житло не свідчать про порушення її права.

З огляду на наведені обставини підстави для задоволення вимог зустрічного позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні ліжко-місцем - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Головуюча: