Ухвала суду № 80669875, 22.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16107/18

Провадження № 1-кп/638/786/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді: Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

прокурора Петренко Р.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова обвинувальний акт по об’єднаному кримінальному провадженню за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України, -

встановив:

В провадженні суду перебувають обвинувальні акти по об’єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки воно в повній мірі відповідає положенням ст.291 КПК України.

Крім того, прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні посилаючись на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення - злочину.

Обвинувачений заперечував проти заявленого клопотання, просив застосувати більш м’який запобіжний захід.

Потерпіла заперечувала проти заявленого прокурором клопотання, просила застосувати до обвинуваченого більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст.314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Підстав для закриття провадження немає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_1 в судове засідання.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді є наступним: прокурор, обвинувачений, потерпіла.

На даний час є недоцільним витребування будь-яких документів чи речей.

Сторони вправі заявити клопотання щодо виклику для допиту осіб, витребування документів чи речей згідно положень ст. 350 КПК України.

Відповідно до ст.ст.314, 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, суд зобов’язаний залучити орган пробації для підготовки і складання досудової доповіді. Заборон щодо складання досудової доповіді у вказаному кримінальному провадженні не встановлено.

Розглядаючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Разом з цим Конституційний Суд України (рішення від 23.11.2017 справа № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, за яких такий запобіжний захід був обраний на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.

Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжний захід тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

За змістом ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.01.2019 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 29.03.2019 року.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходив з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення; із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд зазначає, що Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а отже дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання на підставі ч.4 ст.194 КПК України, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені п.5 ч.1 ст.194 КПК України та не доведено обставини згідно п.3 ч. 1 цієї статті.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Суд, враховує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства, вважає доцільним застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Термін дії ухвали визначається в межах строку, встановленого ч.6 ст.181 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 183, 194, 314 – 316, 334, 369 КПК України, суд, –

постановив:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 15-30 годину 28 березня 2019 року.

Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Викликати для участі у судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, потерпілого.

Доручити органу пробації у строк 15 днів з дня отримання даної ухвали скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_1

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти негайно в залі суду.

Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 без дозволу суду.

Покласти на ОСОБА_1 обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не виїжджати за межі Харківської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Строк дії ухвали до 20.05.2019 року включно та у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому

Копію ухвали надіслати до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк