Ухвала суду № 80671393, 25.03.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/1063/2019

Справа № 646/496/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2019 року м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що 22.01.2019 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 36 633 грн.

06.02.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошову позику в розмірі 31 000 грн та 200 дол, а останній зобов*язався її повернути. В порушення взятих на себе зобов*язань по договору позики, не зважаючи на численні нагадування, відповідач ухиляється від повернення коштів. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 22.01.2019, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 43,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. вказана квартира є єдиним нерухомим майном ОСОБА_2, на яке може бути звернено стягнення у випадку задоволення позовних вимог, а тому виникає необхідність у забезпеченні цивільного позову шляхом накладення арешту на квартиру та забороною вчиняти щодо вказаної квартири певні дії. Необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що існує висока імовірність того, що ОСОБА_2 може в будь-який момент відчужити вказану вище квартиру, яка належить йому на праві приватної власності на користь інших осіб, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1, за захистом яких він звернувся до суду у випадку задоволення позовних вимог та стягнення грошових коштів.

Тому, з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1, в майбутньому, у зв*язку з неможливістю фактичного виконання рішення і поновлення незаконно порушених прав та інтересів, вбачається обгрунтованим застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти будь-які дії щодо квартири.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідностідо частини2статті 149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб*єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов*язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна щодо об*єкта нерухомого майна №153413225 від 22.01.2019 року, власником об*єкта нерухомого майна, відносно якого заявник просить вжити захід забезпечення позову у вигляді арешту, а саме: трьохкімнатної квартири, загальною площею 66,6 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Грозненська, 34, є відповідач по справі – ОСОБА_2

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 є майновими, у зв*язку з чим можна зробити висновок, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте, заявник просить накласти арешт на нерухоме майно, вартість якого матеріалами заяви не підтверджена, що унеможливлює суд перевірити, чи буде таке забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами, у відповідності до вимог частини 3 статті 150 ЦПК України.

Заява про забезпечення позову також не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені позивачем.

З огляду на викладене, оскільки заявником не обґрунтовано у повному обсязі необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а також з огляду на недоведеність співмірності заявлених вимог щодо заходу забезпечення позову, про який просить заявник, суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним, доцільним та співрозмірним, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв*язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя І.М. Шелест