Рішення № 80670361, 19.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14375/18

н/п 2/640/547/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «СТ Домінанта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 10.08.2018 звернулася з позовом до суду, в якому просить стягнути з ТДВ «СТ Домінанта» на її користь страхове відшкодування в розмірі 6927,14 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн. та пропорційно з відповідачів витрати та правничу допомогу в розмірі 4000 грн. на підставі ст.ст.22, 1167 , 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст.1 п.1.6, 9, 30, 34 п.34.1, 35 п.35.1, 36 п.36.2, 37 п.37.1 пп.37.1.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.08.2018 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом 10 діб з моменту отримання позивачем зазначеної копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

11.09.2018 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви. Також подано клопотання про витребування доказів. Ухвалою суду від 12.09.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, направлено відповідний запит, яким витребувано для огляду в судовому засіданні матеріали про адміністративне правопорушення №640/10048/17 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України (н/п 3/640/2893/17).

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 20 червня 2017 року, в м. Харків, Білгородське Шосе, 8, водій ОСОБА_2 - відповідач по справі, керуючи транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги Правил Дорожнього України, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, під керуванням позивача. Обставини вказаного ДТП встановлені та об'єктивно підтверджуються постановою Київського суду м. Харків від 01.08.2017 року відповідно до якої відповідача ОСОБА_2 по справі визнано винним у ДТП.

Вказує, що внаслідок зазначеної пригоди, позивачу були спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми, струсу мозку, забиття м'яких тканин голови, підозра на травмування хребта. Одразу після ДТП, позивача було на кареті швидкої допомоги доставлено до КЗОЗ «Харківська клінічна лікарня невідкладної швидкої допомоги ім. проф. ОСОБА_3» де була надана невідкладна допомога. Після виходу з лікарні медична документація стосовно ДТП була надана позивачем слідчому відділу СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4, який долучив оригінали довідкою з лікарні до матеріалів адміністративної справи.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія який скоїв ДТП застрахована у СК «ДОМІНАНТА» на підставі страхового полісу № АК/3557143, ліміт відповідальності страховика за збиток, заподіяний майну 100 000 гривень (ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). На цей час, розмір витрат позивача на лікування та придбання лікарських засобів складає 6927,14 гривень, оригінали фіскальних чеків та призначень лікарів були надані страховику разом із заявою про виплату страхового відшкодування від 27.12.2017 року.

В порушення приписів п. 2 ст. 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» без-будь яких вмотивованих підстав зазначений страховик своїх зобов'язань не виконує, про прийнятне рішення заявника не повідомляє, страхове відшкодування не сплачує, а отже порушенні права позивача мають бути відновленні у судовому порядку.

Позивач вважає, що за ушкодження здоров'я та отримані внаслідок травми, тривале відновлення, емоційний дискомфорт, страх за своє життя, який був спричинений йому внаслідок вчинення відповідачем ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відсутність з його боку жодного наміру виправити негативні наслідки та компенсувати заподіяну шкоду, розмір моральної шкоди, який має бути стягнутий з ОСОБА_2 становить 15 000 гривень, та саме така сума буде прийнятною компенсацію за заподіяну шкоду його здоров’ю.

В судове засідання позивачка та її представник не з’явилися, представник позивача направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути справу без їх участі, зазначив. що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання повторно не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв про відкладення судового засідання, клопотань до суду не подавали.

Враховуючи, що причина неявки відповідачів не є поважною, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів згідно ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 15 червня 2017 року об 11:30 год., в м. Харків, Білгородське Шосе, 8, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_3, не вірно обрав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем НОМЕР_4, під керуванням позивача ОСОБА_5 Обставини вказаного ДТП встановлені та об'єктивно підтверджуються постановою Київського районного суду м. Харкова від 01.08.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. (а.с. 6).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, за клопотанням позивача від 11.09.2018 судом витребувано та оглянуто матеріали справи №640/14375/18, що перебувала в провадженні Київського районного суду м.Харкова (головуючий суддя Єфіменко Н.В.)

З представлених до суду доказів вбачається, що ОСОБА_5 з 15.06.2017 по 19.06.2017 перебувала на стаціонарному лікуванні КЗОЗ «Харківська клінічна лікарня невідкладної швидкої допомоги ім. проф. ОСОБА_3» у 2-му нейрохірургічному відділенні, з діагнозом забиття м’яких тканин лобно- теменно-височної області праворуч, екстензионзна травма шийного відділу хребта, після травматичний шийний міозит, алкотест – 0,00 %. Згідно довідки КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 15.06.2017 №1529 у ОСОБА_2 15.06.2017 о 15:00 год. ознак сп’яніння не виявлено.(а.с. 5)

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до роз*яснень, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати па увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Як встановлено судом під час розгляду справи, шкода, яку просить позивач відшкодувати, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому підлягає відшкодуванню за правилами ст.ст. 1187, 1188 ЦК України.

Вимогами ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Цивільна-правова відповідальність, згідно копії Полісу №АК/3557143 зі строком дії з 17.03.2017 до 16.03.2018 цивільно-правова відповідальність на автомобіль НОМЕР_3 застрахована у ТДВ СТ «Домінінта».(а.с. 17 матеріалів про адміністративне правопорушення, справі №640/10048/17) Ліміт відповідальності стаховика за збиток, заподіяний майну 100 000 гривень (ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування но-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивачем стверджується, а відповідачами не заперечується, що завдана майну ОСОБА_5, а також здоров’ю та моральна шкода відповідачами на час розгляду справи не відшкодована.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Втрата товарного вигляду не підлягає відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст. 32.7, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи встановлено та не оспорюється як позивачем, так і відповідачем, що провина в ДТП 15.06.2017 року відповідача ОСОБА_2 встановлена згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що набрала законної сили 14.08.2017. Доводи позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров’я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно наданих позивачем копій фіскальних чеків про придбання ліків в період з 16.06.2017 до 11.07.2017, загальна сума витрат позивача, пов’язана з лікуванням складає 6927,14 грн.(а.с. 10-14)

Згідно фіскальних чеків ДП «Укрпошта», 28.12.2018 позивачем на адресу відповідача ТДВ СТ «Домінантв» направлено заяву про виплату страхового відшкодування, разом з оригіналами фіскальних чеків про придбання ліків і призначень лікаря. Вказане відправлення доставлено адресату 05.01.2018 та вручено особі, уповноваженій довіреністю. (а.с.9)

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Позивач посилається в позовній заяві на те, що всупереч наведеної норми відповідач ТДВ СТ «Домінанта» не повідомив їй про прийняте ними рішення щодо відшкодування за страховим випадком.

Дані обставини відповідачем не спростовані, а тому суд вважає. що права позивача на отримання страхового відшкодування є порушеними, у звязку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і зазначено в статтях 32,56,62,152 Конституції України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 засади та сутність моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у етапі 23 якого встановлено, що на шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади державної влади, орган влади Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок і джерела підвищеної небезпеки. (п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України).

За приписами ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, і підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.З Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про кодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем заявлена в позові моральна шкода, спричинена внаслідок ДТП, оцінюється на суму 15 000 грн., яка обґрунтовується завданими їй моральними чи фізичними стражданнями, заподіяними їй незаконними діями ОСОБА_6, а також відсутністю з його боку жодного наміру виправити негативні наслідки та компенсувати заподіяну шкоду.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на-захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним і Господарським кодексами і відповідними законами України.

Виходячи з принципів розумності та обґрунтованості вимог. суд задовольняє вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., вказуючи, що саме такий розмір відшкодування є достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої за обставин, вказаних позивачем

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз’яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов’язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов’язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Зокрема, ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах — суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

ВП ВС наголошує на тому, що вказаний закон визначає не види правової допомоги, а виключно граничний розмір їх компенсації.

Визначальним в цивільному судочинстві, за ст.2 ЦПК України, є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов’язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих конвенцією.

В силу ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Суд вважає за можливе використати аналогію закону, застосувавши норми ст.1 закону №4191-VI до вказаних правовідносин в частині поширення встановленого граничного розміру компенсації на види правової допомоги, наданої позивачу.

При цьому склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Наведене також узгоджується з постановою Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Позивачем на підтвердження вимог про оплату правової допомоги надано завірену копію договору про надання професійної правничої допомоги №03/05/18-1 від 03.05.2018, укладеного між позивачем та АО «РАДНИК» в особі керуючого – ОСОБА_7, завірену копію квитанції № 33041177 від 21.06.2018 на суму 4000 грн., ордеру, виданого АО «Радник» на ім’я ОСОБА_7 03.05.2018, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_7

З наданого до позовної заяви представником позивача, детального розрахунку вартості, вбачається, що вартість наданих клієнту послуг протягом 2 годин щодо надання розгорнутої консультації з приводу можливих судових перспектив виконання предмету договору складає 700 грн., вартість підготовки та подачі до відповідного суду позовної заяви та комплекту документів – 1500 грн., вартість ППД до набрання чинності судового рішення у справі – 1800 грн., загальна сума витрат складає 4000 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оскільки з п.3 вказаного розрахунку щодо надання послуг правничої допомоги на суму 1800 грн. не вбачається які саме послуги було надано позивачу та їх вартість, враховуючи, що послуги участі адвоката у судових засіданнях фактично представником не надавалися, в частині стягнення суми витрат в розмірі 1800 грн. позовна вимога задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідачів суми судових витрат, в розмірі 2200 грн. – підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачі доказів належного виконання умов договору та щодо добровільного відшкодування шкоди не надали, суд не вбачає підстав для відмови в захисті порушеного права позивача та стягнення з відповідача ТДВ «СТ Домінанта» на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 6927, 14 грн., а також з відповідача ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 15000 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, враховуючи, що позовна заява задоволена щодо вимог до кожного відповідача в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1100 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір, від сплати якого був звільнений позивач при подачі до суду даного позову.

Керуючись ст.ст.4-13, 76-89, 258-273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 623-625, 1188, 1191, Цивільного кодексу України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «СТ Домінанта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «СТ Домінанта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6927, 14 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «СТ Домінанта» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1100 грн. з кожного.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «СТ Домінанта» та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складення рішення суду.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 – 49083, АДРЕСА_1

Товариство з додатковою відповідальністю «СТ Домінанта» - 01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 119, 03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23.

ОСОБА_2 - 51909, АДРЕСА_2.

Суддя: