Рішення № 80675537, 14.03.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33676/18

Провадження № 2/761/2171/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 березня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту - відповідач), третя особа: ОСОБА_4 (далі - третя особа), у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 86 055,00 грн., 1 500 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, судовий збір в розмірі 875,55 грн. та 7 752,80 витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2018 року о 09:30 год. у м. Києві на вул. В. Чорновола, буд. 41 (шляхопровід Повітрофлотський) ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2018 р. водія ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Відповідно до звіту № 171 про оцінку автомобіля НОМЕР_2 від 22.05.2018 року, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 81 837,33 грн. Витрати за проведення автотоварознавчого дослідження становили 1 500 грн. Фактично понесені витрати на проведення відновлюваного ремонту автомобіля «SUZUKI VITARA» складають 86 055,00 грн. Дану суму коштів позивач просить стягнути з відповідача як винної у ДТП особи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою судді від 26.10.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 14.03.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Судом встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_3 є ОСОБА_2 (а.с. 7).

08.05.2018 року о 09:30 год. у м. Києві на вул. В. Чорновола, буд. 41 (шляхопровід Повітрофлотський) ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_4 будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень всіх автомобілів, чим порушив п.2.3(б), 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2018 року була встановлена вина у вчиненні вказаного ДТП за відповідачем ОСОБА_3 внаслідок порушення останнім п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України та притягнуто останнього до відповідальності в межах санкції ст.124 КУпАП.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Внаслідок вказаного ДТП автомобіль НОМЕР_6 отримав механічні пошкодження, що доведено в судовому засіданні.

За положеннями статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, потерпіла особа має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді стороною відповідача не надано доказів на підтвердження укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 із страховою компанією, не надано поліс.

За наведеного, відсутні правові підстави вважати, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент виникнення ДТП була застрахована, що позбавляє суд дослідити дані обставини.

Відповідно до звіту № 171 про оцінку автомобіля НОМЕР_2 від 22.05.2018 року, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 81 837,33 грн. (а.с. 10-27).

Також позивач зазнала витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1 500 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №СВ-115/18 від 24 травня 2018 р., квитанцією №ПН11534 від 25 травня 2018 року та актом №ОУ-01/05-3 здачі-приймання (надання послуг) (а.с. 28-29).

Проте, фактично понесені витрати на проведення відновлюваного ремонту автомобіля «SUZUKI VITARA» складають 86 055,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1098689_ВН_087139 від 09 червня 2018р. та квитанціями про оплату послуг (а.с. 30-33).

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, враховуючи ту обставину, що позивачу завдано матеріальну шкоду з вини відповідача, останнім на користь позивача не сплачено грошові кошти в рахунок погашення матеріальних збитків, завданих в ДТП, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти матеріальної шкоди фактично понесених витрат в розмірі 86 055,00 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в сумі 1500,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат варто вказати наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 875,55 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте, в порушення вимог ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем не надано доказів суду щодо вартості кожної наданої послуги і виконаних робіт, що сплачена або підлягає сплаті відповідачем, а складність справи, кількість судових розглядів та предмет спору не обумовлює можливість стягнення таких сум коштів, що зазначено у заяві. Відтак, клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 133, 137, 141, 211, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення матеіральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти матеріальної шкоди в розмірі - 86 055 грн. 00 коп., витрати за проведення експертного дослідження в сумі - 1500 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі - 875 грн. 55 грн., а всього в сумі - 88 430 (вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять) гривень 55 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквизити сторін:

Позивач: ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, адреса проживання АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_8, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2019 року