Вирок № 80670949, 25.03.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/6468/18

Номер провадження 1-кп/629/217/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Ткаченка О.А.,

за участю секретаря судових засідань Авраменко О.С.,

прокурора Дьолога В.В.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника Іщенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження №12018220380001795 від 04.10.2018 року, яке надійшло з Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 28.11.2018 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Харкова, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 не судимої,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, -

встановив:

27.09.2018 року о 18-00 год. ОСОБА_2, знаходячись в квартирі ОСОБА_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в якій тимчасово проживала, помітила в кімнаті мобільний телефон фірми «іРhоnе X», «Sраsе Grау», 64 Gb та безпровідний зарядний пристрій фірми «RОСK» W5 Wіrеlеss Сhаrgеr Вlасk, які належать ОСОБА_4, після чого у неї виник умисел, направлений на таємне заволодіння даним мобільним телефоном та зарядним пристроєм. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, ОСОБА_2, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з кімнати квартири ОСОБА_4 таємно викрала мобільний телефон фірми «іРhоnе X», «Sраsе Grау», 64 Gb ІМЕІ НОМЕР_1 з гарнітурою та без інших комплектуючих, а також безпровідний зарядний пристрій фірми «RОСK» W5 Wіrеlеss Сhаrgеr Вlасk, ринкова вартість яких, згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №3949 від 23.10.2018 року, складає 21247 гривень. З місця злочину зникла, викраденим розпорядилась, чим спричинила потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 21247 гривень.

Обвинувачена ОСОБА_2 винною себе визнала повністю, пояснила, що дійсно вчинила інкримінований їй злочин, у вчиненому щиро розкаялась та в судовому засіданні дала показання, що дійсно 27.09.2018 року о 18-00 годині, знаходячись в квартирі ОСОБА_4, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, в якій тимчасово проживала, користувалась з дозволу потерпілого мобільним телефоном, який в подальшому вирішила викрасти, спочатку вона викрала з кімнати мобільний телефон фірми «іРhоnе X», а потім безпровідний зарядний пристрій фірми «RОСK» до нього, при цьому потерпілому повідомила, що в неї телефон викрали невідомі особи та разом з потерпілим ходила до поліції де останній написав відповідну заяву, телефон, вона разом зі своїм знайомим, заклали в ломбард, де отримали 11000 грн., які спільно з останнім витратили на власні потреби, однак в подальшому в поліції з'ясували, що телефон викрала вона.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив кримінальне провадження розглядати за його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої ОСОБА_2 не має (а.с.14).

Враховуючи зізнавальні показання обвинуваченої ОСОБА_2, а також те, що іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, учасники судового провадження розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченої, матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та місцезнаходження речових доказів.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої повністю доведена, її дії суд кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченої ОСОБА_2 свідчать про спрямованість умислу на незаконне та безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченої або її виправдання, суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, що відповідно до ч.3 ст.12 КК України, вона вчинила злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Дослідженням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона не судима, не працює, не заміжня, за місцем реєстрації характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно висновку викладеного в досудовій доповіді про обвинувачену ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. (а.с.35-36,60,61,62,63,64,65).

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, судом не встановлено.

З урахуванням обставин, які пом'якшують і відсутністю обставин, що обтяжують покарання, ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин вчинення злочину, даних про особу обвинуваченої і її відношення до вчиненого, враховуючи висновок органу пробації, викладений в досудовій доповіді, з врахуванням принципу справедливості, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства з обов'язковим залученням до праці, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст.69,69-1,75 КК України, суд не вбачає.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави витрати на залучення експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення судової товарознавчої експертизи №3949 від 23.10.2018 року в сумі 572 грн. (а.с.66).

Цивільний позов та речові докази в справі відсутні.

Керуючись ст.ст.100,124,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком 160 (сто шістдесят) годин.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №3949 від 23.10.2018 року в сумі 572 грн., перерахувавши їх на р/р 31116115020005, код класифікації доходів бюджету: 24060300, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999680, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач платежу УК Слобідський/м.Харків Слобідський/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.А.Ткаченко