Рішення № 80673860, 14.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1626/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Сіренко Д.В., Бодня Є.О., Магльованій Н.І., Юдицькому К.О.,

Кравченко А.С., Головатюк І.І.

за участю: позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача Феклістова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баженков Євген Володимирович про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в якому, просить суд: визнати незаконним його звільнення, скасувати наказ про звільнення, поновити на займаній посаді, стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з наказу № 330-к від 15 липня 2016 року його було прийнято на посаду головного спеціаліста відділу інженерно-технічного забезпечення управління господарського забезпечення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Наказом директора Фонду соціального страхування Баженкова Є. №1052 від 22 грудня 2017 року, ОСОБА_3 звільнено з роботи з посади головного спеціаліста відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України 29 грудня 2017 року, у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників. Вважає дане звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства. Так, у зв'язку з проведенням реорганізації шляхом злиття Фондів, всіх працівників з 01 серпня 2017 року відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України переведено до Фонду соціального страхування України. 12 вересня 2017 року Правлінням Фонду соціального страхування України було прийнято постанову № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», на виконання якої був виданий наказ № 603 «Про зміни в організації виробництва і праці». Представником управління по роботі з персоналом відповідача ОСОБА_8 одночасно всіх працівників Виконавчої дирекції Фонду в усній формі було ознайомлено зі змістом вказаного наказу. Вважає, що про звільнення належним чином не був попереджений, письмових повідомлень про зміни в організації виробництва і праці він не отримував. Він сумлінно та професійно виконував покладені на нього обов'язки трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Він персонально не отримував письмове попередження про виключення із штатного розпису посади, яку він займає, та про його звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Таке письмове попередження він повинен був отримати не пізніше, ніж за два місяці до дати звільнення. Крім того, відповідач не запропонував йому іншої роботи в Фонді. Натомість, як після 26 жовтня 2017 р. так і після 02 січня 2018 р. відповідач продовжував прийом на роботу працівників за наявними вакансіями.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

12 лютого 2018 р. позивач ОСОБА_3 подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача - Виконавчої дирекції Форду соціального страхування на належного відповідача - Фонд соціального страхування України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року замінено неналежного відповідача у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про визнання звільнення з роботи незаконними, скасування наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу на належного відповідача - Фонд соціального страхування України.

28 березня 2018 року до суду надійшов письмовий відзив відповідача, Фонду соціального страхування України, з письмовими доказами на його обґрунтування. У поданому відзиві відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, Постановою правління Фонду від 12 вересня 2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» затверджено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду - 188 штатних одиниць. Постановою правління Фонду від 10 жовтня 2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено та введено в дію з 01 січня 2018 року структуру виконавчої дирекції Фонду. Пунктом 2.2. постанови правління Фонду від 10 жовтня 2017 року №50 виконавчу дирекцію Фонду зобов'язано провести з дотриманням вимог чинного законодавства України організаційні заходи з приведення структури виконавчої дирекції Фонду у відповідність до додатку 2 до цієї постанови. В тому числі попередити працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, про можливі звільнення тощо. 20 липня 2017 року директором виконавчої дирекції Фонду затверджено штатний розпис виконавчої дирекції Фонду з 20 липня 2017 року у кількості 267 штатних одиниць, а 31 жовтня 2017 затверджено новий штатний розпис ВД Фонду з 01 січня 2018 у кількості 188 штатних одиниць. Згідно довідок управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду: від 12.02.2018 №63-07, що станом на 31.10.2018 облікова чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду (з урахуванням працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною) становила 260 осіб, при граничній чисельності 267 осіб; від 12.02.2018 №64-07, що станом на 01.01.2018 облікова чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду (з урахуванням працівників, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною) становила 198 осіб, при граничній чисельності 188 осіб. Порівняльний аналіз штатних розписів ВД Фонду засвідчить про реальне скорочення відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду з 10 штатних одиниць до 4. Таким чином, у Відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників Відповідача. 30 жовтня 2017 року відповідачем було подано звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в Київській міжміський центр зайнятості Подільський районний центр зайнятості. Відповідачем повністю додержано процедуру вивільнення позивача, оскільки 27 жовтня 2017 року позивач персонально попереджений за два місяці про наступне вивільнення, у зв'язку із скороченням з 01 січня 2018 року чисельності штату працівників виконавчої дирекції Фонду, про що свідчить персональний підпис позивача у відомостях щодо попередження осіб про можливе майбутнє звільнення, яка є додатком до наказу виконавчої дирекції Фонду від 26 жовтня 2017 року №603 «Про зміни в організації виробництва і праці». Крім того, дотримано вимог щодо отримання попередньої згоди на звільнення позивача від виборного органу первинної профспілкової організації, що підтверджується згодою Ради Професійної спілки працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 22 грудня 2017 року №01-02. 29 грудня 2017 року відповідачем ознайомлено позивача з наказом про звільнення від 22 грудня 2017 року № 1052, та видано позивачу його копію та належно оформлену трудову книжку, що підтверджується власним підписом позивача в книзі обліку трудових книжок і вкладишів до неї та проведено повний розрахунок. Відповідач не мав можливості з 01 січня 2018 року запропонувати позивачу іншу роботу за відповідними професією та спеціальністю у зв'язку з її відсутністю. Посади, на які в період з 26 жовтня 2017 року по 29 грудня 2017 року приймались та/або переміщувались інші працівники ВД Фонду, та які з 01 січня 2018 року залишались вакантними, не є однорідними посаді позивача.

03 квітня 2018 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідно до якої позивач зазначає, що відзив відповідача не містить жодних достовірних відомостей про те, що позивача було звільнено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства. Після прийняття рішення правлінням Фонду оформленого постановою від 12 вересня 2017 року за № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», до Фонду було прийнято нових працівників на аналогічні посади до тих, на яких працювали працівники, яких в подальшому на виконання вказаної постанови було вивільнено. Тобто, фактичного скорочення чисельності та штату працівників не відбувалось. При цьому Фондом не вжито ніяких заходів для перевірки продуктивності і кваліфікації працівників, які підлягали вивільненню, а також наявності у цих працівників переважного права на залишення на роботі. Посилання Відповідача на ту обставину, що ним було подано звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами організації виробництва і праці в Київський міжміський центр зайнятості та Подільський районний центр зайнятості, ніяким чином не вказує на законність вивільнення працівників, оскільки сам факт подання такої звітності не відображає дотримання Відповідачем передбачених законом строків та порядку вивільнення. Ніхто з працівників Фонду завчасно персонально не був попереджений про те, що його буде вивільнено на виконання постанови правління Фонду від 12 вересня 2017 року за № 47 та відповідно до наказу від 26 жовтня 2017 року за № 603. Надана відповідачем копія відомостей з підписом працівників є додатком до всього наказу від 26 жовтня 2017 року за № 603, а не до конкретного пункту. Крім того, вказаний Відповідачем пункт 3.1 цього наказу не містить відомостей про конкретні посади та конкретних осіб, яких передбачалося вивільняти, а тому підписи у додатку до наказу № 603 свідчать лише про доведення до колективу виконавчої дирекції Фонду постанов правління та самого наказу. Достовірність наданого Відповідачем примірника наказу № 603 та додатку до нього викликає сумніви, оскільки в самому наказі не додержана порядкова нумерація пунктів. Також, наказ містить пряму вказівку до 01 листопада 2017 року провести передбачені законом заходи щодо персонального попередження всіх працівників про зміну в організації виробництва і праці, відповідні зміни істотних умов праці, а також про наступні вивільнення з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників, чого після ознайомлення з наказом виконано не було. Відповідачем не дотримані вимоги щодо отримання попередньої згоди органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача, оскільки ним не додержано строків звернення з поданням про надання такої згоди та строків звільнення після отримання згоди.

12 квітня 2018 року до суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив відповідача, Фонду соціального страхування України, в яких відповідач посилається на те, що всі доводи та міркування позивача за поданою відповіддю на відзив відповідача на позовну заяву зводяться до його власних припущень при хибному трактуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини.

В судовому засіданні 13 квітня 2018 року судом частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про допит свідків, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про витребування оригіналів письмових доказів у справі, а саме: наказу виконавчої дирекції Фонду від 26 жовтня 2017 року №603 «Про зміни в організації виробництва і праці» з додатком; відкладено вирішення клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення технічної експертизи документа, до подання оригіналів документів, задоволено клопотання представника відповідача Фонду соціального страхування України - Феклістова О.В. про допит свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 Також, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Баженкова Є.В. та Профспілкової організації працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, та залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Баженкова Є.В.

В судовому засіданні 06 липня 2018 року судом відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про доручення до матеріалів справи письмових доказів, а саме копії рішення Житомирського районного суду у подібній справі, диплому про вищу економічну освіту позивача, та про витребування у відповідача копій документів про прийняття на роботу працівників. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року в задоволенні клопотання представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про призначення по справі технічної експертизи документа, відмовлено.

В судовому засіданні 06 липня 2018 року позивач ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити з підстав викладених у заявах по суті справи. Додатково позивач зазначив, що текст наказу від 26 жовтня 2017 року №603 «Про зміни в організації виробництва і праці» йому, та іншим працівникам відділу було оголошено 17 жовтня 2017 року в іншій редакції, ніж в тій яка надана відповідачем. Він розписався на листку, в п.15.2, з переліком посад та прізвищ працівників, на якому не було примітки, та вважав, що розписується за оголошений наказ від 26 жовтня 2017 року №603. При цьому, під час оголошення наказу від 26 жовтня 2017 року №603 пояснювали, що можливо буде звільнення по Фонду, а не конкретних працівників, сам текст наказу він не пам'ятає.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 додатково зазначив, що 27 жовтня 2017 року позивачу було повідомлено про зміни в організації виробництва та праці, зміни у розмірі заробітної плати. Під час звільнення позивачу не було запропоновано жодної вакансії не зважаючи на те, що відповідач, після 27 жовтня 2017 року здійснював прийом працівників на роботу. ОСОБА_8 самостійно проголосив себе головою профспілкової організації та надав згоду на звільнення позивача.

Представник відповідача Фонду соціального страхування України - Дубовик А.А. в судовому засіданні 06 липня 2018 року проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових заявах по суті справи. Додатково зазначив, що порушенням строків попередження про наступне звільнення, у разі їх наявності, не тягне за собою поновлення працівника на роботі, а є підставою для перенесення дати звільнення. Оскільки позивач не є фахівцем у галузі менеджменту та права, йому і не було запропоновано іншої посади, яка була вільна на той час.

В судовому засіданні 06 липня 2018 року оголошена перерва для виклику свідків.

В судовому засіданні 03 вересня 2018 року судом задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про долучення до матеріалів справи письмового доказу, а саме копії диплому про здобуття позивачем вищої економічної освіти, яке надійшло до суду 27 вересня 2018 року, та повернуто письмовий доказ - посадова інструкція від 05 вересня 2017 року, оскільки не додано доказів направлення такого доказу іншим учасникам справи у відповідності до вимог ч. 9 ст. 85 ЦПК України. В судовому засіданні оголошена перерва у зв'язку з неявкою в судове засідання свідків.

07 вересня 2018 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про долучення до матеріалів справи копії посадової інструкції головно спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту Департаменту аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 05 вересня 2017 року. Заява обґрунтована тим, що з урахуванням п. 5.1 вказаної інструкції, позивач міг би обіймати вакантну посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту Департаменту аудиту виконавчої дирекції Фонду, однак йому ця посада запропонована не була.

13 вересня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача Фонду соціального страхування України - Феклістова О.В., в яких останній зазначає, що інформація викладена в листі Пенсійного фонду України від 13.03.2018 № 8044/04/4 лише зазначає кількість осіб, яких було прийнято і звільнено з роботи, і не визначає, які саме посади були вивільнені, і на які посади були прийняті працівники. Крім того, інформація, викладена в листі і долучена за клопотанням позивача до матеріалів справи, не містить обставини, які мають значення для вирішення справи. В той же час, листом від 23.05.2018 № 17556/02-12, Пенсійний фонд України надав на адресу Фонду вичерпну інформацію, що міститься в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо чисельності працевлаштованих та звільнених осіб страхувальником - Фондом за період вересень 2017 року - лютий 2018 року за категоріями осіб, а саме: наймані працівники з трудовою книжкою; наймані працівники без трудової книжки; особи, які виконують роботи за договором цивільно-правового характеру; особи, яким надано відпустка по догляду за дитиною від трирічного віку до досягнення шестирічного віку; особи, яким надано відпустку по вагітності і пологах; особи, яким надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже, інформація надана листом Пенсійного фонду України від 13.03.2018 № 8044/04/4 містить загальні показники, до яких включені всі категорії осіб. Крім того, в службовій записці начальника Управління по роботі з персоналом Фонду від 17.04.2018 № 144-07 зазначено інформацію щодо яких посад і працівників подавались відомості Фондом. З перерахованих в службовій записці посад жодна не відповідає кваліфікації позивача. відповідач не мав можливості запропонувати з 01.01.2018 року позивачу іншу роботу за відповідними професією та спеціальністю у зв'язку з її відсутністю, що підтверджується відомостями з наданих копій штатних розписів та довідок управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду від 12.02.2018 № 64-07 та від 19.02.2018 № 79-07, які містяться в матеріалах справи. До вказаних пояснень представником відповідача долучено копію листа Пенсійного фонду України від 23.05.2018 № 17556/02-12, копію службової записки начальника Управління по роботі з персоналом з додатками.

02 жовтня 2018 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача Фонду соціального страхування України - Феклістова О.В., в яких останній зазначає, що станом на 27 жовтня 2017року, коли позивача було персонально попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду, у виконавчій дирекції Фонду були наявні 7 вакантних посад, про що відповідачем надано довідку від 19.02.2018 №79-07. За результатами опрацьовування поданих пропозицій, документів особової справи ОСОБА_3, встановлено відсутність правових підстав для пропонування останньому іншої роботи у виконавчій дирекції Фонду за наявними вакантними посадами. Відповідно до документів, які містяться в особовій справі ОСОБА_20, останній закінчив: 07.11.2002р. ЗАТ «Вищий навчальний заклад «Київський гуманітарний інститут» і збодув кваліфікацію економіст-фінансист (спеціаліст); 29.11.2001р. Київський гуманітарний інститут і здобув кваліфікацію бакалавра з економіки підприємництва; 25.06.1999р. Київський автотранспортний технікум та йому присвоєно кваліфікацію бухгалтера (молодший спеціаліст). Відповідач не мав можливості запропонувати з 01 січня 2018 року позивачу іншу роботу за відповідними професією та спеціальністю (згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 №336) у зв'язку з її відсутністю згідно кваліфікації позивача, що стверджуються також Довідкою управління по роботі з персоналом від 27.09.2018 № 278-07 щодо скорочення головного спеціаліста відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду управління справами виконавчої дирекції Фонду ОСОБА_3 Твердження представника позивача про можливість зайняття ОСОБА_3 вакантної посади головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту виконавчої ерекції Фонду у зв'язку з наявністю у позивача повної вищої економічною освіти є не обґрунтованим, суперечить вимогам діючого законодавства. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004р. № 336, є систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведено у Класифікаторі професій (ДК 003:2005). Позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам ні Довідника, ні інструкції головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту: позивач не мав взагалі стажу бухгалтерської роботи та не мав повної вищої освіти за кваліфікацією «облік і аудит» (магістр, спеціаліст). До додаткових пояснень представником відповідача долучено довідку управління по роботі з персоналом від 27.09.2018р. №278-07 з додатками.

17 жовтня 2018 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баженкова Є.В. відповідно до яких, сотанній просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої пояснення обгрунтовує тим, що постановою правління Фонду від 08 лютого 2017року № 13 затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду у кількості 267 осіб, та структуру виконавчої дирекції Фонду, яка передбачала наявність департаменту експертизи тимчасової непрацездатності виконавчої дирекції Фонду. Постановою правління Фонду від 11 вересня 2017 року № 47 затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду у кількості 188 осіб. 20 липня 2017 року ним затверджено штатний розпис виконавчої дирекції Фонду з 30 липня 2017 року у кількості 267 штатних одиниць, а 31 жовтня 2017 року затверджено новий штатний розпис ВД Фонду з 01 січня 2018 року у кількості 188 штатних одиниць. Порівняльний аналіз штатних розписів ВД Фонду засвідчить про реальне скорочення відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду з 10 штатних одиниць до 4. 26 жовтня 2017 року ним було видано наказ № 603 «Про зміни в організації виробництва і праці», а 31 жовтня 2017 року затверджено новий штатний розпис. За результатами опрацьовування поданих пропозицій, документів особової справи ОСОБА_3, йому доповіли про відсутність правових підстав для пропонування йому іншої роботи у виконавчій дирекції Фонду за наявними вакантними посадами у Фонді в період з 27 жовтня 2017 року (дати персонального попередження) по 29 грудня 2017 року (дати звільнення). Позивач ОСОБА_3 не відповідав кваліфікаційним вимогам ні Довідника кваліфікаційних характеристик професій, ні посадової інструкції головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту, позивач не мав взагалі стажу бухгалтерської роботи та не мав повної вищої освіти за кваліфікацією «облік і аудит» (магістр, спеціаліст).

В судовому засіданні 18 жовтня 2018 року судом задоволені заяви, клопотання учасників справи про доручення до матеріалів справ заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про доручення доказів від 07 вересня 2018 року, письмових пояснень представника відповідача Фонду соціального страхування України - Феклістова О.В., які надійшли до суду 13 вересня 2018 року, додаткових письмових пояснень представника відповідача Фонду соціального страхування України - Феклістова О.В., які надійшли до суду 02 жовтня 2018 року, письмових поясненнь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баженков Є.В., які надійшли до суду 17 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні 22 листопада 2018 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відмовився від раніше поданого клопотання про допит свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Представник відповідача Фонду соціального страхування України - Феклістова О.В. відмовився від раніше поданого клопотання про допит свідка ОСОБА_15

В судовому засіданні 14 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в порядку доповнення подав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що після прийняття рішення правлінням Фонду, оформленого постановою від 12 вересня 2017 року № 47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», яка є обов'язковою для виконання відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до Фонду було прийнято нових працівників на аналогічні посади до тих, на яких працювали працівники, яких в подальшому було звільнено за скороченням. Відомостей про наявність всіх вакансій у Фонді на момент звільнення ОСОБА_21 відповідач не надав. Проте достеменно відомо, що такі посади були, зокрема, вакантною посадою була посада головного спеціаліста відділу обліку, аналізу та планування доходів управління обліку страхувальників та доходів, яка потребувала кваліфікаційну вимогу вищу економічну освіту. В період з 12 вересня 2017 року по 26 жовтня 2017 року до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України було прийнято працівників на наступні вакантні посади: головний спеціаліст відділу господарського забезпечення; радник директора; водій автотранспортних засобів; прибиральник службових приміщень; головний спеціаліст відділу забезпечення діяльності колегіальних органів. Роботу на цих посадах ОСОБА_21 також не було запропоновано. Той факт, що на вакантні посади у Фонд, зі слів відповідача, були прийнятті спеціалісти з високою кваліфікацією та досвідом, ніяким чином не спростовує того, що роботодавець зобов'язаний був запропонувати ці посади працівникам, яких скорочували. Предметом позову не є оскарження відмови у прийнятті на роботу, а недотримання процедури скорочення. Твердження відповідача про те, що позивач, який має вищу економічну освіту, зі знанням діловодства Фонду та його загальної діяльності, не відповідає кваліфікаційним вимогам для обіймання вакантних посад головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення управління організаційної роботи є безпідставними й такими, що вводять суд в оману. ОСОБА_22 не був завчасно персонально попереджений про те, що його буде звільнено. Працівникам Фонду ніхто не оголошував наказ від 26 жовтня 2017 року за № 603, а було лише усно доведено зміст постанов правління Фонду за №№ 50, 51, 52 від 10 жовтня 2017 року. На момент ознайомлення з цими постановами наказу від 26 жовтня 2017 року за № 603 не існувало. Надана відповідачем, на підтвердження обставин персонального попередження ОСОБА_3, копія наказу від 26 жовтня 2017 року за № 603, в якому йдеться про скорочення, є недостовірною (підробленою). Як зазначено в наказі від 26 жовтня 2017 року за № 603, його видано на виконання постанов Правління Фонду від 12 вересня 2017 року за № 47 та від 10 жовтня 2017 року за №№ 50, 51, 52. Проте, жодна з цих постанов не містить відомостей про можливе майбутнє звільнення працівників саме у зв'язку із скороченням. Надані суду списки, називаються, - «Відомості, щодо персонального попередження осіб про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці у відповідності до постанов правління Фонду соціального страхування України...». В назвах відсутнє посилання на наказ № 603 від 26 жовтня 2017 року. Під відомостями міститься примітка про те, що працівників ознайомлено з наказом № 603, з явними ознаками підроблення (невідповідність тексту, перекоси по відношенню до інших текстів та ін..). Відомості, які відповідач називає додатком до наказу № 603, містять підписи 233-х осіб, тобто всіх працівників виконавчої дирекції Фонду, про те, що вони ознайомлені з вказаними постановами. Тобто, ОСОБА_3 розписався в тому, що йому було повідомлено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, а не про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням. Крім того, наказ № 603 (навіть в тій редакції, яка надана відповідачем) названий «Про зміни в організації виробництва і праці». Відмітка про те, що це наказ з кадрових питань на ньому відсутня, хоча у випадках скорочення працівників, така відмітка повинна міститись відповідно до Інструкції з діловодства Фонду, яка в свою чергу є відображенням Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади затвердженої Постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1242. Наданий відповідачем наказ виконавчої дирекції Фонду від 26.10.2017 № 603 не містить переліку посад, які підлягали скороченню. Штатний розпис було затверджено лише 31.10.2017, а тому ні керівники, ні працівники Фонду не знали і не могли знати того, які саме посади і особи підлягають скороченню. Після 31 жовтня 2017 року ніхто персонально про скорочення не попереджався.

В судовому засіданні 14 березня 2019 року позивач ОСОБА_3 в порядку доповнення пояснив, що наказ виконавчої дирекції Фонду від 26.10.2017 № 603 йому ніхто не давав, а про його наявність він дізнався вже після звільнення. Оскільки позовну заяву писав адвокат та останній вже мав на руках цей наказ, у позовній заяві помилково було вказано що він був ознайомлений з наказом.

Також, за клопотанням сторони позивача судом були допитані в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_17

Так, свідок ОСОБА_13, суду пояснила, що вона як і позивач колишні працівники відповідача та були звільнені на підставі наказу виконавчої дирекції Фонду від 26.10.2017 № 603. Особисто її 26 жовтня 2017 року попередили про зміни в організації і виробництві праці та дали підписати додаток до наказу, який вона не бачила. На той час це був ще не додаток до наказу, а аркуш паперу формату А4 з прізвищами та посадами працівників. Також, їй повідомили, що будуть зміни в назвах департаментів та у розмірах посадових окладів. 31 жовтня 2017 року директор підписав штатний розклад, який вводився в дії з 01 січня 2018 року, з якого вбачалось які одиниці скорочуються. Про своє звільнення вона дізналася 27 грудня 2019 року. Працівники, які були звільнені та не погодилися з цим, мають на руках 3-4 різних текстів наказу виконавчої дирекції Фонду від 26.10.2017 № 603. Про звільнення саме позивача, порядок ознайомлення останнього з наказом виконавчої дирекції Фонду від 26.10.2017 № 603, їй нічого не відомо, присутньою при цих подіях вона не була. А позивач їй нічого не розповідав.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що позивача у справі знає приблизно три роки, працював разом з ним у Фонді соціального страхування України. 27 жовтня 2017 року його разом з іншими працівниками відділу, в тому числі і позивача, зібрали в кб. 103 та ознайомили з наказом про зміни істотних умов праці: перейменування відділів, зміна розміру заробітної плати та він був присутній коли позивач розписувався за ознайомлення з наказом, номер якого він не пам'ятає. Чи попереджували в той час про можливе скорочення працівників він не пам'ятає. Після цього, він не отримував персонального попередження про скорочення чи звільнення та на скільки йому відомо, такого попередження ніхто не отримував. Розмов на підприємстві про те, що когось будуть скорочувати не велося.

За клопотанням сторони відповідача судом були допитані в якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_14

Так, свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що з позивачем, станом на жовтень 2017 року, працювала в одному відділі - відділ обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України. 27 жовтня 2017 року працівників їх відділу зібрали та ознайомили з наказом виконавчої дирекції Фонду №603 від 26 жовтня 2017 року, про істотні зміни умов праці та можливе скорочення з 01 січня 2018 року. Після цього, надали на підпис відомості, в яких була таблиця з найменуванням посад, прізвищ працівників, місцем для підпису та внизу містилася примітка щодо можливого скорочення, точний текст якої вона не пам'ятає. Вона ознайомившись з наказом поставила всій підпис у відомості, так само було зроблено позивачем у її присутності. Також свідок підтвердила наявність її підпису в п. 15.2 додатку до наказу №603 від 26 жовтня 2017 року та наявність примітки в останньому, на час проставляння нею та іншими працівниками її відділу підпису, що надані судом свідку на ознайомлення.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що з позивачем разом працював приблизно 1,6 років спочатку в різних відділах одного управління, а в подальшому в одному відділі - відділ обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України. 27 жовтня 2017 року працівників їх відділу зібрали в актовому залі та оголосили наказ виконавчої дирекції Фонду №603 від 26 жовтня 2017 року, про істотні зміни умов праці, зміну найменувань відділів, зміну посадових окладів та можливе скорочення з 01 січня 2018 року. Після цього надали списки на підпис, в яких містились найменування посад, прізвища, місце для підпису та примітку. Я, як і позивач в моїй присутності, розписалися в цих відомостях. В наказі виконавчої дирекції Фонду №603 від 26 жовтня 2017 року, не було зазначено посад і прізвищ осіб, які підлягали скороченню. Також свідок підтвердив наявність його підпису в п. 15.2 додатку до наказу №603 від 26 жовтня 2017 року та наявність примітки в останньому, на час проставляння ним та іншими працівниками відділу підпису, що надані судом свідку на ознайомлення.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що позивач його колишній підлеглий. Він був начальником відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України. Після прийняття правлінням Фонду постанов, було відомо про скорочення посад та можливе звільнення, у зв'язку з чим ОСОБА_8 дав доручення усім начальникам управлінь зібрати усіх працівників. Він зібрав усіх працівників свого відділу та в кб. 104 ОСОБА_8 оголосив наказ виконавчої дирекції Фонду №603 від 26 жовтня 2017 року, відповідно до якого згідно рішення правління Фонду внесені зміни до чисельності виконавчої дирекції Фонду, а також до його робочих органів. Відповідно до цих рішень, йому та його підлеглим, надали список працівників і вони були письмово повідомлені, що з 01 січня 2018 року відбудеться скорочення та відбудуться зміни істотних умов праці. Список, в якому вони розписувались, був додатком до наказу виконавчої дирекції Фонду №603 від 26 жовтня 2017 року, містив в собі найменування посад, прізвища працівників, місце для підпису та примітку - витяг з наказу про скорочення з 01 січня 2018 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Він особисто, та особисто усі його підлеглі, в тому числі і позивач, розписувалися у цій відомості в його присутності. Також свідок підтвердив наявність його підпису в п. 15.2 додатку до наказу №603 від 26 жовтня 2017 року та наявність примітки в останньому, на час проставляння ним та іншими працівниками відділу підпису, що надані судом свідку на ознайомлення. Також, свідок додав, що після попередження усіх працівників, він не знав чи звільнять безпосередньо його, оскільки дійсно відбулося скорочення та з 10 працівників відділу залишилось лише 4. В подальшому йому було запропоновано продовжувати працювати на посаді начальника та підібрати кадри. Позивач, як головний спеціаліст, слабо знав матеріально-технічну базу Фонду, слабо користування програмним забезпеченням, на низькому рівні готував службові записки, не мав належної освіти та стажу роботи, у зв'язку з чим підлягав скороченню.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи Наказом № 339к від 15 липня 2016 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу інженерно-технічного забезпечення управління господарського забезпечення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується копією трудової книжки АЕ №126974.

Наказом № 386-к від 31 липня 2017 року ОСОБА_3 звільнений у зв'язку з переведенням у виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України.

Наказом № 315к від 01 серпня 2017 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу обліку матеріально - технічної бази Фонду управління справами.

Постановою правління Фонду соціального страхування України №47 від 12 вересня 2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» затверджена з 01 січня 2018 року гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду - 188 штатних одиниць.

Директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України листом від 29 вересня 2017 року №2.4-37-671 було доведено до відома голови Професійної спілки працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що 12 вересня 2017 року правлінням Фонду соціального страхування України видана постанова «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» №47, якою з 01 січня 2018 року затверджена гранична чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниць, а на сьогодні гранична чисельність працівників Фонду складає 7988 штатних одиниць. На виконання вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», попереджено про майбутні можливі зміни у структурі Фонду з 01 січня 2018 року та заплановане скорочення працівників, про зміни в організації виробництва і праці, істотних умов праці.

Постановою правління Фонду соціального страхування України №50 від 10 жовтня 2017 року «Про затвердження структури органів Фонду» затверджено структуру робочих органів виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 1 та структуру виконавчої дирекції Фонду згідно з додатком 2, яка вводиться в дію з 01 січня 2018 року. 31 жовтня 2017 року затверджений відповідний штатний розпис, в якому відсутній відділ обліку матеріально-технічної бази Фонду.

Гранична чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду станом на 31 жовтня 2017 року становила 267 штатних одиниць (облікова чисельність становила - 260 осіб), станом на 01 січня 2018 року - 188 штатних одиниць ( облікова - 198 осіб).

Наказом директора Фонду соціального страхування Баженкова Є. №1052 від 22 грудня 2017 року, ОСОБА_3 звільнено з роботи з посади головного спеціаліста відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду соціального страхування України 29 грудня 2017 року, у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 3 ст. 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Право визначати чисельність і штат працівників належить до компетенції саме власника підприємства або уповноваженому ним органу. Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, між інших, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З наданих суду штатних розписів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України вбачається, що штатна чисельність працівників підприємства скоротилася з 267 штатних одиниць до 188.

За таких обставин, вбачається, що відбувся процес оптимізації Фонду соціального страхування України, мали місце зміни в організації виробництва і праці, що призвело до скорочення чисельності штатних одиниць, що згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є самостійною підставою для розірвання трудового договору.

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України №603 від 26 жовтня 2017 року «Про зміни в організації виробництва і праці» введено в дію з 01 січня 2018 року у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть за собою зміну істотних умов праці, вказаних у постановах правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10 жовтня 2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10 жовтня 2017 року №52 «Про затвердження схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Положення про умови оплати праці та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України». Управлянню по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду доручено до 01 листопада 2017 року провести передбачені чинним законодавством заходи щодо персонального попередження всіх працівників виконавчої дирекції Фонду про зміни в організації виробництва і праці, відповідні зміни істотних умов праці, а також про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду під особистий підпис (згідно з додатком).

З додатку до наказу №603 - аркуші ознайомлення працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з наказом «Про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників», вбачається, що в п.15.2 - відділ обліку матеріально-технічної бази Фонду, 9 з 10 працівників, серед яких і ОСОБА_3 ознайомлені 27 жовтня 2017 року під особистий підпис про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та скорочення чисельності працівників.

Доводи позивача про те, що він не вважав, що вказаний наказ може потягти наслідки звільнення судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем не доведено обставин того, що даний наказ мав відмінний зміст від наданого відповідачем. Також необхідно зауважити, що зі змісту наказу не вбачається, що він не може тлумачитись, як неможливість потягти за собою наслідків звільнення. Також, слід звернути увагу, що надана і позивачем, на обґрунтування пояснень в частині наявності декількох редакції наказу №603 від 26 жовтня 2017 року, незасвідчена копія наказу №603 від 26 жовтня 2017 року, справжність якої заперечується відповідачем, також містить в собі посилання про необхідність попередження всіх працівників про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду. Крім того, постанови правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», від 10 жовтня 2017 року №50 «Про затвердження структури органів Фонду», від 10 жовтня 2017 року №52 «Про затвердження схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», від 10 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Положення про умови оплати праці та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», розміщуються на сайті Фонду та є загальнодоступними. Пояснення позивача щодо неналежного повідомлення останнього про вивільнення у зв'язку із скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду, не доведення до відома наказу №603 від 26 жовтня 2017 року, спростовується поясненнями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_14, в присутності яких позивачу було доведено до відома зміст вказаного наказу, та останній розписався в додатку до наказу, який містив примітку з посиланням на такий наказ. При цьому, суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_13, оскільки останній відомості, щодо ознайомлення позивача з наказом №603 від 26 жовтня 2017 року та обставини попередження про вивільнення не відомі, свідком цих подій вона не була. Пояснення свідка ОСОБА_17 не мають суттєвого значення для вирішення справи по суті, оскільки останній не пам'ятає з яким саме наказом 27 жовтня 2017 року ознайомлювали працівників відділу, в якому він працював разом з позивачем, та чи попереджували про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням штату.

Розірвання трудового договору з даних підстав має проводитися з дотриманням передбаченого ст. 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З аналізу наведеного слідує, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати вивільнюваному працівнику роботу яку він може виконувати за відповідною професією чи спеціальністю. З наведеного слідує, що обов'язок роботодавця запропонувати працівнику іншу роботу не є безумовним, такому обов'язку кореспондує фактична можливість пропонування роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яку вивільнюваний працівник не може виконувати в силу освіти, спеціальності, професії, практичних навичок, тощо, а не будь яку роботу яка наявна на підприємстві.

Таким чином власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Тобто роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Законодавством не встановлено форму й порядок попередження працівників про наступне звільнення. Його доцільно оформити письмово в довільній формі, а ознайомлення з таким попередженням працівник повинен засвідчити підписом із зазначенням дати.

Попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб у разі виникнення конфліктної ситуації роботодавець міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення й дату, коли це попередження було зроблено, - не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

У цьому зв'язку судом встановлено, що 27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був оголошений наказ Фонду №603 «Про зміни в організації виробництва і праці» який містить відомості про наступне вивільнення у зв'язку з скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників, тобто було повідомлено про майбутнє вивільнення. Позивач ознайомився з вказаним повідомленням, про що поставив свій підпис 27 жовтня 2017 року.

Враховуючи викладене відповідачем виконано вимоги закону в частині повідомлення позивача про майбутнє вивільнення за два місяці перед звільненням, оскільки, звільнення відбулось 29 грудня 2017 року.

Також, на виконання ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України відповідачем 30 жовтня 2017 року було подано звітність про заплановане масове вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в Київський міжміський центр зайнятості Подільського районного центру зайнятості.

Щодо пропозицій позивачу роботи за відповідною професією, спеціальністю чи кваліфікацією, то суд зазначає наступне.

Відповідно до службової записки начальника Управління по роботі з персоналом Фонду від 17 квітня 2018 року № 144-07 зазначено інформацію щодо яких посад і працівників подавались відомості Фондом. З перерахованих посад жодна не відповідає кваліфікації позивача.

Листом від 23 травня 2018 року № 17556/02-12 Пенсійний фонд України надав на адресу Фонду інформацію щодо чисельності працевлаштованих та звільнених осіб страхувальником - Фондом за період вересень 2017 року - лютий 2018 року за категоріями осіб, а саме: наймані працівники з трудовою книжкою, наймані працівники без трудової книжки, особи які виконують роботи за договором цивільного - правового характеру, особи, яким надано відпустка по догляду за дитиною від трирічного віку до досягнення шестирічного віку, особи, яким надано відпустку по вагітності і пологах, особи, яким надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідач не мав можливості запропонувати позивачу з 01 січня 2018 року іншу роботу за відповідною професією та спеціальністю у зв'язку з її відсутністю, що підтверджується відомостями з наданих копій штатних розписів та довідок управління по роботі з персоналом виконавчої дирекції Фонду від 12 лютого 2018 року № 64-07, №63-07, від 19 лютого 2018 року № 79-07, від 27 вересня 2018 року №278-07.

Крім того, суд критично відноситься до наданого під час розгляду справи, позивачем копії диплому про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю «Фінанси» та здобуття кваліфікації економіст-фінансист, як доказу наявності у позивача відповідної кваліфікації, оскільки копію такого диплому позивачем, за час його роботи, не була надана відповідачу для долучення до матеріалів особової справи. У зв'язку з викладеним, Фонд був позбавлений можливості запропонувати позивачу вакантні на той час посади з урахуванням його спеціальності та кваліфікації.

Також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що наявні у позивача вакантні посади з 26 жовтня 2017 року по 29 грудня 2017 року, а саме: заступника директора виконавчої дирекціє Фонду; директора департаменту юридичної роботи, заступника начальника відділу договірної роботи департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу правового забезпечення представництва Фонду департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу нормативно-правового відділу департаменту юридичної роботи, головного спеціаліста відділу внутрішнього та зовнішнього аудиту департаменту аудиту; головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення управління організації роботи, а з 01 січня 2018 року - заступника директора виконавчої дирекції Фонду та директора департаменту фінансово-економічної діяльності, бухгалтерського обліку та консолідованої звітності, не могли бути запропоновані позивачу, оскільки вони не відповідають спеціальності та професії позивача.

Наявність інших вакантних посад у Фонді які б відповідали професії, спеціальності чи кваліфікації позивача судом не встановлено, твердження позивача в цій частині зводяться до загальних засад про необхідність пропозиції та не підкріплюються конкретними вказівками на посаду, яка відповідає його освіті, професії, спеціальності чи кваліфікації, на яку він погоджувався та яка не була запропонована відповідачем у справі.

Посилання позивача та його представника на те, що при звільненні з роботи, в порушення вимог ст. 42 КЗпП України, не було враховано вимог щодо переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників, не знайшло свого підтвердження, оскільки ст.42 КЗпП України визначено, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі працівникам, які мають додаткові переваги визначенні частиною 2 даної статті.

Судом встановлено, що позивач не мав переважного права залишення на роботі з підстав визначених ст. 42 КЗпП України, оскільки перевага в залишенні на роботі надається визначеним категоріям працівників при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Адміністрація при скороченні чисельності та штату працівників віддала перевагу особам, продуктивність роботи яких є вищою, а наявні на час звільнення позивача вакантні посади не відповідали здобутим спеціальності та професії ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Фонду від 27 вересня 2018 року №278-07 щодо скорочення головного спеціаліста відділу обліку матеріально-технічної бази Фонду управління справами виконавчої дирекції Фонду.

Таким чином з урахуванням сукупності наданих доказів судом не встановлено порушення роботодавцем положень ст.49-2 КЗпП України.

Відповідачем при звільненні ОСОБА_3 також дотримано вимог ст. 43 КЗпП України щодо дотримання попередньої згоди на його звільнення від виборного органу первинної профспілкової організації, що підтверджується згодою Ради Професійної спілки працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 22 грудня 2017 року № 01-02 за переліком згідно з додатком до подання ВД Фонду від 19 грудня 2017 року № 50-10-1.

В день звільнення 29 грудня 2017 року відповідачем було видано позивачу копію наказу про звільнення від 29 грудня 2017 року № 1052, належно оформлену трудову книжку, що підтверджується власним підписом позивача в книзі обліку трудових книжок і вкладишів до неї та було проведено повний розрахунок, як це передбачено ст. 47 КЗпП України.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до Фонду соціального страхування України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баженков Є.В. про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення , поновлення на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову позивача, звільненого від сплати судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-1, 40, 42, 49-2 КЗпП України, ст. 64 ГК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82,141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Фонду соціального страхування України (ЄДРПОУ 40210180, адреса: м. Київ Боричів Тік, 28), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Баженков Євген Володимирович (адреса: АДРЕСА_2) про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 19 березня 2019 року.

Суддя: