Ухвала суду № 80674430, 18.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14842/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

за участі:

представника прокуратури - Закревська А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: заступник прокурора Дніпровського району м. Києва, Міністерство фінансів України, Національний Банк України, Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві,

встановив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга, в якій скаржник просить зняти арешт з його майна та виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 05.06.2012 року за № 12577515 про накладення арешту на все нерухоме майно. Скарга обґрунтована тим, що 26.09.2018 року він звернувся із заявою про не зняття заборони і арештів накладених в рамках Виконавчого провадження № 32522025, рішення суду по якому було виконаним. 28.09.2018 року державним виконавцем було повідомлено, що виконавче провадження знищено, у зв'язку із закінченням строків зберігання, у зв'язку з чим вирішити питання про зняття арешту з майна не виявляється можливим.

В судовому засіданні представник Київської місцевої прокуратури № 4 з вимогами скаржника не погодився, вважав скаргу безпідставною.

В судове засідання скаржник не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального права.

В судове засідання суб'єкт оскарження не з'явився, надіслав клопотання про закриття провадження у справі.

В судове засідання представник стягувача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального права.

В судове засідання представники заінтересованих осіб - Міністерства фінансів України, Національного Банку України, не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи сповіщалися згідно норм процесуального права.

Вислухавши представника Київської місцевої прокуратури № 4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2018 року по даній справі відкрито провадження.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

По даній справі встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у період з 14.05.2012 року по 25.12.2014 року перебувала виконавче провадження № 32522025 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 10.02.2012 року № 2-1821/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 658 768,75 грн. 14.05.2012 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 25.12.2014 року виконавче провадження було закрито, а виконавчий лист повернуто стягувачу. В подальшому стягувач повторно подав виконавчий лист, та 21.08.2015 року було відкрито Виконавче провадження № 48442542. 30.06.2017 року у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження № 48494612 від 30.06.2017 року пунктом другим було знято арешт з майна боржника на яке накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на йог відчуження від 14.05.2012 року Виконавче провадження № 32522025 та постановою від 03.03.2017 року Виконавче провадження № 48494612. Пунктами три та чотири знято арешт з коштів боржника та знято тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, яка сформована 11.02.2019 року Відділом примусового виконання рішень, відомості про наявність заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 відсутні.

Викладені обставини спростовують доводи скаржника.

Суд, враховуючи матеріали справи та вимоги законодавства, дійшов висновку, що скарга є безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,2, 3, 18, 39, 40, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453ЦПК України,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: заступник прокурора Дніпровського району м. Києва, Міністерство фінансів України, Національний Банк України, Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту судового рішення 25.03.2019 року.

Суддя: