Рішення № 80669634, 15.03.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5045/14-ц

провадження №2/619/40/19

РІШЕННЯ

іменем України

15 березня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого – суддіОСОБА_1за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2

справа №619/5045/14-ц

Імена (найменування) учасників справи:

позивач: ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,

відповідач: ОСОБА_3,

відповідач: ОСОБА_2 ОСОБА_4 Расул;

розглянув позовпро звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» – ОСОБА_5;

представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 таОСОБА_2 ОСОБА_4 Расул, в якому після уточнень просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №ML700/840/2007 від 24.07.2007 в розмірі 958441,43 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, яка належить на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 ОСОБА_4 Расул, шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором №PCLML 700/840/2007 від 27.07.2007, а саме: будинку, незакінченого будівництвом, загальноюплощею 402,00 м2 та земельної ділянки на якій знаходиться зазначенні будинок, загальною площею 1500 м2, які знаходяться за адресою: Харківська область Дергачівський район смт Мала Данилівка вул. Гагаріна №85, з наданням всіх повноважень продавця, в тому числі отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах реєстраційної служби, нотаріату. Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки, а саме будинок, незакінченого будівництва, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район смт Мала Данилівка вул. Гагаріна №85, на рівні не нижче 552000,00 грн, що встановлена оцінювачем та визначена в п.2.1 Договору купівлі-продажу від 16.05.2017 посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_7

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 подала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позову, оскільки не можна застосовувати ціну предмета іпотеки, яка вказана у іпотечному договорі так як ця ціна визначена лише на випадок звернення стягнення у позасудовому порядку. На даний час вартість іпотечного майна значно збільшилася. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Погоджуючись з позовом в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач ОСОБА_3, не погоджується з співмірністю суми боргу за кредитним договором і вартістю будинку. Згідно судової практики, оцінка майна повинна бути визначена на день розгляду справі у суді. Тобто необхідно експертну оцінку іпотечного майна на день розгляду справи в суді. Зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару; послуг тощо, та аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку» вбачається, що у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частини 6 статті 38 цього Закону. Згідно з частиною 6 статті 38 зазначеного Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_5 про заміну відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_4 Расул задоволено частково, залучено до участі у справі ОСОБА_8 ОСОБА_4 Расул як співвідповідача.

Ухвалою суду від 01 листопада 2017 року у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року поновлено провадження у справі у зв’язку з тим, що до суду надійшло повідомлення про неможливість дати висновок експерта №22021 від 28 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09 січня 2019 року поновлено провадження у справі у зв’язку з тим, що до суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №15767/25348 від 26.11.2018.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року у задоволенні клопотання представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, тобто на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, відмовлено.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення з підстав, які зазначені у відзиві. Також вказала, що відповідно до висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №15767/25348 від 26.11.2018, вартість предмету іпотеки значно вища ніж заначено в уточненій позовній заяві та зазначене є підставою для відмови в позові.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав позов, просив його задовольнити з підстав, які зазначені в уточненій позовній заяві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №МL700/840/2007, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 112442,29 доларів США.

27 липня 2007 року в забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №PCL МL 700/840/2007, відповідно до умов якого, у якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, за рахунок якого позикодавець має право задовольнити вимоги в повному обсязі за кредитним договором ML700/840/2007 від 24/07/2007. Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є будинок, незакінчений будівництвом, загальною площею 402,00 м2 та земельна ділянка на якій знаходиться зазначений будинок, загальною площею 1500 м2, що знаходяться за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Мала Данилівка вул. Гагаріна №85, та належить іпотекодавцю на праві власності.

27 травня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором №МL700/840/2007 від 24.07.2007.

Згідно заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 31 серпня 2010 року з ОСОБА_3 та Сінгх ОСОБА_9 солідарно стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитними договорами ML700/840/2007 від 24.07.2007 року та ML700/852/2007 від 02.08.2007 року в сукупному розмірі 1886886,94 грн.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №15767/25348 від 26.11.2018, ринкова вартість будинку, незавершеного будівництвом, загальною площею 402 м2 з надвірними будівлями і спорудами по вул. Гагаріна №85 в смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області на момент проведення дослідження складає 2157420 грн (два мільйони сто п’ятдесят сім тисяч чотириста двадцять гривень), без урахування ПДВ. Ринкова вартість земельної ділянки площею 1500 м2 по вул. Гагаріна №85 в смт. Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області на момент проведення дослідження складає 670750 грн (шістсот сімдесят тисяч сімсот п’ятдесят гривень), без урахування ПДВ.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч.2 ст.590 ЦК України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05 червня 2003 року передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05 червня 2003 року у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05 червня 2003 року, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до договору іпотеки РСL ML 700/840/2007 позивач має право звернути стягнення на майно, яке є предметом зазначеного договору, а саме на будинок, незакінчений будівництвом, загальною площею 402,00 м2 та земельну ділянку на якій знаходиться зазначений будинок, загальною площею 1500 м2, що знаходяться за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Мала Данилівка вул. Гагаріна №85.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» №898-IV від 05 червня 2003 року, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачем не виконано умови договору та не повернуто запозичені кошти.

При цьому суд враховує наступне.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2654цс16 зазначено наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду. Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку». У справі, яка переглядається, ухваливши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, суд, порушивши вимоги статті 39 Закону України «Про іпотеку», не зазначив у рішенні необхідної складової, передбаченої цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону. Посилання суду в резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки незалежним експертом суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку». Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Позивач в уточненій позовній заяві в частині способу звернення стягнення (а.с. 146 том. №1) просить встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки, а саме будинок, незакінченого будівництвом, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район смт Мала Данилівка вул. Гагаріна №85, на рівні не нижче 552000,00 грн.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №15767/25348 від 26.11.2018, ринкова вартість будинку, незавершеного будівництвом, загальною площею 402 м2 з надвірними будівлями і спорудами по вул. Гагаріна №85 в смт Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області на момент проведення дослідження складає 2157420,00 грн.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 своєї постанови №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснив судам, що При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Початкову ціну продажу предмета іпотеки, ТОВ «ОТП Факторинг України» просить встановити на рівні не нижче 552000,00 грн, проте відповідно до висновку експерта ринкова вартість будинку складає 2157420,00 грн, що є значно вищою за початкову.

У зв’язку з викладеним, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що продаж предмету іпотеки за значно меншою ціною від ринкової ціни буде порушенням прав відповідача ОСОБА_3

Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг України» не довело своє право на встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, а саме будинку, незакінченого будівництва, який розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район смт Мала Данилівка вул. Гагаріна №85, на рівні не нижче 552000,00 грн.

У зв’язку з викладеним, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктами 8, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», місце знаходження: 03680 м. Київ вул. Фізкультури №28-Д, код ЄДРПОУ 36789421.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: 61003 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 ОСОБА_4 Расул, місце проживання: 61074 АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок