Ухвала суду № 80666720, 06.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3282/19

Провадження № 2-з/522/187/19

УХВАЛА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м.Одеси Шкамерда К.С., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

встановив:

ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до суду з позовом до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, місцезнаходження: м.Одеса, вул. Косовська, 2-Д, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», місцезнаходження: м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, ОСОБА_2, який мешкає а адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить:

-визнати недійсним з дати видання та скасувати розпорядження органу приватизації від 20.01.2000 року №145092;

-визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 20 січня 2000 року №9-4260 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв.м. на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 18 вересня 2018 року, державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №2-1484;

-припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 вересня 2018 року, державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №2-1484.

04.03.2019, позивач звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв.м., в тому числі житловою площею 18,0 кв.м., яка належить ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання позивач вказує, що дану квартиру, право на приватизацію якої має позивач разом з іншими членами сім`ї, ОСОБА_3 , без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи . Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1., розглянувши клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а саме те, що предметом позову є визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації від 20.01.2000 року №145092; визнання недійсним з дати видання та скасування свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 20 січня 2000 року №9-4260 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв.м. на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого 18 вересня 2018 року, державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №2-1484; та припинення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 вересня 2018 року, державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №2-1484, та співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку про те, що позивачем були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, що полягають в можливому відчужені вказаної квартири третім особам до ухвалення рішення в даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 149, 151 153, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,1 кв.м., в тому числі житловою площею 18,0 кв.м., яка належить ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити до управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м.Одеса, вул. Черняховського, 6) та сторонам по справі, для відома та виконання.

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя К.С. Шкамерда