Рішення № 80677779, 22.03.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/525/2019

Справа № 317/433/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

при секретарі судового засідання Московкіній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк» або «Позивач») до ОСОБА_1 (далі – «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

05 грудня 2013 року між сторонами у справі було укладено договір б/н, відповідно до якого позивач встановлює відповідачу кредитний ліміт в розмірі 3600 гривень 00 копійок з нарахуванням 27,6 % річних на рік на суму залишку заборгованості

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю виконав вимоги Договору, надавши ОСОБА_1 кредит на вказану вище суму.

Відповідач зобов'язання за договором виконував не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 29 листопада 2018 року у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23593,75 грн., з яких:

3637,22 гривень (заборгованість за кредитом);

16356,83 гривень (заборгованість по процентам за користування кредитом);

2000,00 гривень (заборгованість за пенею та комісією);

500,00 гривень (фіксована частина штрафу);

1099,70 гривень (процентна складова штрафу).

Вказану суму позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, разом з позовом надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився. Подав до суду письмову заяву в якій зазначив про визнання суми основного боргу, однак просив суд перевірити нарахування процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору № б/н від 05.12.2013 р., укладеного в формі анкети-заяви, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі, визначеними тарифами банку.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 26, зв.).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складають між сторонами договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13 (а.с. 31, зв.).

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку позичальник зобов’язується погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 28, зв.).

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором банком ОСОБА_1 станом на 29 листопада 2018 р. нарахована заборгованість в зазначеному вище розмірі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки ОСОБА_1 не сплатив заборгованість по тілу кредиту, наявність якої визнав у письмовій заяві, суд вважає позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, для забезпечення дотримання принципів законності та справедливості в цивільному процесі, суд має перевірити ті обставини, на які посилається кожна зі сторін, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач в своїй заяві просив суд перевірити нарахування процентів за договором, й у суду немає підстав для відмови відповідачу в цьому.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, розрахунок процентів як на основну, так і на прострочену заборгованість, здійснювався за такими процентними ставками:

?в період по 31 серпня 2014 року включно – за ставкою 27,6 % річних;

?з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року включно – 32,4 % річних;

?в період з 01 квітня 2015 року – 42,0 % річних.

Однак, здійснивши перевірку арифметичної правильності розрахунку, наданого позивачем, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається зі вказаного розрахунку, початком першого прострочення платежів за кредитом є 26 січня 2014 року. В період з цієї дати та до дня проведення розрахунку позовних вимог (29 листопада 2018 року) розмір заборгованості за тілом кредиту неодноразово змінювався.

При цьому, позивачем в розрахунку здійснено диференційоване нарахування процентів на поточну (стовпчик 3 в розрахунку заборгованості) та на прострочену (стовпчик 5) заборгованість та визначено частку з заборгованості, на яку проценти позивачем не нараховуються (стовпчик 4).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним при розрахунку суми процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, врахувати сумарно поточну та прострочену заборгованість за тілом кредиту.

Розрахунок процентів можна виразити в наступній таблиці, де в графі «Період» зазначено період, за який здійснюється нарахування суми процентів; в графі «Сума боргу» зазначено суму поточної та простроченої заборгованості; в графі «Кількість днів» міститься сумарна кількість днів у періоді, за який нараховуються проценти; графа «Процентна ставка» містить відомості щодо визначеної Тарифами банку процентної ставки в періодах, за які здійснюється розрахунок (зазначено в графах № 6 «% Ставка (поточна заборгованість)» та № 7 «% Ставка (прострочена заборгованість)», значення в яких співпадають по кожному з періодів; в графі «Сума процентів за період» визначено суму процентів, які мали б бути нараховані за вказаною в розрахунку заборгованості ставкою в кожному з періодів, виходячи з вихідних даних, наданих позивачем в розрахунку.

Первинну інформацію щодо зазначених вище обставин суд визначає на підставі відповідних відомостей, зазначених в розрахунку заборгованості, який здійснено позивачем та не спростовано відповідачем.

Таким чином, за умовами договору б/н від 05 грудня 2013 року, який укладено між сторонами у справі, відповідачу ОСОБА_1 позивачем мали б бути нараховані проценти в розмірі 6785,67 грн., в той час як позивач необґрунтовано нарахував відповідачу проценти в набагато більшому розмірі.

Крім того, суд враховує суму процентів, які згідно до відомостей, наданих АТ КБ «Приватбанк» в розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви, були сплачені відповідачем ОСОБА_1 протягом розрахункового періоду.

Такі суми визначені в графі 11 розрахунку «Погашені проценти» і сумарно становлять 3911,67 грн.

Таким чином, сума процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить: 6785,67 грн. – 3911,67 грн. = 2874,00 грн. Саме цей розмір процентів за договором підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк».

Вирішуючи питання про обґрунтованість частини позовних вимог про стягнення штрафів, суд виходить з наступного.

Згідно матеріалів позовної заяви, розмір штрафу складає 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Розраховуючи розмір процентної складової штрафу, суд вважає, що позивачем необґрунтовано включено до загальної суми заборгованості, з яка є базою для розрахунку штрафу, нараховану пеню.

Процентна складова штрафу має бути розрахована з суми заборгованості за тілом кредиту та процентів, тобто – з 6511,22 грн.

5 % від зазначеної суми становить 325,56 грн. і саме цей розмір процентної складової штрафу підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Фіксована частина штрафу в розмірі 500 гривень обумовлена Умовами та підлягає стягненню.

Щодо заявленої до стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд не бачить підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 7336,78 грн. (сім тисяч триста тридцять шість грн. 78 коп.) за кредитним договором № б/н від 05.12.2013 р., яка складається з наступного: 3637,22 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 2874,00 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – фіксована частина штрафу; 325,56 грн. – процентна складова штрафу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 597 грн. 36 коп. (п’ятсот дев’яносто сім грн. 36 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Нікітін