Рішення № 80674354, 19.03.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10859/18

пр. № 2/759/1505/19

19 березня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Величко Т.О.,

при секретарі Дудник.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 03.01.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Порядок виникнення правовідносин: Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" та Витягу з "Тарифів Банку" додаються до позовної заяви. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Ухвалою Святошинського районного суд м. Києва від 25 липня 2018 відкрито провадження у справі. Ухвалою Святошинського районного суд м. Києва від 22 листопада 2018 року продовжено розгляд справи за правилами загального провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, просив суд слухати справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надавав до суду відзив на позов, посилаючись на те, як вбачається з договору № б/н від 03.01.2013 року ПАТ «Приватбанк» надав відповідачу кредиту розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Строк погашення процентів за користування Кредитом - щомісяця за попередній місяць, строк погашення Кредита - в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця. Відповідно до довідки - розрахунку заборгованість відповідача по кредиту станом на 10.06.2018 року в сумі 77467,36 грн., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 19291,68 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 27223,53 грн., штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 26787,04 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в сумі 3665,11 грн.

Вказував, що 03.01.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір якій оформлений у вигляді Заяви-анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, яка фактично є кредитним договором, що укладено у письмовій формі та підписано сторонами. Відповідно до умов якого кредитний договір складається з Анкети-заяви. Довідки про умови кредитування, Умов і правил надання банківських послуг. За цим договором ПАТ КБ «ПриватБанк» надало відповідачу грошові кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якої передбачено сплату відсотків в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.Згідно з п. 2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця - сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач вказував, що Позивачем не наведено жодних доводів та повного розрахунку суми заборгованості.Відповідач вказував, що згідно з п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, установленого банком. Відповідно до анкети-заяви, особа, яка її підписала, зобов'язана виконувати умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами па сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач вказував, що відповідно до частини четвертої статті 1 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Відповідно до статті 1056-1 ЦК України Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. (ч.З ст. 1056-1)У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Відповідач вказував, що у кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. (ч.4 ст. 1056-1)

Відповідач вказував, що позивачем не було надано будь-яких доказів щодо належного повідомлення боржника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Звертаючись до суду з позовом щодо стягнення заборгованості та обгрунтовуючи свої вимоги щодо розміру відсотків позивач зазначав, що розміщення на сайті банківської установи відповідної^ інформації є належним повідомленням боржника відсоткової ставки. Проте це ні є належним повідомленням боржника про збільшення відсоткової ставки у розумінні ст..І І Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач вказував, що позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідач вказував, що позивачем пропущено строк позовної давності у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вказував, що ч. 1. ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки , Договір №б/н між позивачем та відповідачем був підписаний 03.01.2013 року, а позовна заява подана 15.06.2018 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.

Суд дослідивши письмові докази подані до матеріалів справи встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву № б/н від 03.01.2013 року в який відсутні відомості, що позичальник обрав відповідну картку, також отрмав пам"ятку клієнта, ввідсутні позначки, також відсутній підпис відповідача про ознайомлення із умовами наждання банківськиї послуг,саме із таким текстом, наданим суду.

Судом встановлено, що згідно Анкету-Заяву № б/н від 03.01.2013 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 25000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок., але з яким порядокм було ознайомлено відповідача та з якими умовами, пощивач суду доказів не подав.

Судом встановлено, що позивач в якості доказу заборгованості надав суду розрахунок заборгованості за вкзаним кредитним договором ( а.с.4-7).

Судом встановлено, що згідно довідки Позивача (а.с.83) відповідач- ОСОБА_1, инд.код НОМЕР_1, згідно кредитного договору б/н від 03.01.2013 року отримав картки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 зі строком дії перевипущеної картки до останного дня 09.2020 року.

Судом встановлено, що позивач подав виписку з каркового рахунку відповідача (а.с.66-68) по основній картці НОМЕР_5 за період з 01.01.2013 року по 23.11.2018 року, згідно якої вбачається, що неможливо встановти, який номер карткового рахунку було відкрито відповідачу на підставі Анкети-Заяви від 03.01.20013 року, в якій відсутні відомості про розмір кредиту, який бажав отримати відповідач та з яким лімітом.

Судом встановлено, що розрахунок заборгованості ( а.с. 4-5) складено з 13.09.2013 року, не містить інформації про кредитні кошти, які були перераховані та на який картковий рахунок, з якою періодичністю збільшувався ліміт до 25000,00 грн., та у який спосіб Позивач повідомляв відповідача про збільшення кредитного ліміту, таких доказів позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 10 ЦПУ України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.3. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.2. У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.3. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми);дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.9. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Судом встановлоено, що в обгрунтування позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості позивач надав суду розрахунок заборгованості ( а.с. 4-7), за підписом представника ПриватБанк.

Судом встановлено, що розрахунок заборгованості ( а.с. 4-7), не містить такі обов'язкові реквізити: дату і місце складання;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому розрахунок заборгованості не є фінансовим документом.

Судом встановлено, що також з виписку з каркового рахунку відповідача ( а.с.66-68) по основній картці НОМЕР_5 за період з 01.01.2013 року по 23.11.2018 року, неможливо встановти, який номер карткового рахунку було відкрито відповідачу на підставі Анкети-Заяви від 03.01.20013 року, в якій відсутні відомості про розмір кредиту, який бажав отримати відповідач та з яким лімітом при наявності у відповідача декілка карток ( а.с.83). Вказана виписка по особовому рахнку не засвідчена в установленому законом порядку, не містить підпис уповноваженої особи бухгалтера, а тому також не є бухгалтерським документом та неналежним доказом у справі.

А тому суд дійшов висновку, що позов не доведений належними та обгрунтованими доказами.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки не доведені належниими та допустити доказами та судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючисьст.ст. 11, 267 ,268, 525, 526, 559, 629, 1054 ЦК України; ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя: