Рішення № 80666093, 25.02.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5448/17

Провадження №2/523/1022/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Круглікова О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні , в порядку загального позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі , справу за позовом - ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за законом, за об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно

Установив:

Позивач в березні 2017 року звернувся із вказаним позовом до суду та просив суд встановити факт проживання однією сім,єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме громадянина України - ОСОБА_1 , та громадянки України - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Вимоги позову обґрунтував тим, що з 2004 року ОСОБА_1 , знаходився у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 без державної реєстрації шлюбу до її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначив позивач, вони проживали однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала на праві вланості померлій

ОСОБА_3 були пов`язані спільним побутом, спільно здійснювали домашні витрати, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один за одним. Взаємні турботи їх підтримували, оскільки ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЗС 1986 року та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, має хронічні захворювання та перебуває на обліку в медичних установах м. Одеси, є інвалідом 2 групи.

Згодом, а саме в червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги позову обґрунтував тим, що оскільки він є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тому він має право на спадкування за законом після її смерті. Вищезазначена квартира належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12 лютого 2002 року (1/2 частина) та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2007 року після смерті ОСОБА_5 (1/2 частина).

Згодом, а саме в вересні 2017 року до суду звернулась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки остання була її племінницею та вона мала право на спадкування після її смерті та перебуває в третій черзі спадкування.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ухвалою суду від 06 лютого 2016 року зупинено провадження по зазначеній справі до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

По закінченню вищезазначеного строку, судом відновлено провадження по справі. Ухвалою суду від 27 червня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступника померлої ОСОБА_4

Таким чином, позивач ОСОБА_1 просив його позовні вимоги задовольнити з мотивів викладених в позовних заявах. Позивач ОСОБА_2 просив його позов задовольнити та визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 просили в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, квартиру АДРЕСА_1 . Одесі. Окрім того просили у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОМР в судове засідання не прибув, про розгляд справи в суді повідомлявся належним чином, однак в процесі розгляду справи участь приймав та висловив свою правову позицію в судовому засіданні від 04 жовтня та 05 грудня 2018 року.

Представник позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом ОСОБА_7 в судовому засіданні просив позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення в повному обсязі та позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити, визнавши за ним право власності на спадкове майно, квартиру АДРЕСА_1 , оскільки він перебуває у вищій черзі наслідування чим ОСОБА_1 , а саме він перебуває в третій черзі наслідування, а ОСОБА_1 , навіть у разі встановлення факту проживання останнього однією сім`єю з ОСОБА_3 , буде лише у четвертій черзі.

З`ясував обставини справи, вислухав позивача за первісним позовом та його представника ОСОБА_6 , представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_7 дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови ПленумуВерховного Суду України від18.12.2009№14 «Про судоверішення уцивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Так, судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 належала в цілому квартира АДРЕСА_1 квартира належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12 лютого 2002 року (1/2 частина) та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 вересня 2007 року після смерті ОСОБА_5 (1/2 частина). (т.2, а.с. 7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, що видане 22 червня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. (т. 2, а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом четвертої одеської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №943/2016 (а.с. 111-127). З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07 листопада 2017 року виданим відділом РАЦС адміністрації м. Курчатова Курської області Російської Федерації. (а.с. 84).

Після смерті ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 (а.с. 155). Згідно заповіту від 28 січня 2008 року, ОСОБА_8 все своє майно заповіла ОСОБА_2 . (а..с 123).

Згідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Факт проживання однією сім,єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме громадянина України - ОСОБА_1 , та громадянки України - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, повністю підтверджений та встановлений в судовому засіданні в процесі розгляду справи, підтверджений показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , спільними фотографіями л.с.45-51, актом про підтвердження сумісного проживання однією сім,єю, л.с.18, довіреністю б/н л.с.13-14, організацією поховання померлої ОСОБА_3 займався лише ОСОБА_1.. л.с.15-16.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів та законодавства переконує суд, що позивачем надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення даного факту.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 року (остаточне - 18.09.2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

А тому суд позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю задовольняє в повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , суд відмовляє у задоволенні, виходячи з наступного.

Сторона відповідача надала суду копію рішення на російській мові, без перекладу українською та не посвідченого (завіреного) нотаріусами України , Курчатовського міського суду Курської області від 08 листопада 2016 року по цивільній справі Э2-980/2016 , що померла ОСОБА_4 була тіткою померлої ОСОБА_3 , в якому суд вирішив та встановив факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (матір`ю ОСОБА_3 ), (а.с. 122, 123). Суд не бере до уваги вказаний вище документ, як належний та допустимий доказ, сторона відповідача мала достатньо часу для офіційного перекладу рішення на українську мову та посвідчення цього рішення нотаріусами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частина 2 статті 43 ЦПК встановлює, що учасники справи зобовязані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обовязковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Правилами ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були рідними сестрами, що могло б бути доказом того, що ОСОБА_2 мав право на спадкування в третій черзі спадкування після смерті ОСОБА_3 .. Стороною позивача за зустрічним позовом не надано завіреної належним чином копії рішення іноземного суду, окрім того не надано доказів того, що рішення Курчатовського міського суду Курської області від 08 листопада 2016 року по цивільній справі Э2-980/2016 визнано на території України.

Окрім того, суд зазначає, що рішення іноземного суду проголошено 08 листопада 2016 року, а смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . До участі у справі у якості заінтересованих осіб було залучено відділи РАЦС адміністрації м. Курчатова та управління РАЦС Воронезької області, до участі у справі не було залучено всіх заінтересованих осіб ( ОСОБА_1.), а встановлення зазначеного факту пов`язується з наступним вирішенням

спору про право (визнання права власності на нерухоме майно).

Таким чином суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 за недоведеністю.

Об`єднаний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом суд задовольняє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно ч.2 ст.1258 ЦК кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за № 7 безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Враховуючи вище зазначену норму матеріально права суд може змінити своїм рішенням черговість одержання права на спадкування за умови, що позивач протягом тривалого часу опікувалася спадкодавцем, матеріально його забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби чи безпорадного стану.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив та виклав у п. 5.2 Листа від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» те, що черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дбали та опікувались один одним з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, матеріально один одного забезпечували та надавали іншу допомогу.

Та матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (до її смерті) не то що опікувались ОСОБА_3 , а і не знали про її існування, оскільки рішення іноземного суду Э2-980/2016 було проголошено після її смерті, після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та залишає без задоволення позовні вимоги ОСОБА_2 за недоведеністю.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання : АДРЕСА_3 , до Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, зустрічний позов ОСОБА_2 , громадянин РФ, місце проживання, АДРЕСА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за законом, об`єднаний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме громадянина України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , та громадянки України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про смерть від 22 червня 2016р. серії НОМЕР_2 , актовий запис №6440, в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно за законом - квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , загальною площею 61,1 кв.м., житловою 36,8 кв.м. - залишити без задоволення.

Об`єднаний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення. Повний текст рішення (постанови) суду складається відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 05 березня 2019 року.

Суддя