Ухвала суду № 80678481, 06.03.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/825/17

Пр. № 2-п/336/1/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2018 року частково задоволений позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки, відшкодування моральної шкоди. З товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 841 грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 26340 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що його представник з поважних причин не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, оскільки повістку було направлено за адресою попередньої реєстрації товариства, тоді як 14 березня 2018 року загальними зборами учасників суб’єкта господарювання затверджено зміну адреси місцезнаходження товариства.

Крім того, у відповідача є окремі докази, а саме: розрахунки та документи, які підтверджують належне виконання ним вимог законодавства про працю, що виключає стягнення з нього грошових сум на користь позивача.

Оскільки копія судового рішення отримана ним 16 квітня 2018 року, а вже 26 квітня 2018 року поштою було направлено заяву про перегляд заочного рішення, просить про поновлення пропущеного з поважних причин строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На підставі викладеного просить про скасування заочного рішення суду.

В судове засідання з приводу розгляду заяви учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення заяви, не з’явилися, що в силу ч. 1 ст. 287 ЦПК України зумовило вирішення заяви у відсутність сторін.

Вирішуючи заяву відповідача, суд виходить з такого.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, як випливає із змісту ч. 2 ст. 284 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч. 3 ст. 284 ЦПК).

Так як копію судового рішення відповідач отримав 16 квітня 2018 року, а вже 26 квітня 2018 року (а. с. 140), тобто у встановлений частиною 3 ст. 284 ЦПК України строк, направив поштою заяву про перегляд заочного рішення, суд знаходить всі підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суд знаходить заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

В силу ст. 284 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, лише сукупність зазначених обставин може зумовити скасування заочного рішення.

За змістом ст. 128 ЦПК України судові повістки, адресовані юридичним особам, надсилаються за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Обов'язок учасників процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання внормований статтею 131 ЦПК України.

Наслідки невиконання цього обов’язку передбачені частиною 1 статті 131 ЦПК України, згідно з якою у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як випливає з розписки на а. с. 36 представник відповідач вчасно особисто отримав повістку про судовий розгляд, який мав відбутися 31 травня 2017 року, проте до суду не з’явився без повідомлення причин такої неявки.

Отримано судову повістку представником відповідача було і 6 червня 2017 року, а також 11 жовтня 2017 року, 4 січня 2018 року, як випливає з розписок на аркушах справи 83, 97, 98, 104, 106.

Нехтування відповідачем обов’язку повідомлення суду адреси нового місцезнаходження за умови його зміни, як посилається на це представник відповідача, також не свідчить на користь належної процесуальної поведінки учасника справи.

Більш того, зміна адреси місцезнаходження за два дні до призначеного засідання, а саме: 14 березня 2018 рок (а. с. 129), тоді як розгляд справи було завершено 16 березня 2018 року ухваленням рішення, про перегляд якого просить представник, навіть за умови інформування про це суд не могла б увінчатися вчасним повідомленням про дату судового засідання.

Проте відсутність такого повідомлення дає підстави для констатації того, що судова повістка є доставленою.

З огляду на перевірені судом обставини суд доходить висновку про відсутність поважних причин для неявки представника відповідача, а його процесуальну поведінку розцінює як розпорядження своїм правом на власний розсуд.

При цьому суд виходить з того, що навіть за умови доведеності поважності причин неявки в суд першої інстанції, суд в силу ст. 223 ЦПК України вправі винести заочне рішення за умови другої неявки відповідача, незалежно від причини цієї неявки.

Підсумовуючи наведені міркування, суд не може констатувати наявність однієї із складових, сукупність яких є підставою для скасування заочного рішення, а саме: поважності причини неявки відповідача в судові засідання та неповідомлення про них (причини) суду.

Щодо другої складової - наявності фактичних даних, які не враховані судом, суд бере до уваги такі обставини.

Клопотання про дослідження доказів вручення позивачу трудової книги було заявлено представником відповідача в судовому засіданні 11 квітня 2017 року, і саме у зв’язку з їх дослідженням в судовому засіданні було оголошено перерву.

Між тим ані в судове засідання, в якому мали досліджуватися вказані докази, ані в чотири засідання, що призначались після цієї дати представник відповідача, як зазначено, повідомлений належним чином, не з’явився, як не з’явилися і свідки, про допит яких він клопотався, що зумовило вирішення справи на підставі наявних в ній фактичних даних.

Заявляючи в заяві про перегляд заочного рішення про наявність окремих доказів, представник відповідача, який на стадії надання суду доказів свідомо розпорядився своїм правом на власний розсуд, і в цій заяві не називає ці фактичні дані.

Вказані обставини не дають підстав для констатації значущості тих даних, про які невідомо суду.

І хоча неявка учасників справи в засідання з розгляду заяви про скасування заочного рішення не є перешкодою для вирішення цієї заяви, проте суд неодноразово намагався викликати представника з метою отримання істотних для справи доказів або хоча б посилання на них, проте, як зазначено, представник відповідача не відвідав і засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

За згаданих обставин суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, оскільки заявник не довів жодної з обставин, лише сукупність яких відповідно до закону є підставою для скасування заочного рішення.

Ухвалюючи про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, суд у відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України вважає за необхідне роз’яснити відповідачу право на подання апеляційної скарги на заочне рішення у загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Керуючись ст. ст. 284-287, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витребування трудової книжки, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Роз’яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» право на оскарження заочного рішення суду в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Щаслива