Рішення № 80669935, 24.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/525/2012

Провадження № 2/638/997/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях : Вороніні Д.Г., Романової О.В., Тягунової Р.Ю., Підвисоцької А.М.,

за участю :

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( правонаступника позивача ОСОБА_7 ) до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 « Про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, витребування квартири з незаконного володіння, виселення та вселення, зняття з державної реєстрації», треті особи : ОСОБА_10; Департамент реєстрації Харківської міської ради; Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському (Дзержинському) районі м. Харкова, Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2005 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова, третя особа — комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», в якому просила суд визнати дійсною угоду купівлі-продажу квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова в місті Харкові, що укладена між нею та ОСОБА_11, ОСОБА_12 та визнати за нею право власності на цю квартиру.

Рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 19.10.2005 позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені у повному обсязі. ( т. 1 а.с. 39 )

Ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 29.06.2006 рішення суду першої інстанції від 19.10.2005 скасовано у повному обсязі, а справу передано на новий розгляд до районного суду. ( т. 1 а.с. 84 )

При новому розгляді зазначеної справи ОСОБА_13 була залучена до участі в ній як третя особа.

Скориставшись своїм процесуальним правом, ОСОБА_13 заявила зустрічний позов до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_8 й з урахуванням уточнень та доповнень до свого позову просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова в місті Харкові, що був укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8, визнати недійсним договір дарування, що був укладений потім між ОСОБА_8 і її сином ОСОБА_3, визнати право власності на 1/2 частину цієї квартири за її матір`ю ОСОБА_14 до порядку спадкування за законом після смерті її рідної сестри ОСОБА_12, визнати за нею право власності на цю квартиру в цілому до порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_11 і після смерті матері ОСОБА_14, просила вселити її в дану квартиру і стягнути з ОСОБА_5 матеріальні збитки в сумі 20000 гривен та судові витрати по справі. ( т. 1 а.с.а.с. 96-98, 111 ).

ОСОБА_8 також пред`явила позов, за змістом якого просила суд визнати її добросовісним набувачем спірної квартири.

Рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 27.08.2010 у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_13 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування шкоди за 1/2 частину спірної квартири 66950 гривен. Вартість другої половини спірної квартири стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі Харківської міської ради. У решті позову ОСОБА_13 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено повністю, її визнано добросовісним набувачем спірної квартири. ( т. 3 а.с.а.с. 91-96 ).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23.12.2010 рішення суду першої інстанції від 27.08.2010 змінено шляхом скасування його в частині стягнення з ОСОБА_5 у дохід держави 66950 гривен. вартості спірної квартири та, відповідно, зменшено суму судового збору, що стягується з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_13 до 669,50 гривен. В іншій частині рішення залишено без змін. ( т. 3 а.с.а.с. 179-183 ).

30.11.2011 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_5 відхилена, а касаційна скарга ОСОБА_13 задоволена, рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 27.08.2010 і рішення апеляційного суду Харківської області від 23.12.2010 в частині вирішення зустрічних позовів ОСОБА_13 і ОСОБА_8 скасовані. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. ( т. 3 а.с.а.с. 288-293 ).

При цьому касаційний суд підкреслив, що, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого правомірно в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що положення ст. 220 ЦК України до правовідносин купівлі-продажу, за її твердженням, спірної квартири у 1998 і 2001 роках не поширюються; позивачка не довела об`єктивних причин неможливості нотаріального посвідчення договору, тим більш, що у 1994 році ОСОБА_11 склала заповіт на користь ОСОБА_13

Отже, ОСОБА_5 не набула права приватної власності на спірну квартиру, так як судове рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу скасоване у повному обсязі.

21.05.2012 ОСОБА_13 померла (том 4, а.с.117).

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 19.09.2012 провадження у цій справі було зупинено до прийняття правонаступниками спадщини та вступу їх до участі у справі як правонаступників. ( т. 4 а.с.а.с. 126-127 ).

11.10.2013 ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова провадження у справі було поновлено. ( т. 4 а.с.а.с. 187-188 ).

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 12.12.2013 провадження по цій цивільній справі за позовом ОСОБА_13 і за зустрічним позовом ОСОБА_8 було закрито, а заявлені позови залишені без розгляду. ( т. 4 а.с.а.с. 213-215 ).

Ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.02.2014 ухвала Дзержинського райсуду м. Харкова від 12.12.2013 була скасована, а справа передана до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. ( т. 4 а.с.а.с. 285-288 ).

03.04.2014 року до районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_7 як правонаступника померлої ОСОБА_13 (том 5, а.с.17), яку він уточнив 29.04.2014 (том 5, а.с.32), 28.07.2014 (том 5, а.с. 131 ), 17.12.2014 (том 6, а.с. 51 ).

У кінцевій редакції своїх позовних вимог до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, треті особи: реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, Дзержинський районний відділ ГУ ДМС України в Харківській області, - ОСОБА_7 просить суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові, що укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 18.11.2005, договір дарування квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові, що укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_3 15.02.2006 (реєстр № 203); визнати в цілому за ним право власності на квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові до порядку спадкування за законом після смерті його племінниці ОСОБА_13; витребувати квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові із незаконного володіння ОСОБА_3; виселити ОСОБА_3 разом з ОСОБА_9 із цієї квартири з усім приналежним йому (їм) майном; вселити його у квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 20000 гривен завданих збитків від привласнення майна, що належало померлим ОСОБА_11 і ОСОБА_12; зняти з державної реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_9 за адресою: квартира № 218, розташовсаної у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у розмірі 31 569 гривен, які складаються із: 1539 гривен - держмито; 30 гривен - сплата витрат на ІТЗ судового процесу; 30 000 гривен - оплата послуг адвоката.

Рішенням Дзержинського райсуду міста Харкова від 09.02.2015 позов ОСОБА_7 задоволено у повному обсязі. ( т. 6 а.с.а.с. 112-125 ).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26.10.2015 рішення суду першої інстанції змінено. Позов ОСОБА_7 задоволено частково: визнано за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири, витребувано 1/2 цієї квартири із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_7 шляхом вселення останнього в спірну квартиру. Дане рішення в частині визнання недійсним договору дарування спірної квартири між ОСОБА_8 і ОСОБА_3 15.02.2006; стосовно визнання права власності на спірну квартиру в цілому за ОСОБА_7 до порядку спадкування за законом після смерті його племінниці ОСОБА_13; щодо витребування квартири в цілому із незаконного володіння ОСОБА_3, виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_9 із цієї квартири із зняттям їх з державної реєстрації за адресою спірної квартири скасовано та, відповідно, в цій частині в позові відмовлено. ( т. 7 а.с.а.с. 79-86 ).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2016 вказані вище рішення районного суду від 09.02.2015 та апеляційного суду від 26.10.2015 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. ( т. 7 а.с.а.с. 207-210 ).

Судом касаційної інстанції в межах касаційного перегляду даної справи вказано, що на порушення вимог ч.4 ст.10, ст.ст. 57, 59 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: не роз`яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, що стосується необхідності призначення у справі відповідної експертизи для з`ясування справжності підпису ОСОБА_12 на заяві від 09.12.1998 про анулювання заповіту від 07.04.1994. Крім того, не встановлено належним чином, хто після смерті власників спірної квартири прийняв спадщину у встановленому порядку і у зв`язку з цим не обговорено питання про залучення до участі у справі всіх осіб, чиї права можуть бути порушені вирішенням справи щодо права власності на квартиру. Разом з цим апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_9 із спірної квартири із зняттям їх з державної реєстрації, не встановив, на якій правовій підставі останні користуються та проживають у спірній квартирі.

Під час нового розгляду позову ОСОБА_7 судом представники позивача підтримали позов і просили суд задовольнити його у повному обсязі, підстав викладених в позовної заяві.

Відповідач ОСОБА_5 у особі свого представника ОСОБА_6 проти позову заперечували, зазначаючи про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у особі свого представника ОСОБА_4 проти позову також заперечували, наголошуючи на тому, що позовні вимоги не грунтуються на приписах ЦК України.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 належним чином неодноразово повідомлені про день, час і місце розгляду справи, не скористались своїм процесуальним правом участі у судовому розгляді даної цивільної справи.

Третя особа - реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, не скористалась своїм процесуальним правом участі у судовому розгляді даної цивільної справи та надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності без участі представника, покладаючись на законне рішення по справі.

Третя особа - відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському (Дзержинському) районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи, не скористалась своїм процесуальним правом участі у судовому розгляді даної цивільної справи та надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності без участі представника, покладаючись на законне рішення по справі.

19.10.2017 під час нового розгляду справи позивач ОСОБА_7 помер, що підтверджується актовим записом № 14949 від 20.10.2017 (т. 9, а.с.13), копією свідоцтва про його смерть серії I-ВЛ № 611897 від 20.10.2017 (т. 9, а.с. 75).

Спадкоємцями померлого ОСОБА_7 виявилися ОСОБА_1 та ОСОБА_10.

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 01.11.2017, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 49695163 від тієї ж дати 11-ої Харківської державної нотаріальної контори (т. 9, а.с. 74-76), так як він є єдиним його спадкоємцем за заповітом щодо успадкованих ним прав на спірну квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові.

На запит суду надійшла відповідь з 11-ої Харківської державної нотаріальної контори (далі — ХДНК) за № 768/0214 від 02.03.2018, за змістом якої 01.11.2017 подано заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 16.05.2017 за реєстром № 367, 368, на його користь, заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 3138 та заведено спадкову справу № 1217/2017. ОСОБА_15 — двоюрідна сестра померлого, 17.02.2018 подала заяву, на якій її підпис засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 від 13.02.2018 за реєстром № 315, про відмову від прийняття спадщини на користь племінниці померлого ОСОБА_10; заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 469 та долучено до спадкової справи № 1217/2017. У той же день, 17.02.2018, було отримано заяву від племінниці померлого — ОСОБА_10, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1/вулиця Чекістів, 50/24, кв.9, - підпис на заяві засвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 від 13.02.2018 за реєстром № 316, про прийняття спадщини за законом, заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 470 та долучена до спадкової справи № 1217/2017. Інших заяв від спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Наведені відомості підтверджені інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 51123493 та № 51123512 від 02.03.2108. (т. 9, а.с.а.с. 77-79).

29.03.2018 до суду надійшла позовна заява правонаступника померлого позивача ОСОБА_1 (т. 9, а.с. 82-86).

Ухвалою суду від 23.05.2018 (т. 9, а.с.а.с. 100-101) замінено позивача ОСОБА_7 його правонаступником ОСОБА_1 та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_10.

На отриману копію позову ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_10 надала до суду поштою заяву (т. 9, а.с.а.с. 104-105), де зазначила, що проти цього позову не заперечує, вважає його таким, що підлягає задоволенню, оскільки на спірну квартиру вона не претендує, так як право на неї успадкував тільки ОСОБА_1 за заповітом. Цей позов, довіряючи складу суду, просила розглядати за її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача ОСОБА_3, які взяли участь у судовому розгляді справи, враховуючи думку осіб, котрі не з`явились до суду без поважних причин, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні докази, а також надані суду оригінали документів щодо предмета позову, суд встановив наступні юридичні факти та відповідні ним правовідносини.

Предметом спору є квартира № 218, розташована у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові, яка за оглянутим судом у судовому засіданні оригіналом свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1994, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду згідно з його розпорядженням від 11.01.1994 за № 2056, була приватизована та належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а його копія міститься у матеріалах справи (том 3, а.с.а.с. 1-10).

На час розгляду даної справи спірна квартира належить і зареєстрована за відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15.02.2006 (реєстр № 203), що й стало підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії як ОСОБА_7 5-ою ХДНК (том 8, а.с.а.с. 122-127), так і ОСОБА_1 11-ою ХДНК. Так, постановою від 04.05.2018 за № 2675/02/31 про вчинення нотаріальної дії 11-а ХДНК відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (том 9, а.с.а.с. 96-97).

ОСОБА_13 народилася 09.08.1955 у місті Кзил-Орда Казахської РСР, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії ФШ № 040715, яке видане міським бюро ЗАГС 27.09.1955, та актовим записом № 1378, де її батьком визначений ОСОБА_17, а матір`ю - ОСОБА_14.

ОСОБА_13 померла у віці 56 років 21.05.2012, про що в книзі реєстрації смертей 12.07.2012 зроблено відповідний актовий запис за № 9271. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-ВЛ № 360809, котрий видано відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 12.07.2012.

Її батько ОСОБА_17 помер у віці 66 років 15.07.1987 у місті Ярославль РРФСР, про що в книзі реєстрації смертей 15.07.1987 зроблено відповідний актовий запис за № 2992. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії II-ГР № 287921, котрий видано бюро ЗАГС Кіровського райвиконкому 15.07.1987.

Її мати ОСОБА_14 народилася 15.12.1927 в місті Бєлгороді РРФСР, що підтверджується поновленим свідоцтвом про її народження серії ФЭ № 168412, яке видане Фрунзенським райЗАГС м. Алма-Ата 19.08.1950, та актовим записом № 978, де її батьком визначений ОСОБА_18, а матір`ю - ОСОБА_19.

ОСОБА_14 померла 15.03.2006 у віці 78 років, про що в книзі реєстрації смертей 16.03.2006 зроблено відповідний актовий запис за № 4244. Все це відображено у свідоцтві серії I-ВЛ № 045801 від 16.03.2006, котре видане міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 4 Харківського обласного управління юстиції. Її смерть сталася за місцем її постійного помешкання: м. Харків, вулиця Лобачевського, 34.

ОСОБА_18 помер у віці 86 років 18.01.1982 у місті Алма-Ата Казахської РСР, про що в книзі реєстрації смертей 18.01.1982 зроблено відповідний актовий запис за № 77. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-ИА № 408107, котрий видано бюро ЗАГС Алатауського району м.Алма-Ата 18.01.1982.

ОСОБА_19 померла у віці 83 років 18.07.1977 у місті Алма-Ата Казахської РСР, про що в книзі реєстрації смертей 18.07.1977 зроблено відповідний актовий запис за № 1082. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-ИА № 339269, котрий видано бюро ЗАГС Калинінського району м. Алма-Ата 18.07.1977.

Рідними сестрами ОСОБА_14 є ОСОБА_12, ОСОБА_11, які походять від одних і тих же батьків.

Вони ж є, відповідно, рідними тітками ОСОБА_13.

ОСОБА_12 народилася 10.11.1928 у місті Бєлгороді Курської області РРФСР, що підтверджується поновленим свідоцтвом про її народження серії ФЭ № 698151 яке видане Фрунзенським райЗАГС м. Алма-Ата 24.08.1951, та актовим записом № 358, де її батьком визначений ОСОБА_18, а матір`ю - ОСОБА_19.

За змістом свідоцтва про смерть серії I-ВЛ № 278765, яке видано 07.04.2001 Харківським міським відділом РАГС, актовий запис № 3209, ОСОБА_12 померла у віці 72 років 06.04.2001 року (том 1, а.с.15).

Як вбачається зі змісту актового запису № 3263 від 03.03.1998 про смерть ОСОБА_11, вона померла 03.03.1998, про що видано свідоцтво серії I-ВЛ № 128417 від 03.03.1998. У цьому документі зазначено, що датою її народження є 21.09.1923, а місцем народження є місто Бєлгород (том 1, а.с.16).

Відповідно до довідки про реабілітацію № 3/1630 від 02.12.1993 Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Бєлгородської обласної Ради народних депутатів ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначена як член родини ОСОБА_18 разом із сестрами ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншими особами.

Таким чином є підстави вважати, що ОСОБА_20 і ОСОБА_11 — це є одна й та ж особа, 21.09.1923 народження, з місцем народження — Бєлгород, що відповідає місцю народження інших членів її родини, а саме сестер ОСОБА_12 та ОСОБА_14.

Як визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись даним приписом ЦПК України про допустимість доказів, суд виходить з того, що основним джерелом доказів у спадкових спорах є Спадковий реєстр відповідно до Положення про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569. Цей наказ набрав чинності з 01.09.2011. У зв`язку з цим (пункт 4 наказу) визнані такими, що втратили чинність: Наказ Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5 «Про Спадковий реєстр», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за № 714/4935 (із змінами); пункти 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2005 N 33/5 «Про запровадження Спадкового реєстру та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.2005 за № 373/10653 (із змінами).

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_11 (03.03.1998) та ОСОБА_12 (06.04.2001) діяв Наказ Міністерства юстиції України № 51/5 від 17.10.2000, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за № 714/4935 «Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ», яким запроваджено функціонування Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, а тому (його пунктом 5) установлено, що всі заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину з 01.12.2000 підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр, а з 01.05.2001 установлено обов'язкову перевірку наявності (відсутності) заповіту та наявності (відсутності) заведеної спадкової справи за даними Єдиного реєстру згідно з пунктами 2.4, 3.3 Положення про Єдиний реєстр (пункт 7 наказу).

На вимогу суду з 1-ої ХДНК отримано інформаційні довідки стосовно складеного ОСОБА_11 заповіту і стану спадкової справи, заведеної після її смерті.

Дослідженням змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50556210 від 15.01.2018 (том 9, а.с. 25) встановлено, що заповіт від імені ОСОБА_11, № 1249050, архівний до 01.12.2000, реєстр № 1-4254, з датою посвідчення 07.04.1994, є чинним і зберігається в Харківському обласному державному нотаріальному архіві (далі — ХОДНА) з 26.06.2006, про що запис у Спадковому реєстрі про зміну місця зберігання зроблено 28.03.2007 ХОДНА (том 8, а.с. 165).

Співставленням цих даних зі змістом оригіналу заповіту, дослідженому у судовому засіданні, від 07.04.1994 (реєстр № 1-4254), що складений ОСОБА_11, яка мешкала: м. Харків, вул. Ахсарова, 17/218, - котра на випадок своєї смерті розпорядилася, що все її майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось та, взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, у тому числі належну їй на праві власності частину квартири в м. Харкові, вул. Ахсарова, б.17, кв.218, вона заповідає ОСОБА_13, яка мешкає: в м. Харкові, вул. Лобачевського, буд.34, - суд приходить до висновку про те, що цей заповіт був чинним на момент смерті ОСОБА_11 та є чинним на час розгляду цієї справи.

Дослідженням змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50556197 від 15.01.2018 щодо ОСОБА_11 з датою смерті 03.03.1998 є чинною спадкова справа № 277/98, архівна до 01.12.2000, що заведена 10-ю ХДНК 21.08.1998. За інформацією про спадкодавця ОСОБА_11 з датою народження 02.08.1921, з датою смерті — 03.03.1998. Датою та часом реєстрації цієї спадкової справи 1-ою ХДНК є 24.10.2002.

Співставленням цих даних зі змістом оригіналу спадкової справи № 277/98 і її копією, що знаходиться в матеріалах цієї цивільної справи, дослідженими у судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що фактично спадкодавцем є ОСОБА_11, 21.09.1923 року наолдження, а місцем її народження є місто Бєлгород, як це вбачається зі змісту актового запису № 3263 від 03.03.1998 про смерть ОСОБА_11 у квартирі № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова в місті Харкові (том 1, а.с. 16), про що видано свідоцтво серії I-ВЛ № 128417 від 03.03.1998. Це свідчить про те, що дата її народження у Спадковому реєстрі (02.08.1921) записана помилково через самовільні дані, що записані держаними нотаріусами ОСОБА_21 і ОСОБА_22 відповідно у заявах № 1950 від 11.10.2002 про реєстрацію заведення спадкової справи та № 1459 від 21.08.2002 про перевірку наявності або відсутності заповіту/спадкової справи, що були сформовані і спрямовані ними до реєстратора (на той час) Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ — 1-ої ХДНК, так як спадкоємцем ОСОБА_13 21.08.1998 у заяві про прийняття спадщини число, місяць та рік народження ОСОБА_11 не вказувались.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_11 їй належала рівна частка з ОСОБА_12 на приватизовану квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові, то до спадкового майна після її смерті відноситься Ѕ частина цієї квартири, яку крім ОСОБА_13 ніхто не успадкував, тому вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_11 за заповітом і набула право власності на Ѕ частину даної квартири до порядку спадкування з моменту відкриття спадщини, тобто з 03.03.1998, на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року, де передбачено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відтак, враховуючи, що факт дійсності цього заповіту, спадкової справи, факт прийняття спадщини та ідентифікацію осіб спадкодавця і спадкоємця, їх правовий зв`язок учасниками справи не оспорювався і не заперечувався, то на підставі системно досліджених належних і допустимих доказів суд приходить до висновку, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_13, прийнявши дану спадщину 21.08.1998, стала співвласником спірної квартири у розмірі її 1/2 частини з 03.03.1998.

На вимогу суду з 1-ої ХДНК отримано інформаційні довідки стосовно складеного ОСОБА_12 заповіту і стану спадкової справи, заведеної після її смерті.

Дослідженням змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 52698013 від 21.07.2018 щодо ОСОБА_12 з датою народження 25.08.1928 і датою смерті 06.04.2001 є чинною спадкова справа № 407/01 (СР № 1589951), архівна до 01.12.2000, що заведена 10-ю ХДНК 04.10.2001, де зберігається до цього часу. Датою та містом реєстрації цієї спадкової справи 05.11.2001 є Харківська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (том 9, а.с.а.с. 135-137).

Співставленням цих даних зі змістом оригіналу спадкової справи № 407/01 і її копією, що знаходиться в матеріалах цієї цивільної справи, дослідженими у судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що фактично спадкодавцем є ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, а місцем її народження є місто Бєлгород, як це вбачається зі змісту актового запису № 3209 від 07.04.2001 про смерть ОСОБА_12 у квартирі № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова в місті Харкові (том 1, а.с. 15), про що видано свідоцтво серії I-ВЛ № 278765 від 07.04.2001. Це свідчить про те, що дата її народження у Спадковому реєстрі (25.08.1928) записана помилково через дані, що записані державним нотаріусом ОСОБА_21 відповідно у заявах № 1885 від 04.10.2001 про перевірку наявності або відсутності заповіту/спадкової справи та № 1886 від 04.10.2001 про реєстрацію заведення спадкової справи, що були сформовані і спрямовані нею до реєстратора (на той час) Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ — 1-ої ХДНК.

Натомість, інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) на неодноразову вимогу суду з 1-ої ХДНК стосовно ОСОБА_12 не надана.

Таким чином 10-а ХДНК і ХОДНА не виконали вимоги Наказу Міністерства юстиції України № 51/5 від 17.10.2000, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за № 714/4935 «Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ», яким запроваджено функціонування Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, через що (його пунктом 5) установлено, всі заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину з 01.12.2000 підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр.

На вимогу суду ХОДНА листом № 399/01-21 від 14.02.2017 відповів, що надати реєстри для реєстрації нотаріальних дій 10-ої ХДНК не уявляється можливим, так як оригінали документів, що супроводжували вчинення нотаріальних дій, вилучені слідчим СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_23 на підставі ухвали Київського райсуду м. Харкова від 30.08.2016 (том 8, а.с.а.с. 93-94).

Проте, дослідженням у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження від 16.10.2014 за № 12014220480005523 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, цих документів, на які посилається ХОДНА, не виявлено (том 8, а.с. 229).

Як вбачається із листування ОСОБА_7 з Міністерством юстиції України, за результатами проведеної ними перевірки встановлено, що спадкова справа, яка заведена після смерті ОСОБА_12, є чинною (том 8, а.с.а.с. 153-155).

Вжитими судом законними процесуальними заходами у розумні строки відповідно до вимог ст. 6 Конвенції отримати та дослідити у судовому засіданні оригінал заяви ОСОБА_12 про скасування (анулювання) свого заповіту від 07.04.1994 (нот.реєстр № 1-4255) не виявилося можливим, що одночасно завадило проведенню судової криміналістичної експертизи цього документа, на проведенні якої сторони не наполягали, пояснив, що проведення експертних досліджень не є необхідним.

Разом з цим суду надано і досліджено ним оригінал реєстру для реєстрації нотаріальних дій (нотаріальний реєстр) з номером № 3-8983 від 09.12.1998, у змісті якого виявлені виправлення і креслення тексту, які протирічать встановленим правилам ведення такого роду документів, що викликає сумніви у законності нотаріальних дій щодо посвідчення підпису ОСОБА_12 на письмовій заяві про скасування заповіту.

Тим більш, що на підтвердження такого скасування представник 10-ої ХДНК надав до суду оригінал журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 1998 рік, намагаючись довести, що заява від ОСОБА_12 надійшла до них поштою, тоді як наявна у справі копія цієї заяви свідчить про посвідчення підпису на ній саме нотаріусом 10-ої ХДНК, а тому її поштове пересилання є зайвим та не викликалось обставинами цієї процедури.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У передбачений законом спосіб стороною відповідачів не доведено факт скасування ОСОБА_12 свого заповіту від 07.04.1994 (нот.реєстр № 1-4255).

Позивачем надано, а судом у судовому засіданні досліджено оригінал цього заповіту від 07.04.1994 (нотаріальний реєстр № 1-4255), котрим ОСОБА_12, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 17, кв.218, заповідала все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось, та, взагалі, все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право, у тому числі належну їй на праві власності частину квартири в м. Харкові, вул. Ахсарова, б. 17, кв.218, - ОСОБА_13, котра мешкає в м. Харкові, вул. Лобачевського, 34.

Надані 10-ою ХДНК і досліджені судом у судовому засіданні оригінали алфавітних книг заповітів і спадкових справ, книг обліку спадкових справ, оригіналу спадкової справи № 407/01 від 04.10.2001 підтверджують їх чинність на час розгляду цієї справи разом із заповітом ОСОБА_12 від 07.04.1994.

Вчиняючи нотаріальні дії щодо відкриття спадкової справи № 407/01 від 04.10.200, державні нотаріуси виходили із дійсності заповіту ОСОБА_12 від 07.04.1994 та в продовження цього збирали документи для оформлення свідоцтва про право на спадщину, оскільки державний нотаріус ОСОБА_21 надавала ОСОБА_13 запити до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 23.07.2002 (вихідний № 2011) і 18.04.2006 (вихідний № 667), а 15.11.2006 (вихідний № 4885) до Харківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України». Дії нотаріуса відповідали вимогам пункту 115 Інструкції № 18/5 від 14.06.1994 «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (в редакції наказу Мінюсту України від 17.10.2000 № 51/5), де передбачено, що державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частину в спадщині.

Крім того, позивачем надано і досліджено судом оригінал заповіту від 16.06.1988 (нотаріальний реєстр № 3-775), де ОСОБА_12, яка проживала в місті Алма-Ата у мікрорайоні 1АДРЕСА_1, заповідала на випадок своєї смерті племінниці ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка на той час проживала в ІНФОРМАЦІЯ_8, б. 67, кв.2, ювелірні прикраси, золоті часи без браслета, сім ковдр різних розмірів, меблеву жилу стінку, кришталеву люстру, піаніно, а також решту майна, котре на день її смерті їй належатиме, де б таке не знаходилось та в чому б воно не було виражене.

Надаючи оцінку двом заповітам від 16.06.1988 та від 07.04.1994, суд, керуючись ст. 544 ЦК України 1963року, вважає, що вони обидва є діючими, так як останній доповнює попередній лише в частині надбаного заповідачем об`єкта нерухомості.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_12 їй належала рівна частка з ОСОБА_13 на приватизовану квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові, то до спадкового майна після її смерті відноситься Ѕ частина цієї квартири, яку ОСОБА_13 успадкувала за заповітами і набула право власності на другу половину (Ѕ частину) даної квартири до порядку спадкування з моменту відкриття спадщини, тобто з 06.04.2001, на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року, де передбачено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відтак, враховуючи факт дійсності заповітів, спадкової справи, факт прийняття спадщини та ідентифікацію осіб спадкодавця і спадкоємця, на підставі системно досліджених належних і допустимих доказів суд приходить до висновку, що спадкоємець за заповітами ОСОБА_13, прийнявши дану спадщину 04.10.2001, стала співвласником спірної квартири у розмірі її 1/2 частини, а також в цілому з 06.04.2001.

21.05.2012 ОСОБА_13 померла.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - (ст.1216 ЦК України 2003р.).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України 2003р.).

Оскільки на момент своєї смерті ОСОБА_13 стала власником спірної квартири, то це право власності увійшло до її спадщини, яку успадкував ОСОБА_7.

Рішенням Жовтневого райсуду м. Харкова від 18.10.2013, яке залишене в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.06.2014, встановлено факт родинних стосунків (відносин) між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 як дядька і племінниці, визнано ОСОБА_7 спадкоємцем п`ятої черги після смерті ОСОБА_13, яка померла 21.05.2012.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так як інше законом не встановлено, суд виходить з того, що ОСОБА_7 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_13, у тому числі щодо успадкованого нею права власності на спірну квартиру після смерті її рідних тіток ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

Як унормовано ч. 5 ст. 1268 ЦК України 2003р., незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 2 ст. 1220 ЦК України 2003р.).

Отже, з 21.05.2012 ОСОБА_7 став повним власником спірної квартири.

19.10.2017 ОСОБА_24 помер, після чого право на спірну квартиру у повному обсязі успадкував позивач ОСОБА_1, який з 19.10.2017 є повним власником спірної квартири.

Беручи до уваги, що спірна квартира вибула із володіння і користування її власників поза їх волею, то вона підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння у будь-якому випадку (ст.ст. 387, 388 ЦК України 2003р.).

Як вбачається з витягу № 8874242 від 08.11.2005, право власності ОСОБА_5 на квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові зареєстроване на підставі рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 19.10.2005 по справі № 2-12674/2005р.. (том 3, а.с. 30).

Дане рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 19.10.2005 по справі № 2-12674/2005р. скасоване ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 22.06.2006, а при новому розгляді справи рішенням Дзержинського райсуду м. Харкова від 27.08.2010 у позові ОСОБА_5 судом відмовлено. В цій частині рішення набрало законної сили.

Відтак, зі скасуванням рішення суду втрачаються такі його правові властивості законної сили як загальнообов`язковість та виконуватість, набуті за ним права і обов`язки, що означає скасування усіх підстав набуття ОСОБА_5 прав приватної власності на спірну квартиру. Втративши право власності на неї, вона позбулася права на її відчуження, а тому бути стороною договору купівлі-продажу від 18.11.2005 у якості продавця вона жодних підстав не мала.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України 2003р.).

Відповідно до ст. 388 ЦК України 2003р. позивач ОСОБА_1 має право витребувати спірну квартиру у ОСОБА_3, тому що вона вибула із володіння ОСОБА_13, ОСОБА_7 не за їх волею та не за волею ОСОБА_1

Недотримання продавцем квартири ОСОБА_5 правил ст. 658 ЦК України порушує ч.1 ст.203 ЦК України (в його редакції станом на 29.09.2005, яка діяла на час вчинення правочину), де було унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України 2003р. підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного договір купівлі — продажу квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові від 18.11.2005 (нотаріальний реєстр № 2067), що укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8, підлягає визнанню судом недійсним.

Не набувши права власності на цю квартиру, ОСОБА_8 не мала правових підстав на її відчуження своєму синові ОСОБА_3 за договором дарування від 15.02.2006.

Однак, керуючись ст. 216 ЦК України та враховуючи пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де роз`яснено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, у позовній вимозі про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору дарування (реєстр № 203) від 15.02.2006 слід відмовити.

Визнання в судовому порядку зазначеного договору купівлі – продажу недійсним, після набуття рішення суду законної сили, є підставою для скасування запису про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно/ реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому позовні вимоги в частині скасування права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно задоволенню не підлягають, як такі, що є похідними від основних позовних вимог.

Відповідно до ст. 330 ЦК України 2003р. якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч.3 ст.388 ЦК України 2003р. якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки спірна квартира була набута ОСОБА_3Є безвідплатно у своєї матері ОСОБА_8, яка не мала права його відчужувати, позивач ОСОБА_1 має право витребувати її від добросовісного набувача у всіх випадках.

З огляду на це квартира № 218, розташована у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові підлягає витребуванню на користь позивача ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3.

За ст. 392 ЦК України 2003р. власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням того, що право власності ОСОБА_1 на квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові оспорюється іншими особами, його позовна вимога про визнання за ним права власності на цю квартиру підлягає задоволенню.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч.3 ст.397 ЦК України 2003р.).

Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна (п.2 ч.1 ст.399 ЦК України 2003р.).

На підставі викладеного вище фактичне володіння квартирою № 218, розташованою у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові з боку ОСОБА_3 є неправомірним, а тому він підлягає виселенню з неї з усім приналежним йому майном.

Спираючись на право власності на спірну квартиру, відповідач ОСОБА_3 зареєстрував в ній свою дружину ОСОБА_9, як це вказано в довідці КП «Жилкомсервіс» за № 22768/2/0705 від 12.12.2014, де й сам є зареєстрованим з 18.10.2006 по теперішній час. Тобто відповідач ОСОБА_9 отримала особистий сервітут відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України 2003р., за якою члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Оскільки право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру припиняється за рішенням суду, то відпадають і підстави для цього особисто сервітуту, через що ОСОБА_9 підлягає виселенню з цієї квартири з усім приналежним їй майном та зняттям з державної реєстрації за адресою даної квартири разом з ОСОБА_3

Як унормовано п.4 ч.1 ст.406 ЦК України 2003р. сервітут припиняється, зокрема, у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Питання стягнення судового збору вирішується у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку в розмірі по 846 гривень 45 копійок з кожного.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Документально наданих доказів розміру витрат на надання правової допомоги позивачу в розмірі 30000 гривень на час постановлення судового рішення матеріали справи не містять та стороною не надано.

Тому, на час постановлення рішення суду, відсутні підстави для стягнення зазначених витрат на користь позивача.

При цьому судом зазначається, що відповідно до приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі сторона позивача зробила відповідну заяву про надання суду доказів сплати витрат на правничу допомогу протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 544, 548, 549 ЦК України 1963р., ст. ст. 15, 16, 22, 203, 215, 216, 330, 388, 658, 1219, 1212, 1223, 1258, 1262, 1263, 1268 ЦК України 2003р., керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( правонаступника позивача ОСОБА_7 ) до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 « Про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, витребування квартири з незаконного володіння, виселення та вселення, зняття з державної реєстрації», треті особи : ОСОБА_10; Департамент реєстрації Харківської міської ради; Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському (Дзержинському) районі м. Харкова, Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові, що укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 18 листопада 2005 року (реєстр № 2067).

Визнати право власності на квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові за ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7.

Витребувати квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.

Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_9 із квартири № 218, розташованої у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові із зняттям їх з державної реєстрації за адресою: АДРЕСА_2.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру № 218, розташовану у будинку № 17 по вулиці Ахсарова у місті Харкові.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі по 846 гривень 45 копійок з кожного .

У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.03.2019.

Суддя: І.В. Семіряд