Рішення № 80670809, 06.03.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3188/18

Провадження № 2/629/81/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді - Мицик С.А., при секретарі судового засідання - Заводяній О.Ю., за участю позивача –ОСОБА_1, представника позивача-Соколової Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно, набуте під час спільного проживання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та уточненим позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно, набуте під час спільного проживання. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з березня 2005 року по день смерті ОСОБА_7, померлого 22 березня 2018 року, позивачка перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах, проживала з ним однією сім'єю як цивільна дружина за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Курчатова, буд. 7 та вела з ним спільне господарство. З 2005 року по теперішній час фактично проживає в цьому домоволодінні, хоча я й зареєстрована за іншою адресою. Разом з чоловіком планували своє подальше життя, обговорювали питання фінансового характеру, разом вирішували, що треба придбати для господарства, що потребує ремонту в будинку, обговорювали плани придбання будинку і т.д. Коли чоловік сильно хворів, турбувалась про нього, доглядала та придбавала необхідні ліки. Коли ж хворіла вона - про неї турбувався та доглядав її чоловік, ОСОБА_7 Разом з чоловіком відпочивали, святкували всі сімейні свята, святкували дні народження як їхні, так і їхніх дітей. Разом з померлим мали взаємні права та обов'язки щодо їх обох, мали спільний побут, спільний сімейний бюджет, між ними встановились за довгий час (14 років спільного проживання) усталені шлюбні відносини, які притаманні саме подружжю. За їхні спільні сумісні кошти придбавали майно, кошти, які разом з чоловіком отримували (заробітна плата, реалізація продукції тощо) витрачали на потреби їхньої сім'ї, на ремонт будинку тощо. Як її родичі, так і родичі чоловіка ОСОБА_7 та їхні друзі та знайомі вважали їх за чоловіка та дружину. Їхнє спільне подружнє життя було побудоване на повній довірі та повазі один до одного. Всі рішення в сім'ї вони приймали з ОСОБА_7 спільно, разом обговорювала всі питання, які виникали у їхній сім'ї та разом їх вирішували. ОСОБА_7 вважав її своєю дружиною, а вона вважала його своїм чоловіком, тобто разом з відповідачем вони складали сім'ю. З 2005 року з чоловіком разом за спільні сумісні кошти за час спільного проживання зробили капітальний ремонт будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Курчатова, буд.7. Все господарство разом чоловіком доглядали самі, разом тяжко працювали. Спільні сумісні кошти від реалізації кролів, іншої живності та яєць разом з чоловіком вносили на депозитні рахунки, відкриті на ім'я її чоловіка ОСОБА_7 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Лозова, на загальну суму 295371 грн. Всі ці кошти разом з чоловіком відкладали для того, щоб в майбутньому купити домоволодіння, а тому вважає, що має право, як дружина померлого, на 1/2 частину цих вкладів. У зв’язку з вищевикладеним, просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що вона проживала однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на Ѕ частину грошових вкладів, а саме на загальну суму 147 685,53 грн. з відповідними відсотками після смерті ОСОБА_7

Позивачка та її представник в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити та в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, відзиви на позов не надали.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила вирішити справу на розсуд суду.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в раз якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_7 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з березня 2005 року по день смерті ОСОБА_7.

22 березня 2018 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ №629631, виданого Лозівським міськрайонний відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №208 від 27.03.2018р.(а.с.12). Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 однією сім'єю підтверджується фотографіями, які відображають спільне проживання осіб, їх побут та сумісний відпочинок (а.с.13-19).

Після смерті ОСОБА_7 була заведена спадкова справа до майна померлого, що підтверджується наданою суду копією спадкової справи №185/2018, з якої вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулися ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5- відповідачі по справі(а.с.110-119).

Під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах, останнім були відкриті депозитні рахунки №26301615298501 від 15.12.2015 року на підставі договору №SAMDNWFD0070951872101, залишок якого станом на 14.01.2019 року становить 279396,86 грн., та №26309616342146 від 21.08.2017 року на підставі договору №SAMDNWFD0071677220201, залишок якого станом на 14.01.2019 року становить 15974,21 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-20190109/2466 від 14.01.2019 року та копіями виписок по особовим рахункам(а.с.128-133).

Частиною 2 статті 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Законодавцем встановлено, що «сім'я» на відміну від «шлюбу» є проживання осіб, пов'язаних спільним побутом та у яких є взаємні права та обов'язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім'ї не існує спеціального порядку реєстрації. Крім того, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Отже, з урахуванням наведеного, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства та побуту, наявності взаємних прав та обов'язків. Тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю,

постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до п.12 вказаної Постанови, розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві

спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК (435-15 ) спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті

спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно до ст.74 Сімейного Кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в якому-небудь іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На зазначене майно поширюються положення глави восьмої цього Кодексу. Відповідно до ст.69 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно до ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. У відповідності до частини першої, другої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, оскільки грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках ОСОБА_7 в АТ КБ «Приватбанк» №26301615298501 та №26309616342146 на загальну 295371,07 грн. з відповідними відсотками перебувають в сумісної власності позивачки та померлого ОСОБА_7, а частки належного їм майна є рівними, отже позивачці належить 1/2 частини цих коштів, а саме 147685,53грн.(295371,07 грн./ 2).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в період з березня 2005 року по 22 березня 2018 року проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, а тому майно, набуте ними в період спільного проживання, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу, виходячи з принципу рівності часток кожного із співвласників спільного сумісного майна, а тому уточнені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.2, 12, 13, 76, 78, 81, 82, 95, 142, 200, 206, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації та розподіл майна подружжя, визнання права власності на майно, набуте під час спільного проживання - задовольнити.

Встановити проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2(помер 22.03.2018 року), з березня 2005 року по 22 березня 2018 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину грошових вкладів, які розміщені в АТ КБ «Приватбанк» на депозитних рахунках ОСОБА_7, РНОКПП НОМЕР_2, а саме: №26301615298501 на суму 139698,43грн., та №26309616342146 на суму 7987,10грн., а всього на загальну суму 147685,53грн. з відповідними відсотками.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя С.А. Мицик