Вирок № 80672645, 22.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/231/19 Справа № 702/348/18 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Діденко Т. І. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Биби Ю. В. Соломки І. А., Дмитренка М. І. Довженко Т.В., за участю прокурораЖубжицької Т.О.,

обвинуваченої ОСОБА_7,

захисника Доманчука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури Черкаської області Жубжицької Т.О. на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Драбове-Борятинське Драбівського району Черкаської області, громадянка України, зареєстрована як фізична особа - підприємець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Провадження в частині заявлених потерпілими ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 цивільних позовів вирішено закрити, у зв'язку з прийняттям відмови від них.

Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в загальній сумі 6 292 грн.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнана винуватою та засуджена за те, що вона 12.10.2017 близько 15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Перемоги в с. Івахни Монастирищенського району Черкаської області, у напрямку смт. Цибулів зі швидкістю близько 100 км/год., перевищуючи максимально допустиму швидкість у населених пунктах (60 км/год.), чим грубо порушувала вимоги п.п. 2.9 а) та 12.4 Правил дорожнього руху України, в порушення вимог п.п. 2.3 б) та 13.1 Правил дорожнього руху України, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагувала на її зміну, а тому у момент виникнення перешкоди для її руху, яку вона об'єктивно спроможна була виявити, у вигляді автомобіля «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10, що рухався попереду по смузі її руху у попутному напрямку, вчасно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу та не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого на нерегульованому перехресті з вулицями Лесі Українки та Маяковського скоїла наїзд на задню частину кузова вказаного транспортного засобу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2: ОСОБА_14, згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-702/418 від 14.10.2017, отримала тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, у вигляді поєднаної травми кількох ділянок, яка супроводжувалась садном голови, крововиливом під м'які мозкові оболонки, множинних переломів ребер, перелому хребта, таза, вивихом правого кульшового суглобу, заочеревинної та в порожнину малого тазу кровотечею і призвела до крововтрати, від яких померла 12.10.2017 о 17 год. 55 хв. у Монастирищенській ЦРЛ; ОСОБА_11, згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/298 від 13.03.2018, отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді закритого вивиху головки правого стегна, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді травми голови зі струсом головного мозку; водій автомобіля «ВАЗ 2107» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10, згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/297 від 12.03.2018, отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді травми грудної клітки з переломом ребер справа, травматичним набряком м'яких тканин грудної клітки.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7, а саме вимог п. 2.3 б), 2.9 а), 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та спричинення смерті потерпілій ОСОБА_14

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та просить, повторно дослідивши характеризуючі дані на обвинувачену, та досудову доповідь органу пробації, ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Зокрема апелянт, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильності кваліфікації її дій, посилаючись на положення ст.ст. 50, 65 КК України та роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що злочин, за який ОСОБА_7 засуджено є тяжким, за яке законом передбачено максимальне покарання у виді 8 років позбавлення волі, а судом, враховано характеризуючі дані на обвинувачену та обставини, що пом'якшують її покарання, однак формально враховано обставину, що його обтяжує - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Звертає увагу на безпідставність врахування, при призначенні покарання, наявності у обвинуваченої трьох дітей, оскільки вони вже дорослі, проживають окремо від ОСОБА_7 та є фінансово самостійними.

Крім того, при вирішенні апеляційних вимог, прокурор просить врахувати, що згідно досудової доповіді, ОСОБА_7 раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за керування транспортом у стані алкогольного сп'яніння.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду оскаржуваного судового рішення, потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судове засідання не з'явились, що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає проведенню розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.

При цьому, враховується, що від потерпілого ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_16 надійшли заяви про розгляд провадження за їх відсутності, в яких вони висловили свою позицію щодо законності вироку суду першої інстанції та відсутність будь-яких претензій до обвинуваченої.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора в підтримку апеляційних вимог прокурора у кримінальному провадженні з підстав, наведених в апеляційній скарзі, обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката Доманчука В.А. про законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши обставини, встановлені судом першої інстанції, в межах заявлених вимог, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури Черкаської області Жубжицької Т.О. підлягає до часткового задоволення.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України, правил дослідження доказів у кримінальному провадженні згідно зі статтею 349 КПК України, прокурором в апеляційному порядку не оскаржує.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок м'якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також - запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання і мотивуючи можливість її звільнення від відбування основного покарання з випробування на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції зазначив, що враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його наслідки у виді смерті людини, дані, які характеризують особу винної, зокрема, те, що вона раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, дані досудової доповіді про середні ризики вчинення нею повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, в тому числі, для окремих осіб, наявність обставин, що пом'якшують її покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, те, що обвинувачена є матір'ю трьох дітей, двоє з яких навчаються і потребують матеріальної допомоги.

Обставиною, що обтяжує призначене ОСОБА_7 покарання судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Зокрема, на думку колегії суддів, рішення про звільнення обвинуваченої від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, суд першої інстанції прийняв без належних для цього підстав, адже вирок ухвалено з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, без належним чином обґрунтованої можливості виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та без розмежування підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі та для звільнення від його відбування.

Крім того, судом першої інстанції не зазначено, які саме обставини свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування призначеного їй покарання.

Фактично судом першої інстанції при вирішенні питання про можливість застосування положень ст. 75 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання не в повному обсязі враховані такі обставини, як: характер допущених порушень обвинуваченою Правил дорожнього руху України щодо безпечності руху; наслідки вчиненого ОСОБА_7 у виді смерті ОСОБА_14 та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що спричинили тривалий розлад здоров'я; перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння.

Повторно дослідивши характеризуючі дані на обвинувачену ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення їй основного покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, через його м'якість не є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, що, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 колегія суддів в якості обставин, які пом'якшують покарання останньої, враховує її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7, колегія суддів визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Дані про особу обвинуваченої ОСОБА_7 свідчать про те, що вона раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, має постійне місце проживання, зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Також, колегія суддів враховує той факт, що обвинувачена являється матір'ю трьох повнолітніх дітей, двоє з яких навчаються і потребують матеріальної допомоги, однак не визнає вказану обставину такою, що пом'якшує призначене ОСОБА_7 покарання та позицію потерпілих про не позбавлення волі останньої.

Наряду з цим, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину, який, з огляду на положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, обставини його вчинення, зокрема грубе порушення обвинуваченою Правил дорожнього руху України щодо безпечності руху, наслідків вчиненого - у виді смерті ОСОБА_14 та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Наведені дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дають колегії суддів підстави для призначення ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Зазначене покарання колегія суддів вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченої та попередженню вчинення нею нових злочинів, а також таким, що не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

З огляду на наведене вище колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора про необхідність призначення обвинуваченій основного покарання у виді 4 років позбавлення волі, визнаючи їх безпідставними.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що посилання суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частині судового рішення на стягнення з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави судових витрат, не узгоджується з положеннями ст.ст. 118, 374 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, п.3 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора прокуратури Черкаської області Жубжицької Т.О. задовольнити частково.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року в частині призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_7 - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня її фактичного затримання.

Вважати правильним посилання в мотивувальній та резолютивній частині вироку Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01.11.2018 про стягнення в провадженні процесуальних витрат.

В решті вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :