Ухвала суду № 80669735, 21.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4002/18

Провадження № 1-кп/638/686/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді: Цвірюка Д.В.,

Суддів Аркатової К.В., Семіряда І.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

прокурора: Подвашецького Д.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який перебуває в умовах СІЗО УДПтС України в Харківській області №27,

у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України, -

встановила:

В провадженні суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 13 ч.2 ст.115 КК України.

До обвинуваченого застосовано обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено до 23.03.2019 року.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, захисник обвинуваченого подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування якого зазначив, що посилання виключно на тяжкість злочину та загрозу покарання по ньому є недостатньо при продовженні строку тримання під вартою. Посилався, що з урахуванням тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з 09.02.2018 року ризики суттєво зменшилися, що зумовлює зміну запобіжного заходу. Також вказує, що у ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров’я в умовах СІЗО, а саме в період з 16.02.2019 року по 25.02.2019 року перебував на лікуванні у КНП «МКЛШтаНМД ім.проф. ОСОБА_3» з діагнозом гострого інфаркту міокарду з залученням базальних відділів та його було прооперовано. Крім того, 06.03.2019 року у приміщенні ДУ «ХУВП (№27)» у зв”язку з новим приступом ОСОБА_1 була викликана швидка медична допомога. Також зазначив про наявність у ОСОБА_1 цивільної дружини ОСОБА_4, за адресою місця реєстрації якої він буде проживати у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, обвинувачений просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м’який – домашній арешт. Обвинувачений клопотання захисника підтримав.

Прокурор проти заявленого клопотання захисника заперечував.

Представник потерпілої клопотання прокурора підтримала, проти заявленого клопотання захисника обвинуваченого заперечувала.

Колегія суддів, розглянувши подані клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали справи, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, колегією судів враховується, що ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, а також те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наступне.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, у вчиненні злочину, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків, з огляду на вірогідність можливості вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки раніше ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, спростовує доводи захисника про відсутність зазначених ризиків.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який має судимість за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 152, п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто за вчинення умисних особливо тяжких злочинів проти власності, життя та здоров’я особи, колегія суддів дійшла висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, а клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.177, 178, 331, 369, 372 КПК України, колегія суддів -

постановила:

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ Харківська установа виконання покарань №27, продовживши строк цього запобіжного заходу до 09 травня 2019 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя Д.В.Цвірюк

Судді: К.В.Аркатова

ОСОБА_5