Рішення № 80671759, 13.03.2019, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/13/19

Номер провадження № 2/699/211/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13.03.2019 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Сміян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3, повноваження якої підтверджуються довіреністю № 40-2018 від 20.03.2018 року, звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з даним цивільним позовом у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 134 609 грн. 49 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2015 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/03-01-000039, відносно транспортного засобу MITSUBISHI OUNLANDER, д.н.з. НОМЕР_1. У подальшому 09.03.2016 року о 15 год. 00 хв. по вул. Леніна в с. Війтівка Бершадського району відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю вищевказаного транспортного засобу та трактора ХТЗ, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача, який мав явні ознаки алкогольного сп’яніння. Постановами Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.09.2016 року у справі № 699/276/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Потерпіла сторона 23.03.2016 року звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування. Позивач визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 134 609 грн. 49 коп., що підтверджується страховим актом № 160000060182 від 24.03.2016 року та платіжним дорученням № ЗР017254 від 29.03.2016 року. Тому відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Ухвалою судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 25.01.2019 року відкрито провадження у справі, її учасників повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз’яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

У відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_2 31.01.2019 та 25.02.2019 року повідомлено про розгляд Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області вказаної справи шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади України, зокрема на сторінці Корсунь-Шевченківського районного суду, а також роз’яснено право на подачу відзиву, передбачене ч. 3 ст. 178 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_5, повноваження якої підтверджуються довіреністю № 22-2019 від 27.12.2018 року, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилася. Водночас надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримання позовних вимог, відсутністю заперечень щодо заочного розгляду справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у розумінні п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судові засідання 22.02.2019 року та 13.03.2019 року не з’явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надіслав, клопотань від його імені про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

На підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на вказане, судом 13.03.2019 року постановлено ухвалу про проведення розгляду даної справи у заочному порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України та наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов’язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Всебічно дослідивши наявні матеріали справи, встановивши характер спірних правовідносин, об’єктивно оцінивши допустимість, належність та достовірність доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи.

Між позивачем та ОСОБА_4 29.04.2015 року укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/03-01-000039, відносно транспортного засобу MITSUBISHI OUNLANDER, д.н.з. НОМЕР_1. Період страхування вказано з 30.04.2015 року по 25.04.2016 року.

У подальшому, 09.03.2016 року о 14 год. 35 хв. по вул. Леніна в с. Війтівка Бершадського району Вінницької області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу MITSUBISHI OUNLANDER, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та трактора ХТЗ, н.з. 270-45 СА під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується довідкою № 87138732 про дорожньо-транспортну пригоду відділення ДАІ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області. Крім того, зазначено, що за результатом перевірки на стан сп’яніння ОСОБА_4 твереза (0,2 проміле), ОСОБА_2 – відмовився від перевірки на стан сп’яніння. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення останнім п.п. 2.9 (а), 10.1 Правил дорожнього руху.

Згідно довідки № 87138732 про дорожньо-транспортну пригоду, складеної відділенням ДАІ Бершадського РВ УМВС України у Вінницькій області, трактор ХТЗ н.з. 27045 СА, яким керував ОСОБА_2, належить ПП ОСОБА_6.

Відповідно до змісту постанов Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.09.2016 року у справі № 699/267/16-п (провадження №№ 3/699/178/16, 3/699/177/16) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює трактористом ПП «Азот Агро», визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної події та у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, водночас провадження справах закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу MITSUBISHI OUNLANDER, д.н.з. НОМЕР_1, ремонтної калькуляції вартість ремонту становить 134 649 грн. 71 коп.

Власником вищевказаного застрахованого автомобіля є ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ 997843.

Сума страхового відшкодування становить 134 609 грн. 49 коп., що підтверджується розрахунком від 24.03.2016 року.

Відповідно до акту від 24.03.2016 року № 160000060182 ОСОБА_4 набула право на виплату в розмірі 134 609 грн. 49 коп., які відповідно до платіжного доручення від 29.03.2016 року № ЗР017254 за її погодженням перераховано на станцію техобслуговування ТОВ «Ніколь Моторс».

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України, законами України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про страхування».

Положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пп. а) п. 38.1.1 ч. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до висновків ОСОБА_7 Верховного Суду, які викладені у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, положення ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов’язаним суб’єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 3, 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положеннями п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що забезпечений транспортний засіб – це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об’єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди (водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

З урахуванням встановленого характеру спірних взаємовідносин, суд вважає, що позивач у цій справі як страховик особи, якій відшкодовано завдану шкоду, не набув право регресу до відповідача, який є завдавачем такої шкоди, оскільки транспортний засіб, яким керував відповідач, не є забезпеченим позивачем у розумінні п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а таке право позивач міг би набути у разі перебування з відповідачем у відносинах страхування, та з одночасним існуванням умов, визначених п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов’язанні (потерпіла особа) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов’язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов’язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов’язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов’язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв’язку з виплатою першим на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 134 609,49 грн., засновані не на регресі, а на суброгації – переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов’язанні.

Невірно визначивши у прохальній частині позову спосіб захисту свого права шляхом вимоги стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу, позивач все ж у змісту позову посилався на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», однак вказане все ж не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не у повній мірі враховано положення ЦК України, якими регламентовано відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Водночас, згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Аналіз норм ст.ст. 1172, 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб’єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб’єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-108цс13, та постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас позивачем не доведено факту належності відповідачу трактора ХТЗ н.з. 27045 СА, який є джерелом підвищеної небезпеки, у розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України, яким він керував під час вчинення 09.03.2016 року дорожньо-транспортної пригоди, натомість з матеріалів справи, а саме – постанов Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.09.2016 року у справі № 699/267/16-п (провадження №№ 3/699/178/16, 3/699/177/16) вбачається, що вказаний транспортний засіб може належати ПП «Азот Агро», оскільки ОСОБА_2 на час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди працював на вказаному підприємстві трактористом.

Даний висновок зумовлений положеннями ч. 5 ст. 82 ЦПК України про те, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, у спірних відносинах, що розглядаються судом обов’язок з відшкодування шкоди має нести володілець транспортного засобу, або ж юридична особа, працівником якої є ОСОБА_2, яким заподіяно шкоду.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено того, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, а тому у задоволені позовних вимог приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» слід відмовити.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволені позовних вимог, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача, понесених ним витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 289, 354, 355, пп. 15.5 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Судові витрати залишити за позивачем.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку – апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право; на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Суддя ОСОБА_8