Рішення № 80672303, 25.03.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/14075/18

Провадження № 2/712/701/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Таран А.І., Назаренко М.О.

розглянувши в спрощеному судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на те, що 15.10.2016 року між AT «СГ «Ю.БІ.АЙ» та ДП «Перемога Нова» було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202- 03/16, у відповідності до умов якого AT «СГ «Ю.БІ.АЙ» прийняло під страховий захист майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов’язані із володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Great Wall С30 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1.

04.04.2017 року на чергових загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства AT «СГ «Ю.БІ.АЙ» було прийнято рішення про перейменування Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» на Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».

25.10.2016 року у м. Черкаси, на перехресті бул. Шевченка та вул. Святотроїцька, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Great Wall С30 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Керуючись матеріалами адміністративної справи та постанови Соснівського районного суду м. Черкаси, відповідальність у настанні ДТП було покладено на водія «SSang Yong» д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_1, а отже і у пошкодженні застрахованого т/з «Great Wall СЗО 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1.

Таким чином, представник власника пошкодженого т/з «Great Wall СЗО 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1, за для реалізації належного йому права на відшкодування понесених матеріальних збитків за наявності укладеного договору добровільного страхування, звернувся до AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомленням про настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

Так, за фактом здійсненого огляду пошкодженого т/з «Great Wall СЗО 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1, проведеної оцінки матеріального збитку, нанесеного застрахованому автомобілю та зібраним документам по події, у відповідності до умов договору добровільного страхування AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» було прийнято рішення про визнання події страховою та виплату страхового відшкодування.

Виконуючи, взяті обов’язки за договором страхування, за наявності заяви на виплату страхового відшкодування, у відповідності до складеного страхового акту № 202-122/16, AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та страхувальник узгодили, що виплата страхового відшкодування складатиме у сумі 15561,00 грн.

З моменту повного виконання обов’язків за договором страхування як здійснення страхового відшкодування по заявленому ризику взятого на страхування, AT «СГ «Ю.БІ.АЙ- КООП» набуло права регресної вимоги до водія ОСОБА_1 на умовах норм законодавства у сфері добровільного страхування.

Відповідно до чинного законодавства України у сфері добровільного страхування, в результаті встановленої у водія «SSang Yong» д/н НОМЕР_3, ОСОБА_1 відповідальності в настанні ДТП та за фактом здійсненої страхової виплати по застрахованому т/з «Great Wall С30 1/5 МТ Comfort» д/н СА 2075 BO, AT СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» цілком законно та обґрунтовано обрано право звернутись до винного водія з відшкодування страховику, понесених витрат в розмірі сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування, як до особи який має пряме відношення до настання страхової події та створення деліктних правовідносини із власником майна, пошкодженого за цим страховим випадком.

Просять стягнути в порядку регресу з фізичної особи ОСОБА_1, який мешкає АДРЕСА_1, на користь AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» код ЄДРПОУ 31113488, п/р 265023255, в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» у м. Києві, МФО 380805, суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 15561, 00 грн. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1, який мешкає АДРЕСА_1, на користь AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» код ЄДРПОУ 31113488, п/р 265023255, в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» у м. Києві, МФО 380805, судовий збір в розмірі 1762,00 гри.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання не з’явився, скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В судовому засіданні встановлено, 15.10.2016 року між AT «СГ «Ю.БІ.АЙ» та ДП «Перемога Нова» було укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202- 03/16, у відповідності до умов якого AT «СГ «Ю.БІ.АЙ» прийняло під страховий захист майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов’язані із володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Great Wall С30 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1.

04.04.2017 року на чергових загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства AT «СГ «Ю.БІ.АЙ» було прийнято рішення про перейменування Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» на Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».

25.10.2016 року у м. Черкаси, на перехресті бул. Шевченка та вул. Святотроїцька, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Great Wall С30 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 січня 2017 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України закрито в зв’язку з пропуском терміну накладання стягнення.

Вказаною постановою встановлено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Представник власника пошкодженого т/з «Great Wall СЗО 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1, за для реалізації належного йому права на відшкодування понесених матеріальних збитків за наявності укладеного договору добровільного страхування, звернувся до AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомленням про настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

За фактом здійсненого огляду пошкодженого т/з «Great Wall СЗО 1/5 МТ Comfort» д/н НОМЕР_1, проведеної оцінки матеріального збитку, нанесеного застрахованому автомобілю та зібраним документам по події, у відповідності до умов договору добровільного страхування AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» було прийнято рішення про визнання події страховою та виплату страхового відшкодування.

У відповідності до складеного страхового акту № 202-122/16, AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та страхувальник узгодили, що виплата страхового відшкодування складатиме у сумі 15561,00 грн.

30.05.2016 року між ОСОБА_1 та НАСК «ОРАНТА» (м. Київ) укладений поліс № АЕ/9345365 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю – 200000 грн., за шкоду заподіяну майну – 100000 грн.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов’язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом даного позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 15561 грн.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

З урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов’язань:

– деліктне зобов’язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та договірне зобов’язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).

При цьому слід відрізняти поняття зобов’язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов’язків, які мають сторони такого зобов’язання.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов’язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов’язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов’язанні (заміна кредитора) – замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно – від потерпілої особи у деліктному зобов’язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов’язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини – суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов’язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов’язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов’язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов’язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов’язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов’язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов’язання шляхом виконання обов’язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов’язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов’язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов’язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес – статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов’язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора – право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі – право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов’язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов’язання та виникнення нового (регресного) зобов’язання.

У деліктному зобов’язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому – суброгацію.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов’язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов’язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов’язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов’язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов’язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За встановлених обставин, позивачем не доведено правових підстав покладання на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу слід відмовити.

На підставі ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 141, 244, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В позові Приватного акціонерного товариства «Страхова група Ю.БІ.АЙ-КООП» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Черкаської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: